21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 404/1248/19
провадження № 51-4043км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120020008339, за касаційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 на:
- ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2019 року в частині продовження строку тримання під вартою;
- на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 вересня 2019 року в частині продовження строку тримання під вартою.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
Кіровський районний суд м. Кіровограда ухвалою від 26 липня 2019 року продовжив строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), на два місяці - до 26 вересня 2019 року включно та відмовив йому в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Кіровський районний суд м. Кіровограда ухвалою від 17 вересня 2019 року продовжив строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК, на два місяці - до 17 листопада 2019 року включно та відмовив йому в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Судді Кропивницького апеляційного суду ухвалами від 30 липня 2019 року та від 25 вересня 2019 року, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відмовили у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 на вказані ухвали суду першої інстанції на тих підставах, що ч. 2 ст. 392 КПК не приведена законодавцем у відповідність з Конституцією України та Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року і залишається чинною у викладеній редакції, якою встановлено обмеження на апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою до ухвалення судового рішення по суті, оскільки відсутній процесуально визначений порядок прийняття та розгляду зазначеної категорії проваджень. У зв'язку з цим було зроблено висновок про те, що судові рішення згідно з вимогами кримінального процесуального закону апеляційному оскарженню не підлягають.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційних скаргах, та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційних скаргах обвинувачений ОСОБА_6 ставить питання про перегляд у касаційному порядку зазначених ухвал суду апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді, посилаючись на недотримання апеляційним судом вимог ч. 6 ст. 9 КПК, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року щодо практики застосування положень ч. 2 ст. 392 КПК, зокрема в частині права апеляційного оскарження судових рішень про продовження строку тримання під вартою.
Водночас ОСОБА_6 , не погоджуючись з ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2019 року, просить її змінити, обравши стосовно нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
На обґрунтування доводів обвинувачений у своїх скаргах від 05 і 25 серпня 2019 року посилається на те, що:
- положення закону визнано неконституційними, вони не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення;
- висновки Конституційного Суду України однозначно визначають право на апеляційне оскарження рішень про продовження тримання під вартою, оскільки це є гарантією на реалізацію права особи на захист;
- апеляційні суди повинні дотримуватися висновків Конституційного Суду України та положень п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 6 ст. 9 КПК;
- судом першої інстанції не дотримано вимог статей 177, 184, 194, 196, 197, 199 КПК.
У скарзі від 26 вересня 2019 року обвинувачений ОСОБА_6 також посилається на те, що:
- аналогічні скарги інших обвинувачених розглядаються цим же апеляційним судом по суті у звичайному порядку з ухваленням рішення про відмову або задоволення скарг;
- у цьому випадку підлягають застосуванню положення, передбачені ч. 1 ст. 152 Конституції України, частинами 4-6 ст. 9, пунктами 13, 14, 17 ч. 1 ст. 7 КПК;
- в ухвалі суду першої інстанції від 17 вересня 2019 року зазначено про його право на оскарження судового рішення в апеляційному порядку.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримала вимоги касаційної скарги.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного і касаційного оскарження рішення суду.
За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини та громадянина.
Згідно з ч. 2 ст. 24 КПК гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду,що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому процесі.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1ст. 7 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 7 КПК передбачено загальні засади кримінального провадження, до яких, у тому числі, відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом та судом, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скарги подано на судові рішення, які не підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
Однак з такою позицією колегія суддів касаційного суду погодитися не може.
13 червня 2019 року Конституційний Суд України у справі № 4 р/2019 визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, які постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.
Ухвали, які оскаржувалися ОСОБА_6 в апеляційному порядку, за своїм змістом стосувалися продовження строку тримання його під вартою та були постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.
Та обставина, що ч. 2 ст. 392 КПК не приведена законодавцем у відповідність з Конституцією України та Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, свідчить про те, що зазначене питання не врегульовано положеннями КПК, у зв'язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК підлягають застосуванню вищезазначені загальні засади кримінального провадження, передбачені пунктами 1 - 3, 13, 15, 17 ч. 1 ст. 7 КПК.
За таких обставин, оскільки норма про обмеження окремого оскарження ухвали про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції, була визнана неконституційною, апеляційний суд необґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 .
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними в розумінні положень ч. 1 ст. 412 КПК, оскільки вони перешкодили суду ухвалити законні та обґрунтовані рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування таких судових рішень і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Водночас вимоги у касаційній скарзі ОСОБА_6 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року в частині зміни ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2019 року та обрання стосовно нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених положеннями частин 1 та 2 ст. 424, ст. 436 КПК, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. З урахуванням зазначеного вимоги цієї касаційної скарги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 369, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року задовольнити частково.
Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року задовольнити.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 липня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2019 року в частині продовження строку тримання під вартою та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 вересня 2019 року в частині продовження строку тримання під вартою скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3