Справа № 22-248/2010 Головуючий в 1-й інст.- Юзьвяк Б.Г.
Категорія:19, 27 Доповідач - Демянчук С.В.
23 лютого 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючого- судді: Демянчук С.В.
суддів: Василевича В.С., Шимківа С.С.
при секретарі: Чалій Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 грудня 2009 року в справі за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Перевіривши докази у справі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 грудня 2009 року задоволено позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» 29 711, 66 грн. заборгованості за кредитним договором, 297,12 грн. витрат по сплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 30128, 78 грн..
В апеляційній скарзі на вказане рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на його незаконність через порушення судом норм матеріального права.
Вказують, що підставою для пред'явлення Банком письмової вимоги позичальнику про дострокове погашення кредиту є прострочення сплати відсотків за користування кредитом. Графік повернення кредиту та сплати відсотків сторонами кредитного договору не узгоджувався та не підписувався, кредит надано до 10 травня 2010 року, тому, заборгованість у позичальника перед банком по сплаті відсотків за користування кредитом та прострочення повернення частини кредиту згідно з графіком, з моменту укладення кредитного договору, не виникало.
Просили рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в позові банку відмовити.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судців приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.
Постановляючи рішення про задоволення зазначеного позову, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що оскільки відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договорами кредиту не виконала, тому підлягає до стягнення солідарно з поручителем сума залишку боргу, сума пені та нарахування по відсотках відповідно до положень ст.ст.1048, 1050 ЦК України.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтується на вимогах закону.
З матеріалів справи вбачається, що 05 травня 2008 року ОСОБА_3 з позивачем уклала кредитний договір в сумі 30 000 грн. зі строком повернення до 09 листопада 2009 року.
Крім того, 05 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Відповідно до п.1.1 цього договору він поручався за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту.
15 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості по сумі кредиту та відсотків, оскільки дані зобов'язання не виконані, відповідно до п.п.1.2 та 1.4 договору поруки ОСОБА_2 відповідає перед банком у повному обсязі.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим банком ( а.с. 9) загальна сума заборгованості станом на 6.02.2007 р. становить 29 711 грн . 66 коп .
Не заперечуючи факт укладання кредитного договору, відповідачі заперечують обставини того, що має факт прострочення сплати платежів та сам факт заборгованості, оскільки графік повернення кредиту не узгоджувався з відповідачем.
Однак дані доводи спростовуються п. 3.1.1. спірного кредитного договору, відповідно до якого передбачено, що повернення кредиту та сплати відсотків здійснюється згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства / ст.11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом / ст.60 ЦПК/, покладено на сторони.
Однак, будь-яких належних та заслуговуючих на увагу і спростовуючих висновки суду доказів, відповідачі суду не надали.
Доводи апеляційної скарги не можуть вплинути на законність прийнятого судового рішення, оскільки вони не спростовують зазначених висновків суду.
У зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303 , 307 , 308 , 313 - 315 ЦПК України , колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий суддя: Демянчук С.В.
Судді : Василевич В.С.
Шимків С.С.