Ухвала
іменем України
24 січня 2020 року
м. Київ
справа № 759/13154/19
провадження № 51-401 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши матеріали провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_4 ,
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, одруженого, раніше судимого
засуджено за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні. Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії в рахунок відшкодування матеріальної 29 165,63 грн.
ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 14 січня 2019 року приблизно о 02:30, перебуваючи біля будинку № 36 на вул. Клавдіївській у м. Києві, повторно таємно викрав з телефонного колодязя кабель довжиною 4 метра, який належить ПАТ «Укртелеком», спричинивши товариству майнову шкоду на загальну суму 2723 гривні 92 копійки.
26 січня 2019 року приблизно о 04:30 ОСОБА_4 , перебуваючи біля будинку № 17 на вул. Чорнобильській у м. Києві, повторно таємно викрав з телефонного колодязя 2 кабеля довжиною по 26 метрів кожний, загальною вартістю 9627 гривень 80 копійок, який належить ПАТ «Укртелеком», спричинивши товариству майнову шкоду на загальну суму 9627 гривень 80 копійок.
01 лютого 2019 року, приблизно о 02:50, ОСОБА_4 біля будинку № 57 на бул. Вернадського у м. Києві, повторно таємно викрав з телефонного колодязя кабель довжиною 3 метра, загальною вартістю 3330 гривень 51 копійка, який належить ПАТ «Укртелеком», спричинивши товариству майнову шкоду на загальну суму 3330 гривень 51 копійка.
02 лютого 2019 року приблизно о 02:10, ОСОБА_4 перебуваючи біля будинку № 36 на вул. Клавдіївській в м. Києві, повторно таємно викрав з телефонного колодязя кабель довжиною 4,8 метра, загальною вартістю 3268 гривень 70 копійок, який належить ПАТ «Укртелеком», спричинивши товариству майнову шкоду на загальну суму 3268 гривень 70 копійок.
19 лютого 2019 року приблизно о 00:30, ОСОБА_4 перебуваючи біля будинку № 36 на вул. Клавдіївській в м. Києві, повторно таємно викрав з телефонного колодязя кабель довжиною 10 метрів, загальною вартістю 6809 гривень 80 копійок, який належить ПАТ «Укртелеком», спричинивши товариству майнову шкоду на загальну суму 6809 гривень 80 копійок.
16 березня 2019 року приблизно о 02:05, ОСОБА_4 перебуваючи біля будинку № 36 на вул. Клавдіївській в м. Києві, повторно таємно викрав з телефонного колодязя кабель довжиною 5 метрів, загальною вартістю 3404 гривні 90 копійок, який належить ПАТ «Укртелеком», спричинивши товариству майнову шкоду на загальну суму 3404 гривні 90 копійок.
Крім цього, 20 червня 2019 року приблизно о 02:30, ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, спільно із ОСОБА_6 , перебуваючи по вулиці Клавдіївській, 36 в місті Києві, шляхом вільного доступу, з колодязя кабельної каналізації, таємно викрали чуже майно, яке належить ПАТ «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766), чим спричинили даному товариству майнову шкоду на загальну суму 12257 гривень 64 копійки (без ПДВ).
Київський апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Як убачається з касаційної скарги, захисник ОСОБА_5 , посилаючись на порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що засуджений неправильно зрозумів наслідки судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не має юридичної освіти, а розгляд кримінального провадження відбувся без участі захисника. Також указує на те, що суд при призначенні ОСОБА_4 покарання не повною мірою врахував пом'якшуючих обставин.
Перевіривши доводи у касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Як убачається з копій оскаржуваних судових рішень, під час розгляду справи в суді першої інстанції в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_4 , надаючи показання суду, повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому за ч. 2 ст. 185 КК злочинів, у скоєному щиро розкаявся, не оспорював жодних фактичних обставин, як і інші учасники судового провадження, не заперечував проти його розгляду у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. Водночас, суд переконався у добровільності та істинності його позиції, а також позиції інших учасників судового провадження і роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину через суворість та просив призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, вважав вирок суду незаконним, оскільки він був ухвалений без участі захисника.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК апеляційний суд вирішує лише ті питання, що винесено на його розгляд сторонами. Згідно з вимогами частин 1 та 2 ст. 404 КПК апеляційний суд переглядає вирок лише в межах апеляційної скарги.
Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд з урахуванням вищевказаних статей та того, що кримінальне провадження місцевим судом розглядалося відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК, переглянув вирок в межах апеляційної скарги засудженого, яку підтримав захисник в судовому засіданні, та ретельно перевірив усі посилання й доводи, викладені в апеляційній скарзі, і, не встановивши підстав для зміни чи скасування вироку, навів при цьому відповідні аргументи для прийняття такого рішення та залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Що ж стосується доводів захисника про відсутність захисника під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Обов'язкова участь захисника регулюється ст. 52 КК України. Відповідно до її змісту участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
Однак, злочин, за яким ОСОБА_4 визнано винуватим, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, що відповідно до ст. 12 КК, відноситься до злочинів середньої тяжкості. Участь захисника у кримінальних провадженнях щодо таких злочинів є необов'язковою.
Крім того, як видно з матеріалів провадження за касаційною скаргою захисника, засуджений ОСОБА_4 не заперечував проти слухання справи у відсутності захисника та відповідних клопотань не заявляв, вину визнавав повністю.
Таким чином, колегія суддів касаційного суду доводи захисника про порушення права ОСОБА_4 на захист вважає безпідставними.
Покарання ОСОБА_4 призначено з урахуванням усіх обставин справи, ступеня тяжкості вчинених ним злочинів та даних про особу засудженого, воно є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення винного й попередження вчинення нових злочинів і відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК. Правових підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість немає.
З огляду на викладене обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які свідчать про необхідність відкриття провадження і перевірки його матеріалів, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3