Справа № 493/1652/19
Провадження № 2/493/127/20
22 січня 2020 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючої-судді Мясківської І.М.,
при секретарі Тихонової Н.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно (житловий будинок),
26.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Балтського районного суду Одеської області із позовом до Балтської міської ради Одеської області, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно (житловий будинок).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , місце відкриття спадщини - місце постійного проживання, а саме АДРЕСА_1 . Він являється внуком ОСОБА_3 , що підтверджується його свідоцтвом про народження та свідоцтвом про народження його батька. На час смерті дідуся, він разом зі своїми батьками проживав разом з ним. Його батько - ОСОБА_2 на спадщину не претендує, крім того, відмовляється на його користь. Так як на момент смерті його дідуся йому було 6 років, згідно чинного на той час ЦК УРСР, а саме ст. 549, він вважається таким, що прийняв спадщину. Однак у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та їх державної реєстрації, нотаріус відмовив в оформленні спадщини та рекомендував звернутись до суду.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, викладені в позовній заяві вимоги підтримує в повному обсязі.(а.с. 43)
Відповідач - представник Балтської міської ради Одеської області до судового засідання не з'явився, однак надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, проти позовних вимог не заперечує.(а.с. 42)
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі та не заперечую проти їх задоволення.(а.с. 44)
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, за наявності для того законних підстав, за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення про задоволення позову.
За умовами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позов в межах заявлених вимог, прийнявши до уваги позиції сторін, вивчивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданої 13.09.1988 року відділом ЗАГСу м. Балта Одеської області (а.с. 16) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 являється сином ОСОБА_2 , який в свою чергу, являється сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданої 14.06.1962 року райбюро ЗАГСу м. Балта Одеської області (а.с. 17).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16.11.1994 року відділом реєстрації актів громадянського стану Балтського району Одеської області, актовий запис № 295 від 16.11.1994 року (а.с. 18) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Балта Одеської області.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 09.03.1960 року, посвідченого нотаріусом Балтської державної нотаріальної контори Малетином В.І., за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та записано в реєстрову книгу - № 2010, арк.. 363, книга 8, і/с № 1665 від 22.03.1960 року. (а.с. 21)
Відповідно до довідки № 6 від 17.03.1970 року (а.с. 24) ОСОБА_3 відведено земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності.
Відповідно до копії дозволу на виробництво робіт (а.с. 22-23) ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 , строк закінчення робіт - 15.02.1971 року.
Відповідно до характеристики будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який вбачається з технічного паспорту на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений 15.07.2018 року КП «Техінвентаризатор», інвентаризаційна справа № 4801 (а.с. 4-8) житловий будинок (літ. Е) та погріб (літ. Е1) були збудовані 1972 року, сарай (літ. К) - 1962 року, гараж (літ. Д) - 1984 року, убиральня (літ. О) - 2009 року, навіс (літ. Н) - 2017 року, ганок (№ 6), навіс (літ. Ж), ворота (№ 2), хвіртка (№ 3), огорожа (№ 4) - не вказано (а.с. 8).
Як вбачається із копії довідки № 436, виданої 18.07.2017 року керівником КП «Техінвентаризатор» Станіславською Т.О. (а.с. 9) житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 зареєстрований по праву приватної власності за ОСОБА_3 - Ѕ частина та ОСОБА_4 - Ѕ частина. В теперішній час Ѕ частина житлового будинку, яка належала ОСОБА_4 - повністю зруйнована, господарських будівель, які відносяться до цієї частини житлового будинку не має. Замість Ѕ частини житлового будинку, яка належала ОСОБА_2 (нині покійному) побудований новий житловий будинок, який представляє собою цілий житловий будинок загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею - 37,0 кв.м. Побудовані наступні будівлі та споруди: навіс (літ. Н), убиральна (літ. О), ганок (№ 6) - являються тимчасовими господарськими будівлями та спорудами полегшеної конструкції та не підлягають прийняттю в експлуатацію.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина у вигляді вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями, яку ОСОБА_1 прийняв, так як на день смерті свого дідуся проживав з ним разом зі своїми батьками, що підтверджується копією ІІІ розділу «Прописка» будинкової книги (а.с. 25-35)
Однак, як вбачається з тексту листа-відповіді приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Пантілєєвої І.П. за вихідним № 1135/01-16 від 04.07.2019 року, яке адресоване позивачу, у зв'язку із тим, що у ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарським будівлями, не є можливим, і тому було рекомендовано звернутись до суду. (а.с. 15)
Як вбачається із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 58645074 від 09.12.2019 року, наданої приватним нотаріусом Смірновою Н.С. - за запитом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Спадковому реєстрі інформація відсутня ( а.с. 52-53).
Суд констатує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами пов'язані з здійсненням позивачем права на спадкування, вирішуючи які суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Здійснення державної реєстрації права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1972 рік) регулювалося підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.
Питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
У відповідності до ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», який кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи із числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» було визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу затвердженої Міністерством комунального господарства СРСР 31 січня 1966 року підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалася вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).
Зокрема, за п.10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.
Таким чином, з моменту затвердження виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акта державної комісії про прийняття збудованого громадянином житлового будинку, цей громадянин набуде право володіння, користування і розпорядження цим майном.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А. 3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється: по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 24.06.2011 N 91, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом завершеного будівництва та належить на праві особистої власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР 1963 року, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.
Згідно положень ст. 524 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. (ст. 529 ЦК УРСР)
До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства. (ст. 531 ЦК УРСР)
Відповідно до вимог ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину свого дідуся.
ОСОБА_2 вважається таким, що не прийняв спадщину свого батька та не претендує на її прийняття, не заперечує проти оформленню спадщини своїм сином ОСОБА_1 .
Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину ОСОБА_3 судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладені докази в їх сукупності, відсутність заперечень з боку відповідача, третьої особи, відсутність інших спадкоємців, які претендують на спадщину, суд вважає, що за позивачем належить визнати право власності на спадкове майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 77, 78, 81, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно (житловий будинок) - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за законом його дідуся ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок ( літ. Е) загальною площею 65, 7 кв. м., житловою площею 37,0 кв. м. з погрібом (літ. Е1), сараєм (літ. К), гаражем (літ. Д), убиральнею (літ. О), навісом (літ. Н), ганком (№ 6), навісом (літ. Ж), воротами (№ 2), хвірткою (№ 3), огорожею (№ 4), розташовані на земельній ділянці загальною площею 1560 кв. м. в АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 27.01.2020 року.