27 січня 2020 р. справа № 400/3399/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Державної фіскальної служби України, Львівська площа, 8,Київ,04053
про:визнання протиправним та скасування наказу від 01.10.2019 р. № 103-дс,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до Державної фіскальної служби України (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 01.10.2019 р. №103-дс про притягнення до дисциплінарної заступника начальника ГУ ДФС у Миколаївській області ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що що при прийнятті спірного наказу ДФС не дотрималась вимог Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889). Крім того, на думку позивача, відповідач не довів факт неналежного виконання позивачем посадових обов'язків.
Ухвалою від 16.10.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки під час проведення дисциплінарного провадження відповідачем дотримано вимоги Закону №889 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та за результатами дисциплінарного провадження повністю доведено вину позивача щодо неналежного ним виконання посадових обов'язків.
Крім того, відповідачем 06.11.2019 р. подано до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні якого під час судового засідання 06.11.2019 р., судом було відмовлено.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом ДФС від 17.02.2016 № 378-о ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника начальника Головного управління. Відповідно до абзацу третього пункту 2 частини другої статті 6 Закону № 889, ця посада віднесена до категорії "Б" посад державної служби.
Згідно з наказами Головного управління від 24.04.2018 № 907 "Про розподіл обов'язків між керівництвом Головного управління ДФС у Миколаївській області", від 11.09.2018 № 2002 "Про розподіл обов'язків між керівництвом Головного управління ДФС у Миколаївській області", у вересні 2018 року позивач керував роботою, зокрема, управління погашення боргу Головного управління.
На підставі Наказу ДФС від 15.05.2019 р. №377 «Про проведення тематичної перевірки» проведено виїзну позапланову тематичну перевірку стану організації роботи ГУ ДФС у Миколаївській області щодо залучення резервів наповнення бюджету, забезпечення виконання індекативних показників доходів та з інших питань.
Відповідно до змісту доповідної записки, за результатами вищезазначеної перевірки було встановлено ряд порушень в організації роботи ГУ ДФС у Миколаївській області, у зв'язку з чим було внесено пропозиції щодо посилення відповідальності посадових осіб за виконання покладених на них службових обов'язків та вжиття відповідних заходів випливу у вигляді ініціювання дисциплінарних проваджень стосовно посадових осіб, якими допущено виявлені перевіркою недоліки та порушення.
Дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС, з метою визначення ступеня, характеру та тяжкості дисциплінарного проступку було доручено здійснити дисциплінарні провадження за неналежне виконання службрових обов'язків в організації роботи та контролю, координації діяльності підпорядкованих структурних підрозділів та територіальних органів стосовно, зокрема, ОСОБА_1 .
На підставі доручення, Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ було відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача.
За результатами дисциплінарного провадження було складено висновок від 24.09.2019 р. про наявність у діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Наказом від 01.10.2019 р. № 103-дс про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків, незадовільний стан організації роботи та відсутність ефективного контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів. З наказом позивача було ознайомлено 02.10.2019 р., що не заперечується сторонами.
До спірних правовідносин суд застосовує норми Закону України «Про державну службу» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Так, відповідно до п. 10. ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу» (далі-Закон) зазначено, що службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку.
Відповідно до положень ст.64 Закону, за невиконання або неналежне виконання посадових обовязків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Згідно з ст. 65 Закону, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є: 1) порушення ОСОБА_12 державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обовязків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного спяніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.66, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ, як це визначено ч.1 ст.69 Закону України «Про державну службу».
Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ, під час визначення виду дисциплінарного стягнення повинна враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків. Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця (ч.1 ст.67 Закону України «Про державну службу»).
Відповідно до ч.ч.1-7 ст.71 Закону України «Про державну службу» з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обовязків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов'язково. Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», - дисциплінарною комісією у державному органі. Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений субєктом призначення, але не більш як до двох місяців. До участі у проведенні службового розслідування субєктом призначення за поданням дисциплінарної комісії, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, можуть залучатися відповідні фахівці. До участі у проведенні службового розслідування не можуть залучатися посадові особи державного органу, особисто заінтересовані у його результатах та прямо підпорядковані особі, стосовно якої проводиться службове розслідування. Особи, які проводять службове розслідування, несуть персональну відповідальність за неповноту і необєктивність його висновків та за розголошення інформації щодо службового розслідування. Особи, які проводять службове розслідування, мають право: одержувати пояснення від державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб щодо обставин справи; одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
Державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; 2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; 3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів; 4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.
За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Висновок, складений за результатами проведеного службового розслідування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, передається Комісії.
У відповідності до ч.1 ст.73 Закону України «Про державну службу» з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Дисциплінарна справа повинна містити ряд інформації, яка визначена ч.2 ст.73 Закону України «Про державну службу», зокрема: підстави для відкриття дисциплінарного провадження, характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця, відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень, інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, тощо.
