Ухвала
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 208/772/19
провадження № 61-408ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва Ю. С., Сімоненко В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2019 року у складі судді Похваліти С. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином,
16 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Відповідач оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що предметом цього спору є, зокрема відшкодування шкоди, завданої злочином, а тому позов може пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і передати справу для розгляду за територіальною підсудністю за її місцепроживанням до Ленінського районного суду м. Дніпро.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ОСОБА_1 не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, не доведено її причетність до кримінального правопорушення. Заявлені у цій справі вимоги не дають позивачу право на пред'явлення позову за правилами альтернативної підсудності.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Відповідно до статтею 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частинами третьою, шістнадцятою статті 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій з врахуванням можливості застосування правил альтернативної підсудності згідно з частиною третьої статті 28 ЦПК України дійшли обґрунтованого висновку про підсудність даної справи Заводському районному суду м. Дніпродзержинська.
Доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів про те, що предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, завданої злочином, оскільки її вину не доведено, не заслуговують на увагу оскільки спір виник саме з приводу стягнення шкоди завданої злочином.
При відкриті провадження суд не перевіряє позовну заяву на предмет її обґрунтованості та доведеності, а лише - на відповідність її вимогами статей 175-177 ЦПК України та дотримання позивачем правил територіальної підсудності, виходячи з предмета пред'явленого спору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»)
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до абзаців 1, 3, 5 частини п'ятої статті 394 ЦПК України питання про відкриття провадження у справах, передбачених частиною четвертою цієї статті, вирішує суддя-доповідач. У разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність та неправильність судових рішень.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко