Провадження № 2-о/742/21/20
Єдиний унікальний № 742/45/20
24 січня 2020 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Бездідько В.М., за участю секретаря судових засідань Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Прилуцький міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про встановлення факту смерті -
І. Зміст заявлених вимог та заперечень сторін.
Звертаючись до суду з заявою заявник просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті м. Донецьк, Куйбишевського району.
Свої вимоги аргументує тим, що він є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті м. Донецьк, Куйбишевського району, про що органами на території непідконтрольній українській владі, було видано свідоцтво про смерть. Отримати свідоцтво про смерть у Прилуцькому міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) неможливо, оскільки факт смерті відбувся на території непідконтрольній українській владі, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану України для здійснення реєстрації смерті. Встановлення факту смерті необхідне для реєстрації смерті ОСОБА_2 на території України та отримання свідоцтва про його смерть. Тому заяник звернувся до суду з відповідною заявою про встановлення факту смерті.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 січня 2020 року призначено справу до судового розгляду.
ІІІ. Позиції сторін викладені судовому засіданні, під час вступної промови.
У судове засідання заявник не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Прилуцького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи без їх участі, проти заявлених вимог не заперечують.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 17 листопада 1975 року(а.с.5)
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місто народження рос. мовою «Республіка Білорусь, Мінська область, Несвіжський район, с. Сейловічі», помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьк, Куйбишевського району, про що зроблено актовий запис №1165 від 26 листопада 2019 року Київським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 26.11.2019 року виданого органом на території непідконтрольній українській владі(а.с.6)
08.01.2020 року Прилуцький міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) відмовив ОСОБА_1 у державній реєстрації смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьк, Куйбишевського району.
V. Норми права, які підлягають застосуванню.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно до положень частини 2 статті 49 Цивільного кодексу України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно ч.2 ст.317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.
Форма лікарського свідоцтва про смерть, що видається закладами охорони здоров'я або судово-медичною установою та вимоги і підстави його заповнення встановлені Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/о), затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року №545.
Зокрема, Інструкцією серед іншого встановлено, що: лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину (пункт 2.2.); у разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину (пункт 2.3.) ; забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті (пункт 2.4.).
Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьк, Куйбишевського району, однак вказана територія, згідно положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тому на вказаній території, нині, жодний орган державної влади України не працює. У зв'язку з цим, суд погоджується із тим, що отримати свідоцтво про смерть, встановленого зразка і виданого компетентним органом державної влади України, не є можливим.
Відповідно до ст.ст. 3,8,9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Враховуючи вище викладені обставини, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки факт того, що ОСОБА_2 помер, підтверджено обґрунтуванням в заяві, а також наданими письмовими доказами та у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених заявником.
На підставі викладеного, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст.ст.263-265,293-294,315,317,354 ЦПК України,суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Прилуцький міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Республіка Білорусь, Мінська область, Несвіжський район, с. Сейловічі, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк, Куйбишевського району.
Рішення суду в частині встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню. Оскарження не зупиняє його виконання.
Копію рішення надіслати заявнику для відома та на адресу Прилуцького міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) - для державної реєстрації смерті особи.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя В.М.Бездідько