Справа № 22-359/2010 Головуючий суддя 1 інстанції: Ковальов І.М. Категорія: 46.48 Суддя-доповідач : Демянчук С.В.
30 березня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючої судді : Демянчук С.В.
суддів : Василевича В.С., Шимківа С.С.
при секретарі: Чалій Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів, -
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду - 16 листопада 2009 року до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_2 державне мито по справі в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30 грн. в прибуток держави.
Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, постановленим при неповному з'ясуванні судом всіх обставин справи.
Вказує, що в судовому засіданні йому не було надано можливості оголосити свої пояснення та вказати на докази, якими вони підтверджуються.
Крім того зазначає, що так само, як і до розлучення продовжує займатися вихованням сина, і в тому числі серед іншого одноособово оплачує перебування дитини в дитячому садочку. Також син знаходиться на повному його утриманні, оскільки за всі роки спільного проживання позивачка не мала та і не має власного джерела доходів, а він, маючи досить високий офіційний заробіток завжди практично самостійно утримував всю сім'ю.
Також зазначає, що ні позовна заява, ані оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить жодного доказу на ствердження його ухилення від утримання дитини.
Повністю утримуючи дитину він знає, що суми коштів у розмірі близько двох прожиткових мінімумів на місяць є більше, ніж достатнім для дитини. Тому, суму коштів у розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (що в сім разів є більшою за мінімальний розмір аліментів) в принципі він згідний був би платити.
Так як судом першої інстанції не було враховано розміру моїх офіційних доходів, не встановлено, який розмір аліментів достатній для утримання дитини, факт його проживання з позивачкою та дитиною в одному помешканні, сплату ним всіх витрат по утриманню квартири, добровільне утримання дитини та добровільне виконання ним обов"язку щодо утримання й лікування своєї мами, яка потребує ліків та санаторно-курортного лікування, відсутність у нього обов"язку утримувати фізично здорову колишню дружину, яка не бажає працювати та не наведення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні будь-яких доказів щодо його ухилення від утримання дитини у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, то рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим.
Просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.
В поданих на апеляційну скаргу запереченнях, ОСОБА_3 вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, яку просить відхилити.
В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачці в задоволенні вимог.
ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала. Просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що відповідач є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Шлюб між сторонами розірвано. Дитина залишилася проживати при матері.
У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків передбачених ст.184 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, суд врахував матеріальне становище сторін та дитини, а також ту обставину, що ОСОБА_2 зобов'язаний утримувати свою дитину.
Частково погоджуючись з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний утримувати свого сина, разом з тим, на думку колегії суддів, розмір частики стягнутих аліментів підлягає зміні.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наданої довідки про середньомісячний заробіток відповідача, його середньомісячна заробітна плата становить 10234 грн.11 коп.
Враховуючи обставини зазначені ст.182 СК України, зокрема, стан здоров'я та матеріальний стан дитини і платника аліментів, наявність у платника на утриманні матері пенсіонерки, враховуючи середньомісячний дохід відповідача, необхідний можливий та розумний обсяг матеріальних витрат на утримання дитини / в середньому в місяць аліменти становитимуть 1460 грн./, колегія суддів вважає за доцільне зменшити частку стягнутих аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, з 1/4 до 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу), що на думку суду буде відповідати вимогам ст.ст.180-182 СК України та забезпечувати нормальний розвиток дитини.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що в позові слід відмовити, оскільки він утримує дитину. Встановлено, що дитина при розірванні шлюбу залишена при матері. Сторони перебувають в неприязних стосунках.
Не заслуговують до уваги і доводи позивачки про мінливість доходів відповідача, тому розмір аліментів визначено вірно. Належних та достатніх доказів в підтвердження таких доводів остання не надала. Окрім того, в позовній заяві доводила про те, що відповідач має постійну заробітну плату.
Керуючись ст. 180, 182, 184 СК України, ст. ст. 174 , 303 , 307 , 3 309, 313 - 316 ЦПК України , колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2010 року змінити , зменшивши частку стягнутих аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду - 16 листопада 2009 року до повноліття дитини.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нитм чинності.
Головуюча суддя: С.В. Демянчук
Судді: В.С. Василевич
С.С.Шимків