Справа № 212/6526/19
2/212/593/20
27 січня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання Нестеренко В. В., розглянувши без участі сторін та без фіксації судового процесу звукозаписувальним технічним засобом в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я, -
В серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - Відповідач) про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків в розмірі 170000,00 гривень.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 працював з 10 січня 1994 року по 26 грудня 2000 року машиністом електровоза на ПрАТ «Суха Балка» . 03 вересня 1999 року з ним під час роботи стався нещасний випадок на виробництві. Внаслідок травмування позивач отримав компресійний перелом тулуба. Внаслідок травмування ОСОБА_1 проходить медикаментозне лікування та йому первинно 04.04.2000 року встановлено втрату працездатності 40% . Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він дістав травмування, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв'язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання. Просить стягнути з Відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 170000,00 грн.
Відповідач скористався правом надання суду відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди. Вважають, що саме позивач повинен доводити факт спричинення моральної шкоди, а також її розмір. Крім того вказують, що у настанні нещасного випадку є вина самого позивача, а тому не можна покладати відповідальність на відповідача з відшкодування моральної шкоди за відсутності вини роботодавця у каліцтві ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 08 серпня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача та відповідача надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 10 січня 1994 року по 26 грудня 2000 року працював на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», машиністом електровоза, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.7-8) .
Під час виконання трудових обов'язків 03 вересня 1999 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого позивач отримав компресійний перелом тулубу.
27 вересня 2019 року за вказаним фактом було складено Акт № 22 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. У пункті 10 вищевказаного Акту зазначено, що особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є ОСОБА_1 машиніст електровозу, ОСОБА_2 механік (а. с. 12-13)
Відповідно до витягу з акту огляду МСЄК від 04.04.2000 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлена ступень втрати професійної працездатності 40% за трудовим каліцтвом та третя група інвалідності (а.с.20).
При переогляді, який проходив кожного року, згідно виписок з актів огляду МСЄК позивачу ступінь втрати професійної працездатності та група інвалідності не змінювалися. (а.с.14 - 28).
Згідно довідок та виписок з історії хвороби позивач неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні у зв'язку з професійним захворюванням (а.с.30-38).
Відповідно до п.38 Правил відшкодування власником підприємств, установ і організацій або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових відносин, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 №492 (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Правил) право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Згідно положень ст. 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 11 Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі домовленості сторін (власника, профспілкового органу й потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії в трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Згідно з ст.440-1 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менш ніж 5 мінімальних розмірів заробітної плати.
За п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.
Зазначені обставини наступили у позивача у зв'язку із професійним захворюванням, що призвело до встановлення стійкої втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності, що було встановлено судом, тому суд приходить до висновку про те, що позивачеві заподіяна моральна шкода.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує наступне.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону в поєднанні з ст.ст. 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 р. №6-207цс14, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повинна враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, згідно положень ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 4723, 00 грн.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує наявність у позивача втрати працездатності, стажу його роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, розмір мінімальної заробітної плати встановленої на 2020 рік, глибину фізичних та моральних страждань позивача, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПрАТ «Суха Балка», у вигляді одноразового відшкодування в сумі 75000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
На підставі ст. 141 ЦПК України з ПрАТ «Суха Балка» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.
На підставі ст. 440-1 ЦК УРСР, керуючись ст. 3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 75000,00 гривень (сімдесят п'ять тисяч грн.. 00 коп.), без утримання податку з доходу фізичних осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», адреса: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг вул. Конституційна, 5 ідентифікаційний код 00191329.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27 січня 2020 року.
Суддя: Н. М. Ваврушак