11.11.2019 Справа № 756/3169/19
Провадження № 2/756/3585/19
Справа № 756/3169/19
11 листопада 2019 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Жука М.В.,
при секретарі Шершньові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Універсал Банк» про визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною.
В обґрунтування позову зазначає, що 04.04.2008 року між ним та ПАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір № 003-2008-1011, згідно з яким банк надав йому кредит у сумі 93 500 доларів США на строк до 10.06.2038 року для придбання квартири АДРЕСА_1 . Процентна ставка за користування кредитом становила 12,45% річних. В подальшому, 07.03.2014 року між ним та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 003-2008-1011 від 04.04.2008 року, відповідно до умов якої розмір щомісячного платежу за кредитним договором встановлений в графіку погашення заборгованості (додаток № 2 до кредитного договору), розрахунок якого був проведений працівниками банку, виходячи з його фактичних доходів, підтверджених довідкою про доходи за останніх шість місяців у національній валюті України.
Оскільки підписаний текст додаткової угоди за своїм змістом не відповідає законодавству України в галузі кредитування, його інтересам та волі, порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, а також з урахуванням того, що він не мав змоги детально вивчити умови договору, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, поклався на репутацію відповідача, а відсутність економічної освіти не дала йому змоги провести розрахунки та оцінити можливі ризики, ОСОБА_1 просить суд визнати спірну додаткову угоду недійсною.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києві від 15.02.2019 року у задоволенні клопотання представника ПАТ «Універсал Банк» - Сербіної А.О. про закриття провадження у вказаній справі відмовлено.
У відзиві на позовну заяву представник позивача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 04.04.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 003-2008-1011 (на придбання майна), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 93 500 доларів США на строк по 10 червня 2038 року. Процентна ставка за користування кредитом становила 12,45% річних. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно з умов даного договору (а.с. 14-19).
Додатком № 1 до кредитного договору № 003-2008-1011 від 04.04.2008 року визначено перелік та вартість супутніх послуг, що надаються кредитором та третіми особами і пов'язані з отриманням та обслуговуванням кредиту (а.с. 20-21).
04.04.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 38-41).
07.03.2014 року між ПАТ «Універсал Банк», яке є правонаступником ВАТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 003-2008-1011 від 04.04.2008 року, відповідно до якої всі істотні умови договору залишилися незмінними, за виключенням підвищеної відсоткової ставки, яка була змінена в сторону зменшення (а.с. 22-34).
Додатком № 2 до кредитного договору № 003-2008-1011 від 04.04.2008 року ОСОБА_1 встановлено графік платежів.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. ч. 1 і 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
ОСОБА_1 отримав кредит для придбання житла, а тому за своїм змістом кредитний договір від 12.06.2008 року №055-2008-2050 є договором про надання споживчого кредиту.
За приписами ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Зі змісту оспорюваної додаткової угоди до договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних її умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Умови кредитного договору викладені чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування.
Перед укладенням додаткової угоди до кредитного договору № 003-2008-1011 від 04.04.2008 року, ОСОБА_1 надавалася пам'ятка клієнту стосовно умов кредитування (вираження у договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті), з якими він погодився, поставивши свій підпис (а.с. 90-91).
Враховуючи, що на підставі зібраних доказів по справі установлено, що спірна додаткова угода до кредитного договору підписана сторонами, які досягли згоди з усіх істотних його умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, умови додаткової угоди викладені чітко та з наявністю повної інформації стосовно умов кредитування, позивач підписав кожну сторінку кредитного договору, а також загальну вартість кредитування, графік погашення кредиту, не заявляв додаткових вимог щодо умов спірної додаткової угоди, виконував її умови, суд дійшов висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 , а також недоведення нею у порушення вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України доводів укладення спірної додаткової угоди під впливом обману з боку відповідача чи внаслідок тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.
За таких обставин позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд-
У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва в тридцятиденний строк з дня складення його повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя