Справа № 22-164/2010 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.В.
Категорія: 19,27 Доповідач: Демянчук С.В.
23 лютого 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Василевича В.С., Шимківа С.С.
при секретарі: Чалій Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання недійсним договору поруки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2009 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання недійсним договору поруки відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що місцевий суд взяв до уваги лише усні доводи ВАТ "Сведбанк", що не ґрунтуються на жодних доказах.
Крім того вказує, що суд першої інстанції не перевірив того факту, що зобов'язання згідно кредитного договору є доволі значним, а укладення договору поруки його дружиною було зумовлено її роботою на посаді бухгалтера ТОВ "Рівненські торгівельні мережі".
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема у ч. 1 ст. 203 ЦК України.
В той же час, місцевий суд проігнорував те, що відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При вчиненні спірного договору поруки ОСОБА_2 не отримувала його згоди, як чоловіка, на його укладення, однак суд першої інстанції не звернув увагу на ч. 2,3 ст. 61 та ст. 65 СК України.
Договір поруки, предметом якого є грошове зобов'язання у розмірі 1500000 грн., виходить за межі дрібного побутового і, оскільки він укладений без його згоди та передбачає майнову відповідальність, в тому числі і усім майном, набутим в період шлюбу, він підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
Просив рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
В поданих на апеляційну скаргу запереченнях публічне АТ "Сведбанк" вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, яку просить відхилити.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1,, ОСОБА_2 не з'явилися. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать розписки про отримання судових повісток.
Представник публічного АТ "Сведбанк" в судове засідання не з'явилися. Подали заяву про розгляд справи в їх відсутність.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що наявність згоди на укладення договору поруки в контексті положення, що міститься в ст. 65 СК України не є необхідною.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтується на вимогах закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 2007 року між ВАТ "Сведбанк" та ТОВ "Рівненські торгові мережі" було укладено кредитний договір № 251207 ТК, згідно якого ТОВ "Рівненські торгові мережі" отримали грошові кошти у вигляді кредитної лінії 1500000 грн. на строк до 24 грудня 2008 року з умовою оплати 15% річних за користування кредитними коштами.
25 грудня 2007 року у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено договір поруки № 251207-ТК-04.
Позивач при зверненні до суду посилався на порушення його прав при укладенні кредитного договору від 25 грудня 2007 року між ВАТ "Сведбанк" та ТОВ "Рівненські торгові мережі" з тих підстав, що не було дотримано вимог ст. 65 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 73 Сімейного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Положеннями ст. 65 СК України передбачено право подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а положеннями ст. 369 ЦК України регулюють право спільної сумісної власності. Тому вказані норми права не розповсюджуються на спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не можуть вплинути на законність прийнятого судового рішення, оскільки вони не спростовують зазначених висновків суду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий суддя: Демянчук С.В.
Судді : Василевич В.С.
Шимків С.С.