10.01.2020
Справа 431/6530/19
Провадження 2/431/127/20
10 січня 2020 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Пелиха О.О.,
за участю: секретаря - Чесалової О.Є,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
11.11.2019 позивач звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з позовом, в якому просить стягнути з АТ "Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 23786,64 гривні.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебував в трудових відносинах з відповідачем. 08.07.2016 відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом злиття, позивача переведено до Виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філія «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» про що є записи у трудовій книжці. 15.03.2017 начальником регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ №384-11 від 15.03.2017 «Про встановлення простою». 28.04.2017 першим заступником начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ №645-113-1 від 28.04.2017 «Про деякі питання діяльності РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та звільнення працівників. 04.05.2017 позивачеві повідомлено про ліквідацію та виведення із штатного розпису посади з підписами всіх членів комісії. Структурним підрозділом АТ «Українська залізниця», наказ №7302/ДН-ОС від 10.07.2017 позивача звільнено з 17.07.2017 на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату, у якому зазначено про виплату компенсації за 34 дні відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі 1 середньомісячного заробітку. При звільненні відповідач не виплатив йому належні виплати.
Позивач та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися. Представником надано клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача до суду не з'явився, надав відзив на позовну заяву, про розгляд справи без участі представника відповідача, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову. У наданому відзиві підтвердив факт перебування позивача з Виробничим підрозділом «Ясинуватська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філія «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» у трудових відносинах. З 16.03.2017, у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АО «Українська залізниця» та виробничих підрозділах підпорядкованої дирекції, нарахування заробітної плати було припиненою та припинено передачу з непідконтрольної території первинних документів. За період з 01.03.2017 по 15.03.2017 позивачеві була нарахована заробітна плата, яка обліковується на балансі Дирекції. Оригінали документів для нарахування заробітної плати та табель обліку робочого часу з виробничого підрозділу «Ясинуватської дистанції колії» не надходили. Вина відповідача у нездійсненні виплат із заробітної плати на користь позивача відсутня, у зв'язку із злочинними діями третіх осіб, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати, первинна документація з нарахування заробітної плати відсутня, оскільки господарська діяльність підприємством не здійснювалась.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця»(юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЮО 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця».Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 , він по 17.07.2017 працював на посаді бригадира з поточного утримання і ремонту колій та штучних споруд 6 розряду Дільниці з поточного утримання колії №3 бригада з невідкладних робіт «Ясинуватської дистанції колії».
Згідно копії наказу структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №7302/ДН-ОС від 10.07.2017 позивача звільнено з 17.07.2017 на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (а.с.15)
Позивачем надані суду на підтвердження нарахованої але не виплаченої заробітної плати розрахункові листи за період з березня 2017 року по липень 2017 року, в яких зазначені нараховані суми заробітної плати: березень 2017 -4936,16 грн., квітень 2017 року -775,56грн., травень 2017 року -310,23 грн., червень 2017 року -775,56 грн., липень 2017 року - 16989,13 грн.(а.с. 17-20).
Згідно копії особової карти, ПЧ Ясинувата СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» Пат УЗ , ОСОБА_1 , прийнятий на роботу 08.07.2016, дата звільнення 17.07.2017 (а.с.22).
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору, копією особової карти. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок у строк, зазначені в ст. 116 КЗпП.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 17.07.2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи за період з березнь - липнь 2017 року, які узгоджуються з наказом в.о. начальника СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» від 10.07.2017 року №7302/дн-ос ОСОБА_1 звільнений з 17.07.2017, в якому вказана конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме 34, на компенсацію яких має право ОСОБА_1 та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Відповідачем ці відомості не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними.
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Доводи відповідача у відгуку на позовну заяву, про те, що з березня 2017 року не надходять документи для перерахування заробітної плати позивачеві за період з 15 березня 2017 року є необґрунтованими.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Стосовно компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати, відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, згідно п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого , але не виплачен7ого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. З розрахунок, наданого позивачем у позові розмір заборгованої компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, складає 4935, 88 грн. (без утримання з цієї суми передбачених податків та зборів).
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці", суд виходить з наданих позивачем доказів та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сумам, які належали йому від підприємства на день звільнення).
Посилання відповідача на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у виплаті позивачу заборгованості з заробітної плати, не береться судом до уваги, оскільки, відповідно до ст. 78 УПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Стосовно наданого відповідачем висновку Торгово-промислової палати України, то наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від обов'язку виплатити працівнику заборгованості з оплати праці (в тому числі оплати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги).
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача та компенсації за порушення термінів виплати.
Таким чином, позивачем доведена сума заборгованості по заробітній платі, за березень-липень 2017 року на суму 23786,64 грн. (з утриманням від цієї суми передбачених законом податків та зборів), сума заборгованої компенсації 4 935,88 грн. (без утримання із цієї суми податків і зборів ). У суду відсутні сумніви щодо правильності розрахунків вказаних сум, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. п.1 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись статтями 47,94,115,116, КЗпП України, ст. 1,2,3,21,22, 23, 34 Закони України «Про оплату праці» 10, 11, 12,13, 81,141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованої заробітної плати - задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код ЮО: 40075815) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в розмірі 23 786 (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят шість ) грн. 64 копійки, з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код ЮО: 40075815) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 4935 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн.88коп., без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код ЮО: 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) гривень (на момент звернення до суду з вказаним позовом) -отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О.Пелих