Справа № 22-189/2010 Головуючий в 1 інстанції: Музичу Н.Ю.
Категорія: 30 Доповідач: Демянчук С.В.
16 лютого 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Василевича В.С., Шимківа С.С.
при секретарі: Чалій Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в грошовому виразі в розмірі 20000 грн..
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2009 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в грошовому виразі в розмірі 20000 грн. відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з порушенням вимог ст. ст. 2, 11, 15, 27-30, 62, 202 ЦПК України, оскільки висновки суду є однобічними і не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що судом першої інстанції не були прийняті до уваги, не враховані або невірно тлумаченні і критично оцінені всі докази по справі, тому всі наявні в справі матеріали підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції.
Крім того вказує, що судом першої інстанції було обмежене його право в наданні доказів.
Просив рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ОСОБА_2 вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, яку просить відхилити.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що не встановлено належних та допустимих доказів неправомірних дій ОСОБА_2, якими завдана моральна шкода ОСОБА_1 ; не доведеними суд вважає факт заподіяння моральної шкоди позивачу та вина відповідача в її заподіянні.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтується на вимогах закону.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони є співвласниками будинковолодіння по вул. Грушевського, 43 в м. Рівне.
Позивач має у власності житлові кімнати 1-3, 1-5, кухню 1-4 , що становить 18/100 частини будинковолодіння.
Відповідач має у власності сіни а-2, мансардний поверх, літня кухня Б-1, сарай Г-1, гараж Ж-1,навіс Є-1, 1/2 частина огорожі, що становить 55/100, частини будинковолодіння.
27/100 спірного будинковолодіння між спадкоємцями не розділене на даний час.
При обгрунтуванні рішення, судом першої інстанції вірно зазначено, що між сторонами на протязі тривалого часу склалися неприязні стосунки в зв"язку з тим, що ОСОБА_2 відмовився надавати в користування позивачу приміщення, які є його власністю, зокрема сінями а-2. З метою усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 звертався до суду. Рішенням Рівненського міського суду від 30.10.2002 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено і встановлено, що проведене перепланування в сінях та встановлення котла опалення ОСОБА_2 не перешкоджає ОСОБА_1 користуватися належними йому приміщеннями.
Окрім того, рішенням Рівненського міського суду від 20 листопада 2007 року позов зобов"язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні належною йому на праві власності частиною житлового АДРЕСА_1 у розмірі 55/100.
Ухвалою колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від18 квітня 2008 року, якою залишено вищевказане рішення суду , встановлено безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що сіни-а 2 ( приміщення 1-1, 1-2, 1-10) належать ОСОБА_3 і відповідно не є власністю ОСОБА_2, оскільки такі доводи в судовому засіданні повністю спростовані матеріалами інвентаризаційної справи № 16723 на вказане будинковолодіння та поясненнями спеціаліста - головного інженера КП РМБТІ ОСОБА_6 в судовому засіданні.
Відповідпо до положень ч.3 ст. 61 ЦПК України, якою зазначено підстави звільнення від доказування, передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини , якими обгрунтовує позивач свої вимоги, спростовуються обставинами, які встановлені судовими рішеннями.
За вказаних обставин є безпідставним покликання позивача на порушення його прав та заподіяння йому моральної шкоди відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За встановлених обставин є безпідставним покликання позивача на порушення його прав та заподіяння йому моральної шкоди відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
Встановлені судом і наведені вище обставини справи, щодо правомірності дій ОСОБА_2, апелянтом не спростовані. Протиправної поведінки щодо позивача відповідач не допускав. Сама по собі обставина того, що відповідач не дозволяє користуватися своєю власністю, не може тягнути за собою відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди. Окрім того, безпідставними є і доводи позивача про те, що відповідач не дозволяє йому облаштувати двері до своєї частини будинку через вікно , яке прилягає до стіни приміщення відповідача, оскільки будь-яких доказів в підтвердження цього, позивач не надав, як не надав і технічних документів щодо можливості облаштування такого входу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий суддя: Демянчук С.В.
Судді : Василевич В.С.
Шимків С.С.