Справа № 201/495/19
Провадження № 2/201/975/2020
22 січня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Іващенко Ю.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
за участю представника відповідачки - адвоката Костогриза О.В.
за участю представника третьої особи - Голик О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради) про усунення перешкод у спілкування з малолітньою донькою, визначення способу участі у вихованні малолітньої доньки,
15.01.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд усунути перешкоди у його спілкування з малолітньою донькою, які йому чинить відповідачка та визначити спосіб участі у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які в подальшому 09.07.2019р. були уточнені (а.с. № 4 - 7, 89-93).
В обґрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням уточнень викладених у відповіді на відзиві від 09.07.2019р. позивач посилався на те, що він з 04.08.2012р. по 12.12.2017р. перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Після її народження відносини між сторонами погіршилися. 16.12.2016р. відповідачка забрала дитину і виїхала зі спільного місця проживання сторін. На неодноразові спроби побачитись з донькою відповідачка чинила перешкоди, у зв'язку з чим 07.03.2017р. позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017р. позовні вимоги було задоволено частково та визначено спосіб у спілкуванні та вихованні доньки, а саме кожної другої та четвертої суботи місяця з 10.00 до 13.00 в присутності матері дитини в місцях, які відповідають віку цієї дитини. Проте, з огляду на те, що вік доньки змінився та дитина потребує більшого спілкування, в тому числі і з батьком, вищевказане рішення не відповідає віковим особливостям дитини і час спілкування з донькою має бути збільшено. Крім того, позивач вважав, що у 3,5 роки з донькою він може спілкуватися вже і без присутності матері ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, просив суд з урахуванням уточнень (зменшення вимог) викладених у відповіді на відзиві від 09.07.2019р. (а.с. № 89-93) зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , визначити йому спосіб участі у вихованні дитини у такому порядку: без присутності матері дитини в місцях визначених позивачем з урахуванням інтересів дитини: - кожної середи з 16.00 год. 00 хв. до 20.00 год. 00 хв., - кожної суботи з 13.00 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 18.01.2019р. позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, які були ним усунуті вчасно ( а.с. № 30).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 14.03.2019р. відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні у підготовче засідання (а.с. № 44).
Відповідачка, в наданому до суду 10.04.2019р. відзиві на позовні заяву проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, просила відмовити з тих підстав, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017р. було усунуто перешкоди у спілкуванні з донькою та визначено спосіб участі у спілкуванні та вихованні доньки. Рішення відповідачкою виконується в повному обсязі і лише у зв'язку з виключними ваговими обставинами, які мають документальне підтвердження не надано змоги позивачу бачитись з дитиною, а саме хворобою дитини, смертю батька та бабусі. Крім того, вважала, що визначений спосіб участі у вихованні дитини буде порушувати порядок щоденного життя доньки, оскільки позивач не може забезпечити безпеку дитині, дитина потребує ретельного дотримання спеціального харчування та вона відвідує дитячий садок. Також, просила звернути увагу на те, що у позивача існує заборгованість по сплаті аліментам. Таким чином, вважала, що встановлений позивачу спосіб побачень рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017р. є достатнім часом для спілкування з донькою та не потребує збільшення (а.с. № 48-50).
Під час підготовчого засідання 16.05.2019р. було залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог Управління-службу у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради (а.с. № 81).
09.07.2019р. позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що хвороба дитини, не може бути підставою відмови бачитись з дитиною, а навпаки у разі хвороби доньки, вона потребує уваги та піклування обох батьків, і не обов'язково ці зустрічі повинні бути десь в іншому місці, а не за місцем проживання дитини. Крім того, твердження відповідачки, що позивач не зможе забезпечити безпеку дитині, не буде виконувати рекомендації лікаря, це лише суб'єктивна думка відповідачки. Також, зазначив, що жодної заборгованості по аліментам на утримання дитини не має (а.с. № 89-93).
26.11.2019р. представник Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради суду надав свій висновок від 25.11.2019р. № 214/05-38 (а.с.№ 120-121).
Підготовче засідання відповідно до положень ст. 197, п.3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України було проведено 26.11.2019р., справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. №124).
Позивач в судовому засіданні 22.01.2020р. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, наголошуючи на тому, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017р. виконано одноразово, складено акт державного виконавця та виконавче провадження закрито. Крім того, подаючи 15.01.2019р. позов, він змінив свої вимог и наполягає на побаченнях з донькою вже без присутності матері, оскільки ОСОБА_3 вже 3,5 роки, а не 1 рік (як це було на час винесення судом 18.10.2017р. рішення.
