Справа № 562/102/20
23.01.2020 м. Здолбунів
Здолбунівський районний суд Рівненської області у складі судді Чорного І.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною заявою та просить видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено зокрема: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 184 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Заява ОСОБА_1 не відповідає вищенаведеним вимогам закону, оскільки зазначаючи, що донька проживає разом із нею та перебуває на її утриманні, остання не надала жодних доказів на підтвердження вказаної обставини.
Наказне провадження є особливою формою судочинства, яке має на меті оперативний розгляд заяв та не передбачає проведення попереднього судового засідання для з'ясування вимог заявника, а відтак ці вимоги мають бути чіткими та відповідати положенням ст.ст. 161, 163 ЦПК України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Крім цього, звертається увага, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Заявник в заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів просить стягнути з боржника аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що суперечить вищенаведеним вимогам діючого законодавства.
Згідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись п.п. 1 ч.1 ст.165, ст. 166 ЦПК України, суддя,-
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, зазначених в ухвалі, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку наказного провадження після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А Чорний