Результатом розгляду дисциплінарної справи є подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення (частина третя статті 73 Закону №889-VIII).
Перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі (ч.ч.1-2 ст.75 Закону України «Про державну службу»).
Як передбачено ст.76 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.
Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження, як передбачено ч.1 ст.77 Закону України «Про державну службу» приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
Отже, Законом, визначено чітку послідовність дій дисциплінарної комісії, зокрема в частині отримання від державного службовця пояснень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не дотримано вимог Закону щодо необхідності отримання від позивача пояснень, вони в матеріалах справи відсутні. Відповідач надав до суду Акт про ненадання пояснень та матеріалів, та лист про повідомлення позивача щодо можливості ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання пояснень, однак, суд не приймає до уваги зазначені акт і лист, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення (під підпис) позивача про необхідність надання пояснень із зазначенням терміну їх надання, у листі взагалі відсутні реквізити документа (дата та номер). А Пояснення, що були надані позивачем 22.07.2019 р. не є поясненнями наданими перед накладенням дисциплінарного стягнення, оскільки вони були надані щодо причин його призначення.
Таким чином, для реалізації цього права державний службовець мав бути повідомлений про завершення формування дисциплінарної справи та, відповідно, про наявність висновку. Доказів відповідного повідомлення позивача матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд визнав, що відповідач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами дотримання процедури дисциплінарного провадження.
Щодо доведеності вини позивача у невиконанні ним посадових обов'язків, суд зазначає наступне.
Так, у спірному наказі зазначено, що позивач притягується до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків, незадовільний стан організації роботи та відсутність ефективного контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів.
Зі змісту спірного наказу вбачається, що мова йде виключно про діяльність ОСОБА_1 як голови комісії ГУ ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та несвоєчасного внесення суб'єктів господарювання до переліку ризикових підприємств, в результаті чого електронний контроль за податковими накладними, виписаними такими суб'єктами господарювання здійснювався би в більш жорсткому режимі.
Діяльність такої комісії передбачена пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та прийнятою на його підставі постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2018 №117, якою серед іншого затверджено Порядок роботи комісії.
Так, порядок містить, зокрема, порядок її формування, повноваження комісії, її членів і голови, їх відповідальність, принципи організації роботи тощо.
Пункт 17 Порядку говорить про те, що рішення комісії приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх членів комісії, а голос голови є вирішальним лише у випадку, коли голоси розділились порівну. Ті з членів комісії, в тому числі її голова, які голосують в складі меншості, мають оформити письмову окрему думку, яка додасться до протоколу п засідання і зберігається десять років (пункт 20). При цьому, переважна більшість членів комісії не є прямими або безпосередніми підлеглими голови комісії.
Виходячи з цих норм можна зробити висновок про організаційну роль голів комісій ГУ ДФС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
Відповідач не надав суду жодного документа, яким встановлено персональну відповідальність заступника начальника Головного управління за результати діяльності цього управління, зокрема діяльності позивача як Голови комісії ГУ ДФС у Миколаївській області, яка в свою чергу є колегіальним органом.
Отже, спірний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним, оскільки під час проведення дисциплінарного провадження не було доведено вини саме позивача та порушено процедуру ініціювання дисциплінарного провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач надав квитанцію про сплату судового збору №4998394 в сумі 768,40 грн. Отже, судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.
Крім того, позивач заявив про понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 7500 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 24.04.2019 р. №16, ордер про надання правничої (правової) допомоги, попередній розрахунок судових витрат, в якому зазначено, що загальна сума на правничу допомогу складає 7500 грн., яка має бути сплачена стороною.
Відповідач заявив клопотання про безпідставність стягнення з нього витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не доведено понесення цих витрат, адже відсутній документ, що свідчить про оплату цих витрат.
За правилами ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, під час вирішення питання розподілу витрат на правничу допомогу, в матеріалах мають бути наявні докази вже оплачених послуг з правничої допомоги, тобто платіжного доручення із зазначенням суми та призначення платежу, або докази майбутньої оплати, рахунок, виставлений адвокатом позивачу.
В матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а зазначення його представником у попередньому розрахунку суми (7500 грн.), яка повинна бути сплачена, на думку позивача відповідачем, не є належним доказом понесення позивачем витрат на правничу допомогу. У даному випадку адвокатом мав бути виставлений позивачу рахунок на оплату послуг з надання правничої допомоги, адже стягнення витрат на правничу допомогу передбачає стягнення з відповідача на користь позивача, який поніс ці витрати. Стягнення цих витрат з відповідача на користь адвоката КАС не передбачено.
Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації заявлених витрат позивача на правничу допомогу.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8,Київ,04053 ідентифікаційний код 39292197) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) від 01.10.2019 р. №103-дс про притягнення до дисциплінарної заступника начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області ОСОБА_1 .
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8,Київ,04053 ідентифікаційний код 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн.
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич