Справа № 552/6480/19
Провадження №2/552/167/20
10.01.2020 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.
секретар судового засідання - Горошко О.О.,
учасники справи та їх представники:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
представник позивача - Гребенюк Олександр Сергійович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилався на те, що між КБ «ПриватБанк» та відповідачем 18 січня 2014 року було укладено договір №PLXRRJ47720671. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 4377,31 грн., а відповідач ОСОБА_1 взяв зобов'язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов'язання не виконав. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 11578,66 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді від 12 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Цією ж ухвалою у позивача КБ «ПриватБанк» витребувано докази.
Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавалися.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про розгляд справи судом, відзив на позовну заяву не подав.
Інші заяви та клопотання від сторін не надходили.
В судове засідання представник позивача не з'явився. В матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в засідання також не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 18 січня 2014 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н шляхом підписання заяви позичальника №PLXRRJ47720671 (а.с.7).
За умовами даного договору сторони передбачили, що сума та валюта договору становить 4377,33 грн., строк кредиту 36 місяців - з 18 січня 2014 року по 17 січня 2017 року включно. Відсоткова ставка згідно договору фіксована - 0,12% річних. Щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту - 70,04 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як встановлено судом, банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти в сумі 4377,33 грн.,
Але відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав.
У зв'язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 16 липня 2019 року згідно наданого позивачем розрахунку становить: заборгованість за кредитом - 2187,51 грн., заборгованість за відсотками - 3,24 грн., за комісією - 1540,88 грн. (а.с.5-6).
Позивач також нарахував відповдіачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 6819,47 грн., а також штрафи згідно п. 2.4.5.5. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована складова), 527,56 грн. - штраф (процентна складова).
Заява позичальника №PLXRRJ47720671 від 18 січня 2014 року, підписанням якої сторони уклали кредитний договір, не передбачає розміру та умов нарахування неустойки (штрафу, пені), лише відсилає у пункті 14 до Умов та правил надання банківських послуг. Будь-яких даних щодо нарахування штрафу кредитний договір не передбачає.
Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Умов та правил надання банківських послуг, які не підписані обома сторонами, суд приходить до наступних висновків.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Згідно зі статтею 1049 ЦК Укоаїни позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 18 січня 2014 року не зазначена неустойка - не передбачено розмір пені, розмір та взагалі можливість нарахування штрафів.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення пені і штрафів, належних та допустимих доказів на підтвердження права на їх нарахування не надав.
Долучений до матеріалів справи витяг з умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача.
Тому відсутнє підтвердження того, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначених банком розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (18 січня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві позичальника домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що даним кредитним договором передбачено штрафні санкції за порушення строку повернення одержаних коштів, сам строк, до якого мають бути повернуті такі кошти.
Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача, 59 грн., що були ним сплачені за договором, банк зарахував на погашення нарахованої йому пені.
Але як встановлено, умовами кредитного договору не передбачено розмір, підстави та порядок нарахування пені, тому вказані кошти є такими, що сплачені на погашення заборгованості за кредитом, яка, відповідно становить 2128,51 грн. (2187,51 грн. - 59 грн. = 2128,51 грн.).
Тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 2128,51 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 3,24 грн. та за комісією у розмірі 154,88 грн., а всього 3672,63 грн.
Решта заборгованості позивачем нарахована безпідставно.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимог про стягнення інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.
Оскільки судом позов задоволено на 32%, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 614,72 грн. на відшкодування понесених судових витрат пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 січня 2014 року №PLXRRJ47720671 у розмірі 3672,63 грн., на відшкодування понесених судових витрат - 614,72 грн., а всього стягнути 4287,35 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят сім гривень тридцять п'ять копійок).
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д,
відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 15 січня 2020 року.
Головуючий О.А. Самсонова