Представник відповідачки - адвокат Костогриз О.В. (діє на підставі угоди про надання юридичної допомоги від 05.06.2018р. - та ордеру про надання правової допомоги - а.с. № 73, 74), в судовому засіданні 22.01.2010р. позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Представник відповідачки посилався на те, що наразі не має підстав змінювати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017р. Звертав увагу на те, що у позивача наявна заборгованість по сплаті аліментів, крім того, був випадок, коли ОСОБА_3 під час прогулянки з позивачем впала з трьохколісного велосипеда та травмувалась.
До суду 20.01.2020р. електронною поштою від відповідачки надійшло клопотання про залишення позовних вимог без розгляду або направлення справи за підсудністю за місцем реєстрації, в якому відповідачка також повідомила про неможливість відвідування судових засідань у м. Дніпрі, оскільки дитина відвідує дошкільний навчальний заклад компенсуючого типу для дітей з важким порушенням мовлення № 576 у м. Києві.
Під час судового засідання 22.01.2020р. постановлена ухвала (без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) про відмову в задоволенні клопотання відповідачки про направлення справи за підсудністю з тих підстав, що відповідно до ч.2 ст. 31 ЦПК України, справа прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, а з огляду на те, що відповідачка змінила зареєстроване у встановленому законом порядку місце свого проживання в процесі розгляду справи (відповідно до відмітки на копії паспорту, реєстрація місця проживання відповідачки у м. Києві відбулась 23.08.2019р.) , відсутні підстави для передачі справи з одного суду до іншого. Також, відсутні підстави і для залишення позовної заяви без розгляду, з підстав того, що відповідачка змінила зареєстроване місце свого проживання, оскільки такі підстави не передбачені ст. 257 ЦПК України.
Представник третьої особи - Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради - в судове засідання по справі не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є поштове повідомлення (а.с. № 127), 17.01.2020р. на е/пошту суду представник третьої особи Пантелеєва Г.С. (діє за довіреністю від 10.01.2020р. - а.с. № 131) направила листа, в якому просила суд розглянути справу за відсутності їх представника (а.с. №130),
Представник третьої особи - Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради - Голик О.І. (діє за довіреністю від 25.11.2019р. - а.с. № 167) в судовому засіданні вважала, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухав позивача, представника відповідачки, представника третьої особи - Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради, оцінивши докази у справі за принципами, які встановлені ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст. 13 ЦПК України).
При розгляді справи встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про охорону дитинства", на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Частина 3 ст. 11 та ст. 15 цього закону встановила, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків, прямих контактів.
Стаття 141 СК України зазначає, що мати, батько мають рівні права, обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 157 СК України той з батьків, з ким проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий із батьків має право звернутися з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Судом встановлено, що 04.08.2012р. сторони зареєстрували шлюб у Соборному районному у м. Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області під актовим записом №416 (а.с. №10).
Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. № 13).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2017р. шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано (а.с. № 11).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2017р. з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1000 грн. (а.с. № 23-24).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017р. ОСОБА_1 усунуто з боку ОСОБА_2 перешкоди в спілкуванні з їх неповнолітньою дитиною та визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , систематичні побачення з дочкою, а саме кожної другої та четвертої суботи місяця з 10.00 до 13.00 в присутності матері дитини в місцях, які відповідають віку цієї дитини. Зобов'язано матір цієї дитини у разі зміни місця проживання завчасно повідомлять батька дитини про нове місце проживання дитини. Дозволено ОСОБА_1 спільно із матір'ю дитини вирішувати всі суттєві і нагальні питання щодо виховання дитини, в тому числі відвідувати дитячий садок, проводити свята, виїжджати із дочкою на відпочинок, разом відвідувати різноманітні культурні та освітні заходи. В задоволенні решти позовних вимог було задоволено (а.с. № 25-27).
Малолітня ОСОБА_3 , постійно проживає з матір'ю, що не заперечувалося сторонами, отже ці обставини в силу положень ч.1 ст. 81 ЦПК України.
Позивач вважає, що дитина за своїм віком (3,5 роки) потребує вже більшого спілкування зі своїми рідними, в тому числі і з батьком, а тому вищевказане рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017р. вже не відповідає віковим особливостям дитини і має бути іншим. Крім того, вважав, що з огляду на вік дитини, спілкування батька з донькою можливо вже без присутності матері дитини.
Як вбачається з висновку виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради від 25.11.2019р. № 214/05-38 (а.с. № 120-121), прийнято рішення про доцільність встановлення побачень ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3: - кожної середи з 10.00 год. 00 хв. до 20.00 год. 00 хв., - кожної суботи з 13.00 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. без присутності матері дитини в місцях, які відповідають вікові дитини. Таким чином, при наданні висновку виконавчим комітетом надано навіть більше часу для побачень батька з донькою, ніж заявлено позивачем при уточненні своїх вимог (в бік зменшення), які ОСОБА_1 виклав 09.07.2019р. у відповіді на відзив.
Крім того, як вбачається з висновку виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради від 25.11.2019р. № 214/05-38 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання хороші. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 31.10.2019р., квартира з усіма зручностями, у кімнатах є необхідні меблі та речі особистого вжитку.
