Справа № 130/2048/19
Провадження № 22-ц/801/165/2020
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П.
Доповідач:Марчук В. С.
27 січня 2020 рокуСправа № 130/2048/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючої: Марчук B.C.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу № 130/2048/19 за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Порощук П.П. в порядку спрощеного позовного провадження, дата складання повного тексту судового рішення невідома,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась у Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області з вказаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.09.2018 року було розірвано. Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Малолітній син сторін - ОСОБА_3 навчається у 1 класі Жмеринської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4, потребує постійної батьківської уваги та достатнього матеріального забезпечення. Відповідач же, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, гроші на утримання дитини відмовляється платити, приховує свій дійсний заробіток.
Після розірвання шлюбу, дитина проживає з позивачкою, що підтверджується довідкою квартального комітету «Велика Жмеринка» №39700 від 01.10.2019 року.
Також, позивач зазначала, що вона працює на ПК вагонної дільниці станції Жмеринка ВЧ-2 на посаді провідника, проте отриманий дохід є недостатнім для повноцінного утримання малолітнього сина.
За вказаних обставин, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно з моменту подання позовної заяви до суду і до досягнення дитини повноліття.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.11.2019 року позов задоволено частково. Вирішено: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини від усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.10.2019 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме: до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вирішене питання судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, як незаконне, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та, всупереч вимогам ст. 181 СК України, вирішив стягнути аліменти у частці від заробітку, в той час, як позивачка просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції приймаючи рішення не взяв до уваги стан здоров'я сина ОСОБА_3, оскільки відповідно до наданих нею медичних довідок, останній часто хворіє та потребує періодичного санаторного лікування, на яке потрібні додаткові кошти. Також кошти потрібні і на додаткові заняття з репетиторами, які відвідує дитина; продукти харчування; одяг для дитини; канцелярські прилади для школи; ліки та інші речі для гармонійного розвитку дитини.
Ще скаржник вказує, що відповідачем не доведений факт, що на його утриманні знаходяться батьки-пенсіонери, з яких - тяжко хворий батько, оскільки жодного підтверджуючого документу про це суду не надано.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.11.2019 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.11.2019 року залишити без змін.
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої - п'ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним правовим вимогам не відповідає.
Так, в ході розгляду справи встановлені наступні обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.09.2018 року розірваний (а.с.7).
В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Відповідно довідки про склад сім'ї, виданої квартальним комітетом «Велика Жмеринка» від 01.10.219 року №39700, до складу сім'ї позивача входить син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).
Відповідач ОСОБА_2 з 27.06.2019 року працює механіком в ТОВ «ЯТЕК-Україна» (а.с.25) та щомісяця отримує заробітну плату, що також підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків (а.с.26).
Згідно довідки Квартального комітету «Корчовка» від 29.10.2019 року №669, відповідач проживає з батьками: ОСОБА_4 , 1953 року народження та ОСОБА_5 , 1955 року народження. (а.с.28). Батьки відповідача є пенсіонерами (а.с. 27). Батько відповідача хворіє (а.с.29).
У вересні та жовтні 2019 року відповідачем сплачено на картковий рахунок позивача по 1507,54 грн. щомісяця (а.с.30-31).
Відповідно до довідки загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів №4 м. Жмеринки, ОСОБА_3 навчається у 1 класі, вихованням дитини займається мати, відповідач контакту із школою, де вчиться дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується (а.с.39).
Батьки позивача є пенсіонерами (а.с.40) а, її матір хворіє на цукровий діабет (а.с.41).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач є власником будинку по АДРЕСА_1 (а.с.49), автомобіля у власності немає (а.с.50).
Відповідно до довідки з колишнього місця роботи відповідача, з квітня по грудень 2014 року з нього за його заявою на користь позивача були перераховані аліменти на утримання сина в сумі 7345,42 грн. (а.с.51).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд керувався ст.ст. 180,181,182,184 Сімейного кодексу України, ч.1,2 статті 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте, дійшов висновку, що оскільки відповідач має постійне місце роботи, тобто його дохід є регулярним, він є працездатною людиною, може працювати та згоден надавати матеріальну допомогу на дитину, то з нього необхідно стягувати аліменти на утримання дитини у частці від заробітку і саме в розмірі 1/4 частини від усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Колегія суду Вінницького апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ч. 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, а відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Отже, право вибору способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі або в частині від заробітку (доходу), законодавчо закріплене виключно за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, а у даному випадку - за позивачем.
За змістом статей 43 та 49 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо нього.
Як уже було зазначено та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 (а.с.9)
Предметом, заявленого ОСОБА_1 і розглянутого судом першої інстанції позову, була вимога про стягнення аліментів способом - у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми, суд не вправі самостійно змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частину заробітку (доходу) чи навпаки, а може лише визначати величину присуджених до стягнення аліментів.
Отже, суд першої інстанції, всупереч вказаним правовим нормам, вийшов за межі позовних вимог, стягнувши аліменти у частці від заробітку.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У ч.2 тієї ж ст. 182СК України говориться, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2020 року становить 2218 грн., з 1 липня - 2318,00 грн., а з 1 грудня - 2395,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі є працездатною особою, працює, не має на утриманні інших дітей, а тому має фінансову можливість надавати матеріальну допомогу дитині, що є його обов'язком у відповідності до положень чинного сімейного законодавства України.
Посилання ОСОБА_2 на те, що батьки проживають разом з ним та, що батько хворіє і він зобов'язаний допомагати своїм непрацездатним батькам, ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача забезпечувати гармонійний розвиток дитини. Тим більше, що батьки є пенсіонерами та мають пенсійне забезпечення (а.с. 27).
Крім того, проживання відповідача з батьками, дійсно не говорить про те, що батьки у нього на утриманні, оскільки у них є інші діти, які теж зобов'язані піклуватись про батьків.
Щодо можливості позивачки забезпечувати дитину на рівні з відповідачем, то при цьому слід врахувати її щоденну турботу про дитину, що впливає на можливість працевлаштування та на відвідування роботи.
Та обставина, що відповідач декілька разів надсилав гроші на ім'я позивача, не звільняє його від обов'язку плати аліментів та не доводять, що він добровільно утримував або мав намір утримувати дитину, з огляду на одноразовість переказів та їх несистематичний характер.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково та визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання сина в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття, що фактично відповідатиме інтересам дитини, покриватиме суттєву частину витрат на дитину і не порушуватиме законних інтересів, як платника аліментів, так і їх отримувача.
Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 760 грн. 72 коп.
Відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 , (ід.н. НОМЕР_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ід.н. НОМЕР_3 , мешканки АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісяця, починаючи з 02.10.2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути на користь держави суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 760, 72 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: В.С. Марчук
Судді: М.В. Матківська
В.В. Сопрун