Справа № 500/5303/19
Провадження № 1-кс/946/168/20
24 січня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю: слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 ,
третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про скасування арешту - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_5 про скасування арешту майна, -
22.01.2020 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою, якою просив скасувати арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.07.2019 року на вилучений 10.07.2019 року в ході огляду території ТОВ «Бархан» за адресою: м. Ізмаїл, вул. Краснодонська, 127, напівпричіп зеленого кольору, номер шасі відсутній, який має дві колісні осі, на якому встановлено державний номер НОМЕР_1 .
Заявник просив скасувати накладений арешт посилаючись на те, що арешт накладався на вищезазначене майно з метою проведення необхідних експертних досліджень. Згідно проведеної експертизи №190 КДТЗ від 28.10.2019 року вилучений напівпричіп не відповідає пред'явленим документам, та являється його майном відповідно до технічних характеристик наявних в технічному паспорті, а саме МАЗ 9397 д/н НОМЕР_2 .
Слідчий Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області та прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури в судовому засіданні розгляд заяви залиши на розсуд суду.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку ОСОБА_5 , слідчого та прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Так, згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі повязаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно ст. 170 ч.ч. 1-4 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку .
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Згідно ст. 173 ч.ч. 1,2 п.5 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати розумність та співрозмерність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні СВ Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160150002029 від 03.08.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.07.2019 року накладено арешт на вилучене майно, а саме напівпричіп зеленого кольору, номер шасі відсутній, має дві колісні осі, на якому встановлено державний номер НОМЕР_1 .
24.07.2019 року ОСОБА_6 звернувся до Апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду від 19.07.2019 року, мотивуючи тим, що вилучене майно, на яке накладено арешт не є доказом у даному кримінальному провадженні, в клопотанні прокурора не доведено, що це майно підлягає спеціальній конфіскації, а власник майна не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.09.2019 року вищевказану апеляційну скаргу задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.07.2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12018160150002029 внесеному до ЄРДР 03.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на вилучений 10.07.2019 року в ході огляду території ТОВ «Бархан» за адресою: м.Ізмаїл, вул.Краснодонська, 127, напівпричіп зеленого кольору, номер шасі відсутній, має дві колісні осі, на якому встановлено державний номер НОМЕР_1 , шляхом заборони користуватися та розпоряджатися вказаним напівпричіпом.
За змістом ч.ч.1, 2, 4 ст.170 КПК України арешт майна може передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається зі змісту статей 170, 173 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення особи можливості відчужувати певне майно або користуватися ним; судом застосовується найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України, після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукувані) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів. Повідомлення про підозру, відповідно до 276 КПК України, здійснюється тільки за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчинені кримінального правопорушення.
Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, необхідні слідчі дії із вказаним майном у обсязі, який би свідчив про відсутність доцільності подальшого зберігання арешту майна, ще не проведені. На даний органами досудового слідства достеменно не встановлено кому належить вищевказаний напівпричіп.
Таким чином, доказів того, що арешт на майно було накладено необґрунтовано або, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, слідчому судді не надано.
Приймаючи до уваги те, що кримінальне провадження ще не закінчене та доцільність у накладенні арешту на зазначене майно не відпала, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що є необхідність в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому заявлена заява про скасування арешту не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170-174, 309 КПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 27.01.2020 р.
Слідчий суддя: ОСОБА_1