При цьому позивач 09.07.2019р. уточнив свої позовні вимоги у бік зменшення (прийнявши до уваги розпорядок дня доньки /оскільки ОСОБА_3 стала відвідувати дошкільний заклад освіти/, який виклала відповідачка у відзиві на позов) та просив суд визначити йому спосіб участі у вихованні дитини у такому обсязі: без присутності матері дитини в місцях визначених позивачем з урахуванням інтересів дитини: - кожної середи з 16.00 год. 00 хв. до 20.00 год. 00 хв., - кожної суботи з 13.00 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.
Суд вважає, що визначений позивачем порядок та спосіб участі у вихованні доньки є достатньо обґрунтованим, відповідає в повній мірі інтересам дитини, її віку, не порушує її щоденний розпорядок дня, наразі й в будні, коли вона відвідує дошкільний заклад освіти.
Також суд вважає, що вищезазначений спосіб участі батька у вихованні доньки буде сприяти повноцінному вихованню доньки, гармонійному розвитку останньої. Особисті стосунки, постійні контакти доньки з батьком відповідають в першу чергу інтересам дитини.
Варто зазначити, що ОСОБА_3, 04.08.2016р. з 23.09.2019р. влаштована до закладу дошкільної освіти № 376 у м. Києві і це є заклад компенсуючого типу для дітей з важкими порушеннями мовлення (а.с. № 141).
Поза увагою суду не може залишитися той факт, що відповідачка у м. Києві звернулась за допомогою до Інклюзивно-ресурсного центру № 4 Дніпровського району м. Києва, де дитині виставлений діагноз: «Дитина з порушенням мовлення. Загальне недорозвинення мовлення 1 рівня» (а.с. № 152-156). Між тим, комісійні рекомендації психолога та логопедів по корегуванню стану дитини, її розвитку фахівцями були визначені для обох батьків, про що зазначено у висновку № 543 від 09.09.2019р. (а.с. № 152, 155).
Судом критично оцінюються заперечення відповідачки, які вона виклала у відзиві на позов, та які зазначив в судовому засіданні 22.01.2020р. її представник, стосовно того, що з приводу спірних правовідносин вже рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017р. було визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки, це рішення відповідачкою виконується в повному обсязі і лише у зв'язку з виключними обставинами, які мають документальне підтвердження, не надавалась змога позивачу бачитись з дитиною (хвороба дитини, смерть батька та бабусі).
Суд не може покласти ці заперечення в основу рішення про відмову у позовних вимогах, оскільки матеріалами справи підтверджено, що вищезазначене рішення суду виконано одноразово, а саме 28.07.2018р. (а.с. № 56, 168зв.), після чого виконавче провадження № 56576413 було закрито (а.с. № 169).
Наразі вік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порівнянні з датою винесення судом 18.10.2017р., змінився, їй майже 3,5 роки, вона відвідує дошкільний навчальний заклад, отже у позивача є всі підстави для звернення до суду з позовом, в якому він ставить питання про зустрічі з донькою вже 8 разів на місяць та без присутності матері (на відміну від того способу участі позивача у спілкуванні та вихованні доньки, який було визначено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2017р. - тільки 2 рази на місяць та у присутності матері).
При винесенні рішенні, суд також критично оцінює посилання відповідачки (її представника) на безвідповідальне ставлення позивача до здоров'я дитини. Останні стверджували (відповідачка письмово, а її представник в судовому засіданні 22.01.2020р.), що був випадок, коли ОСОБА_3 під час прогулянки з позивачем впала з трьохколісного велосипеда та травмувалась. В матеріали справи відповідачка надала висновок спеціаліста № 1681 за 11.06.2018р. (а.с. № 59-62).
Позивач же під час судового засідання суду повідомив, що під час цієї прогулянки з ОСОБА_3 вони були утрьох з відповідачкою.
Будь-яких доказів твердженням про зворотне відповідачкою не надано, клопотання про виклик свідків, про яких йшлася мова у відзиві (а.с. № 49зв.), так і не було заявлено ні відповідачкою ні її представником адвокатом Костогризом О.В. (а.с. № 175-177).
Доказом того, що позивач сам не цікавиться виховальним процесом доньки, не переймається частотою зустрічей з нею, суд не може прийняти роздруківку sms-повідомлень у месенджері (а.с. № 142-145), яка додана до матеріалів справи відповідачкою до клопотання від 20.01.2020р., оскільки ця роздруківка сформована відповідачкою самостійно, містить тільки повідомлення чи запитання самої ОСОБА_2 , а як відомо таку роздруківку або скріни листування у месенджерах можна зробити і після видалення відповідей іншої сторони.
Сам по собі факт звернення до суду двічі (у 2017р. та у 2019р.) з позовами про встановлення способу участі у вихованні доньки свідчить про бажання позивача приймати участь у вихованні доньки та спілкуванні з нею.
Стосовно характеристики особи позивача варто зазначити, що ОСОБА_1 за останнім місцем роботи характеризувався позитивно (а.с. № 18), згідно талону-повідомлення до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.№ 14), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с.№ 94, 95).
На звернення ОСОБА_2 20.02.2018р. до чергової частини Шевченківського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області відповідачці було направлено висновок за результатами перевірки матеріалу ЖЄО № 7301 від 20.02.2018р., з якого вбачається, що в матеріалах ознак кримінального правопорушення не вбачається (а.с. № 64).
Внесення 20.04.2018р. відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 від 20.02.2018р. з попередньою кваліфікацією за ст. 164 ч.1 КК України відбулося на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, яке орган досудового розслідування був зобов,язаний виконати (а.с. № 72). Варто зазначити, що у цьому кримінальному провадженні вироку немає, підозра не пред,явлена, отже з урахуванням положень закону про презумпцію невинуватості, цей документ в основу висновку про злісне ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів, суд покласти не може.
Стосовно заборгованості ОСОБА_1 по аліментам на утримання доньки та дружини на період декретної відпустки суд зазначає.
Заборгованість по аліментам станом на 01.07.2018р. у розмірі 16 749 грн. 99коп. дійсно була, що підтверджується відповіддю від 10.07.2018р. Шевченківського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області (а.с. № 67-68).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2018р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто пеню у розмірі 3269,72грн. та у розмірі 2566,40грн. за прострочення сплати аліментів по двом виконавчим листам на утримання доньки та дружини на період її декретної відпустки (а.с. № 70-71).
Між тим, як вбачається з виписки по картковому рахунку позивача відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» від 02.11.2018р. з 28.07.2017р. по 23.10.2018р. ОСОБА_1 кожний місяць зменшував заборгованість, сплачуючи не тільки чергову виплату, а й заборгованість (а.с.№15-17).
З пояснень представника відповідачки під час судового засідання 22.01.2020р. суд дізнався, що наразі винесена постанова про закриття виконавчого провадження щодо заборгованості по аліментам, яка ним оскаржується. Отже суд виходить з того, що виконавчого провадження щодо заборгованості по сплаті аліментів (або пені) станом 22.01.2020р. не існує.
Навіть, якщо заборгованість по аліментам і була б наявна, або якщо б вищезгадана постанова про закриття виконавчого провадження щодо заборгованості по аліментам і була б скасована, то для правильного вирішення спору щодо визначення способу участі у вихованні доньки ці обставини суттєвого значення не мали б, оскільки судом не розглядається спір між сторонами про визначення місця проживання дитини або позбавлення батьківських прав.
Дійсно, позивач має тимчасові проблеми з постійною роботою, між тим має затребувану, як для чоловіка, спеціальність (діагностика автомобілів концерну «Volkswaqen AG") та намір переїхати працювати до м. Києва, як з метою найти кращу роботу у столиці та бути ближче до доньки, яка наразі з відповідачкою у 2019р. стала проживати у цьому місті.
При прийнятті судом рішення про задоволення позовних вимог судом також враховані положення ч.8 ст. 7 СК України, де зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливім урахуванням інтересів дитини.
Визначення такого способу, порядку, часу спілкування та участі позивача у вихованні доньки буде повністю відповідати положенням, як вищезазначених Закону України „Про охорону дитинства" і відповідних норм сімейного законодавства, так і ст.ст. 9,12 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (ратифікована ВРУ 27.02.1991р.), де зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним або обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це не суперечить найкращім інтересам дитини.
Таким чином, суд вважає, що слід визначити наступний порядок спілкування та участі у вихованні доньки з боку позивача, а саме: без присутності матері дитини в місцях визначених позивачем з урахуванням інтересів дитини: - кожної середи з 16.00 год. 00 хв. до 20.00 год. 00 хв., - кожної суботи з 13.00 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.
Отже, позовні вимоги за вищезазначених обставин підлягають задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені при подачі позову судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768грн. 40коп. (а.с.№2,3).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 15 Закону України „Про охорону дитинства", ст.ст. 7, 19, 141, 157, 159 СК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.2 ст.81, ст.ст. 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради) про усунення перешкод у спілкування з малолітньою донькою, визначення способу участі у вихованні доньки - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та участі у її вихованні.
Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) наступний порядок спілкування та участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме зобов'язати ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) надавати можливість ОСОБА_1 спілкуватися з малолітньою донькою в місцях, які будуть визначені ОСОБА_1 та відповідати віку дитини, кожної середи з 16год. 00хв. до 20год.00хв. без присутності матері, та кожної суботи з 13год. 00хв. до 20 год. 00хв. без присутності матері.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн.40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя : Ткаченко Н.В.