Р І Ш Е Н Н Я№ 127/22320/19
21 січня 2020 р.м.Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Медяної Ю.В.,
секретар - Подоляк М.В.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Семенюка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі: 56032 грн. 00 коп., з яких: 54400 грн. 00 коп. - сума основного боргу; 1632 грн. 00 коп. - три відсотки річних.
В позовній заяві зазначено, що в період з 10 по 17 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_2 з ОСОБА_3 за попередньою змовою шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грошовими коштами позивача у сумі дві тисячі доларів США. На неодноразові вимоги повернути грошові кошти не реагує, борг станом на 13.08.2018 року не повернула, тому позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду.
22.08.2019 у даній справі відкрито провадження.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Семенюк І.В. вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив її задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом у встановленому законом порядку через оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Враховуючи вищезазначене та положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України і ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження №12019020030000123, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.02.2019 за ч. 1 ст. 190 КК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язалась в термін до 19.03.2019 року повернути борг позивачу ОСОБА_1 у сумі 2000 доларів США, що підтверджується розпискою від 21.02.2019 (а.с. 10).
У письмових поясненнях, наданих 21.02.2019 року старшому слідчому Вишенського ВП ГУНП у Вінницькій області старшому лейтенанту поліції Головко К.П., відповідач ОСОБА_2 пояснила, що у неї є знайомий ОСОБА_1 , з яким вона познайомилась у серпні 2018 року, коли брала у нього в борг грошові кошти. Грошові кошти вона брала у доларах США, а саме: дві тисячі доларів США, які повинна була повернути через один місяць. Відповідач неодноразово телефонувала до позивача і просила його, щоб він відстрочив термін повернення боргу. Кінцевий термін повернення коштів -15 січня 2019 року (а.с. 9).
Оскільки відповідач зазначену суму боргу не повернула, тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, розписка на підтвердження укладення договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд України у постанові від 18.03.2013 р. (справа № 6-63цс13).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що зобов'язання підлягає виконанню у встановлений ним строк.
Оскільки відповідачем ОСОБА_2 відповідачеві не повернено основну суму боргу в розмірі 54400,00 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1632,00 грн.
Враховуючи, що відповідач отримала у борг від позивача 2000,00 доларів США, що в еквіваленті станом на 13.08.2018 року становить 54400,00 грн., борг на час звернення позивача до суду відповідачем не повернено, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі 56032 грн. 00 коп., з яких: 54400 грн. 00 коп. - сума основного боргу; 1632 грн. 00 коп. - три відсотки річних.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 202, 526, 530, 610, 625, 631, 1046, 1047, 1049 ЦК України,
ст.ст. 12, 13, 89, 137, 141, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 56032 грн. 00 коп., з яких: 54400 грн. 00 коп. - сума основного боргу; 1632 грн. 00 коп. - три відсотки річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив,
за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду або через Вінницький міський суд Вінницької області.
Згідно вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач ОСОБА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , зареєстрована за адрсеою: АДРЕСА_2 .
Суддя