вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2020 р. Справа№ 910/7448/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 21.01.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс" про призначення у справі судової експертизи
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 (повний текст якого складено 23.09.2019)
у справі №910/7448/19 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс"
до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
про визнання недійсними правочинів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (надалі - відповідач) про визнання недійсними додаткової угоди від 01.10.2018 № 8 до договору від 22.07.2015 № ДНП-2015-07/32 та додаткової угоди від 01.10.2018 № 3 до договору від 01.11.2017 № ДНП-2017-11/04, що укладені між сторонами.
Позов мотивовано тим, що зазначені додаткові угоди укладені від імені позивача не уповноваженою особою.
Матеріально правовою підставою позову позивачем визначено ст.ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України. (надалі - ЦК України).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/7448/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує недійсність правочинів, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовив.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Скаржник стверджує що оспорені додаткові угоди укладені від імені позивача не уповноваженою особою, а саме містять підпис не директора, а іншої не уповноваженої особи.
Зокрема, позивач наголосив, що до апеляційної скарги надано нотаріально завірену заяву свідка ОСОБА_1 від 06.08.2019, яку суд першої інстанції не прийняв до уваги та необґрунтовано відмовив у прийнятті цього доказу. Цим доказом, на думку позивача, підтверджено той факт, що оспорені угоди підписано іншою особою, а не директором, як зазначено в угодах. До того ж, позивач дізнався про існування заяви свідка, тільки 06.08.2019, тому у позові про таку заяву не зазначено.
Також, скаржник звернув увагу на те, що ним не вчинено жодних дій, які б свідчили про схвалення цих угод відповідно до ст. 241 ЦК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/71448/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 10.12.2019 о 14:40 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 04.12.2019. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 04.12.2019.
04.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс" через відділ документального забезпечення суду подало клопотання про призначення судової експертизи у даній справі, на вирішення якої поставити наступне питання:
«Чи виконано підпис від імені ТОВ "Трансшлях сервіс" на додатковій угоді від 01.10.2018 № 8 до договору від 22.07.2015 № ДНП-2015-07/32 та додатковій угоді від 01.10.2018 № 3 до договору від 01.11.2017 № ДНП-2017-11/04, власноручно директором ТОВ "Трансшлях сервіс" Дегтяр В.І. або іншою особою?».
Клопотання обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги та необґрунтовано відмовив у прийнятті такого доказу, як заява свідка ОСОБА_1 від 06.08.2019, якою підтверджується той факт, що оспорені угоди підписано іншою особою, а не директором, як зазначено в угодах. До того ж, позивач дізнався про існування заяви свідка, тільки 06.08.2019, тому у позові про таку заяву не зазначено. Таким чином, відмова у прийнятті цієї заяви призвела до неповноти встановлення обставин у даній справі, та порушення норм процесуального права. Відтак, виникла необхідність заявлення на стадії апеляційного перегляду справи клопотання про призначення експертизи.
Під час апеляційного перегляду даної справи неодноразово оголошувалась перерва, зокрема 18.12.2019 було оголошено перерву до 21.01.2020 на 13:50.
В судове засідання від 21.01.2020 з'явились усі учасники апеляційного провадження.
У судовому засіданні від 21.01.2020 позивач підтримав заявлене клопотання про призначення експертизи, наполягав на його задоволенні.
Відповідач заперечив проти задоволення цього клопотання, з посиланням на його необґрунтованість, та те, що таке клопотання не заявлялось у суді першої інстанції, а тому не може бути задоволено.
Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні від 21.01.2020 клопотання позивача про призначення експертизи (від 04.12.2019), по питанням, викладеним у клопотанні, заслухавши думку учасників справи, дійшла висновку залишити його без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Клопотання про призначення експертизи не було заявлено під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Разом з тим, у оскарженому судовому рішенні місцевим судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, з яких вбачається підписання оспорюваних угод неуповноваженою особою, а не директором позивача, про що прямо зазначено в самих угодах. При цьому, беручи до уваги диспозитивність процесу та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін, призначення судом судової почеркознавчої експертизи за власною ініціативою, без відповідного клопотання учасників справи, призведе до самостійного збирання судом доказів для підтвердження обставин, що входять до предмету обґрунтування позивачем підстав позову.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у позовній заяві від 06.06.2019 основним доводом позивача є те, що оспорені угоди підписані не уповноваженою особою, а саме Мішеною Неллею Вікторівною. Зазначена особа була уповноважена на підставі довіреності від 05.01.2018 №1 на вчинення малозначущих правочинів від імені ТОВ "Трансшлях сервіс", однак спірні угоди підписала з перевищенням повноважень.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 зазначеного Кодексу).
Водночас, частини 1, 2, 4, 8 статті 80 ГПК визначають, що:
« 1. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
8. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.»
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Разом з тим, відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно ч.1 ст. 169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв та клопотань.
Відповідно до ч 1. ст. 207 ГПК України, головуючий зясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування учасників справи.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 06.08.2019 о 14:15.
У судовому засіданні від 06.08.2019 представником позивача було надано суду нотаріальну заяву свідка.
Суд першої інстанції, розглянувши клопотання позивача, на місці, тобто не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у долученні до справи заяви свідка. Зазначене зафіксовано протоколом судового засідання від 06.08.2019. (а/с 151) та технічним записом судового засідання.
Підготовче засідання суд ухвалив закрити 22.08.2019 (а/с 161) та почав розгляд справи по суті - 12.09.2019.
Таким чином, позивач дізнався про те, що йому відмовлено у прийнятті заяви свідка 06.08.2019, та не використав своє право заявити клопотання про призначення експертизи під час перегляду справи у суді першої інстанції.
Відтак, доводи позивача про те, що необхідність заявлення такого клопотання з'явилась тільки на стадії апеляційного перегляду справи внаслідок того, що судом першої інстанції відмовлено у прийняті такого доказу, як заява свідка від 06.08.2019 є необґрунтованими, зазначені ним причини є неповажними.
Окремо, слід зазначити, що враховуючи предмет та підстави позову, позивач не був позбавлений можливості самостійно замовити експертне дослідження для отримання висновку експерта, який би був оцінений судом при дослідженні доказів по справі.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Тобто, Господарським процесуальним кодексом України на учасників процесу покладається обов'язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, сторона звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду.
До того ж, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Статтею 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Крім того, слід зауважити, що висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст.104 ГПК України).
З огляду на приписи ст. 99, 101 ГПК України, проаналізувавши клопотання ТОВ "Трансшлях сервіс" про призначення судової експертизи, за оцінкою суду апеляційної інстанції, позивачем не доведено підстав призначення судової економічної експертизи під час апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст.ст. 99, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшлях сервіс" про призначення у справі судової експертизи залишити без задоволення.
2. Копію ухвали надіслати учасникам апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано - 27.01.2020.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська