Справа № 286/2824/19
22 січня 2020 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Вачко В. І.
з секретарем Деменчук О. Г.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Лук'янчука А.В., Сіміча М.О. ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» про стягнення страхового відшкодування , -
Позивач ОСОБА_3 , від імені якої діє представник ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовною заявою до ПрАТ «СК «Альфа Страхування», в якій просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 174962 грн., пеню з розрахунку подвійної ставки НБУ у розмірі 5138,61 грн., три відсотки річних у розмірі 446 грн., моральну шкоду за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 10000 грн., понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
В обґрунтування позову вказує на те, що 04.01.2017 року близько 17 год. 40 хв. на 188 км + 200 м. автодороги «Виступовичі - Житомир - Могилів Подільський» в смт.Гуйва Житомирського району Житомирської області стався наїзд автомобіля марки «Jaguar XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в напрямку м.Бердичева Житомирської області, на пішохода ОСОБА_5 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого пішохід ОСОБА_5 помер на місці. Відповідальність водія автомобіля марки «Jaguar XF», р/н НОМЕР_1 , на дату вчинення ДТП була застрахована згідно з полісом № АК 8114610 у ПрАТ «СК «Альфа Страхування», відповідно до якого встановлено ліміт страхового відшкодування, зокрема 200000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю. 18.04.2019 року на адресу ПрАТ «СК «Альфа Страхування» в інтересах матері загиблого ОСОБА_3 надіслано заяву про виплату страхового відшкодування з врахуванням встановленого ліміту в 200000 грн., з яких 50076 грн. моральної шкоди та 150228 грн. відшкодування на утримання. 01.07.2019 року відповідач здійснив часткову виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 25038 грн., що становить 25% від заявленої суми страхового відшкодування, в решті виплати 75% від заявленої суми страхового відшкодування (тобто в 1/2 частки суми відшкодування моральної шкоди та суми виплати у зв'язку з втратою годувальника) відповідачем відмовлено. Позивач вважає таку відмову неправомірною, оскільки смерть потерпілого настала внаслідок наїзду на нього одного автомобіля, а відтак, не підлягають застосуванню норми ст.36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо ділення страхової виплати на кількість осіб винних у заподіянні шкоди. Крім того, дійсно згідно з постановою про закриття кримінальної справи від 25.03.2019 року у даній дорожній обстановці водій автомобіля не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода. Однак у постанові не зазначено про те, що причиною ДТП стало порушення правил дорожнього руху пішоходом, що мав місцем умисел потерпілого. Згідно з ч.3 ст.1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Тому відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки у ДТП покладається на володільця транспортного засобу, а у даному випадку на страховика забезпеченого транспортного засобу в повному обсязі. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 174962 грн. страхового відшкодування. Також просить стягнути з відповідача: на підставі ст.36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період з 01.07.2019 року по 01.08.2019 року у розмірі 5138,61 грн.; на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за період з 01.07.2019 року по 01.08.2019 року три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 446 грн.; на підставі ст.23 ЦК України моральну шкоду, завдану несвоєчасною виплатою страхового відшкодування у розмірі 10000 грн.; на підставі ст.175 ЦПК України судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю з мотивів його безпідставності, зокрема покликаючись на те, що ДТП виникла через невідповідність дій пішохода ОСОБА_5 вимогам п.4.4, п.4.14 «а», «б» Правил дорожнього руху України, який, не виконавши їх, створив аварійну обстановку, а також під час ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня. Тому оскільки виникненню шкоди сприяла груба необережність потерпілого, страховик відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України прийняв рішення про зменшення розміру страхового відшкодування моральної шкоди та виплати його лише в сумі 25038 грн. За результатами розгляду скарги позивача на страховика, Нацкомфінпослуг та МТСБУ не виявило порушень законодавства та не застосувало жодних заходів примусу до ПрАТ «СК Альфа Страхування» щодо здійснення врегулювання страхової справи, відкритої за заявою ТОВ «Центр Автовиплат Поліс», в інтересах ОСОБА_3 . Щодо невиплати позивачу страхового відшкодування в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника, що передбачено ч.е) п.35.2 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то така невиплата спричинена невиконанням самим позивачем вимог п.35.1, п.35.2 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та неподанням страховику передбачених законом документів. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, завданої несвоєчасною виплатою страхового відшкодування ґрунтуються на законі, так як нормами ст.992 ЦК України та Закону України «Про страхування» не передбачено такого виду відповідальності страховика, а також не ґрунтуються на договорі. Вимоги про стягнення судових витрат у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки такі витрати є явно завищеними, не відповідають складності справи та виконаному адвокатом обсягу робіт.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому просив задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задоволити повністю, з мотивів у ньому наведених.
В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, просили у його задоволенні відмовити повністю з мотивів, наведених у відзиві на позову заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
12.03.2018 року між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - Поліс № АК/8114610, стосовно транспортного засобу «Jaguar XF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 200 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн. та розміром франшизи 0 грн.
04.01.2019 року близько 17 год. 40 хв. на 188 км + 200 м. автодороги «Виступовичі - Житомир - Могилів Подільський» в смт.Гуйва Житомирського району Житомирської області стався наїзд автомобіля «Jaguar XF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в напрямку м.Бердичева Житомирської області, на пішохода ОСОБА_5 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.
За фактом ДТП, внаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_5 , 05.01.2019 року було розпочато кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019060170000015, яке постановою СУ ГУНП в Житомирській області про закриття кримінального провадження від 25.03.2019 року закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
Як зазначено у постанові СУ ГУНП в Житомирській області про закриття кримінального провадження від 25.03.2019 року, в дорожній обстановці водій транспортного засобу «Jaguar XF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 . В діях водія ОСОБА_4 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху Україна не вбачається.
Тобто, дії водія не перебували у причинно-наслідковому зв'язку з подією даної ДТП.
Як вказано у постанові СУ ГУНП в Житомирській області про закриття кримінального провадження від 25.03.2019 року, ДТП виникла через невідповідність дій пішохода ОСОБА_5 вимогам п. 4.4., п. 4.14. «а», «6» Правил дорожнього руху України, який, не виконавши їх, створив аварійну обстановку, що спонукала до виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема із змісту постанови вбачається, що із показів свідків та висновків експертиз встановлено, що загиблий перебігав дорогу зліва направо і водій своєчасно застосував термінове гальмування, щоб уникнути наїзду, але з технічної точки зору, при зупиночному шляху автомобіля в конкретних дорожніх умовах пішохід не встигав залишити небезпечний коридор руху автомобіля. У крові трупа ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,23%, що у живих осіб відповідає алкогольному сп'янінню середнього ступеню.
18.01.2019 року від страхувальника ОСОБА_4 відповідачем було отримано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з описом вищезазначеної події.
У зв'язку з ДТП представник позивача за довіреністю - ТОВ «Центр Автовиплат Поліс» в особі його директора Шелепінського О.М. звернувся до відповідача із Заявою про виплату страхового відшкодування за № 0000378/19 від 18.04.2019 року (отримана відповідачем 02.05.2019 року), відповідно до якої на підставі ст.ст.27.2, 27.3, 27.4, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (дачі - Закон України «Про ОСЦПВВНТЗ»), було заявлено про виплату страхового відшкодування позивачу (матері померлого), на реквізити ТОВ «Центр Автовиплат Поліс»: 1) моральна шкода - 50076 грн.; 2) страхове відшкодування утриманцю у розмірі - 150228 грн. До заяви було додано документи, а саме копії: свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , довідки про причину смерті, постанови про закриття кримінального провадження, довідки про склад сім'ї та прописаних від 28.03.2019 року, свідоцтва про народження ОСОБА_5 , свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_3 , довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_3 , а також нотаріально посвідчена довіреність від ОСОБА_3 .
За результатами розгляду поданої заяви про виплату страхового відшкодування 18.04.2019 року та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування на підставі п.32.1 ст.32 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», про що повідомлено позивача листом за № 580 від 13.05.2019 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача подав до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) та Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) скаргу за № 000482 від 28.05.2019 року, про порушення вимог законодавства України з боку ПрАТ «СК «Альфа страхування», під час винесення рішення по страховому випадку, що трапився 04.01.2019 року.
У зв'язку із поданою скаргою відповідач 01.07.2019 року переглянув раніше прийняте рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу та прийняв нове рішення про відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої особи, відповідно до п.27.3 ст.27 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», з врахуванням ступеня вини потерпілого, який відповідно до постанови про закриття кримінальної справи від 25.03.2019 року створив аварійну обстановку, що спричинила виникнення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої він загинув, зменшивши розмір моральної шкоди до суми 25038 грн.
03.07.2019 року страхове відшкодування в сумі 25038 грн. було виплачено позивачу. Вказана обставина визнана сторонами в судовому засіданні та не заперечується позивачем. Позивач лише не погоджується із розміром страхового відшкодування, яке підлягало виплаті, і вважає, що страхове відшкодування слід виплатити не частково, а в повному обсязі встановленого у страховому полісі ліміту у 200000 грн.
У зв'язку із зміною рішення страховика щодо виплати страхового відшкодування, у відповідь на запит відповідача про результати розгляду скарги представника позивача листом за № 7512/13-8 від 16.09.2019 року Нацкомфінпослуг повідомив ПрАТ «СК «Альфа страхування», що заявника було повідомлено про виплату страхового відшкодування відповідно до вимог законодавства та проінформовано про можливість відповідно до п.36.7 ст.36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» вирішити спори, пов'язані із страхуванням в порядку, передбаченому законодавством України.
Згідно з ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2). Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5).
Відповідно до ст.1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується (ч.1). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2). Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу (додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо), у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання (ч.3).
Тобто якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено, але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Однак у кожному разі підставою зменшення шкоди є саме груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.
Тому враховуючи норми чинного законодавства, а також ту обставину, що ДТП від 04.01.2019 року трапилася через невідповідність дій пішохода ОСОБА_5 вимогам п. 4.4., п. 4.14. «а», «б» Правил дорожнього руху України, характеру його дії (нехтування правилами безпеки руху), обставин завдання шкоди (водій транспортного засобу діяв відповідно до вимог Правил дорожнього руху Україна і його дії не перебували у причинно-наслідковому зв'язку із заподіяною шкодою), індивідуальних особливостей потерпілого, його стану (перебування у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеню - 2,23 %), відповідачем було прийнято правомірне рішення про зменшення суми страхового відшкодування моральної шкоди та здійснення відповідної виплати у розмірі 25038 грн.
Зменшуючи розмір заявленого позивачем до виплати страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої особи, з 50076 грн. до 25038 грн., тобто на 50%, відповідач діяв відповідно до норм ч.2 ст.1193 ЦК України, які в даному випадку підлягають застосуванню. Наведеним спростовуються доводи позивача та його представника про те, що виплативши позивачу лише 25038 грн. страхового відшкодування, відповідач застосував норми п.36.3 ст.36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» щодо поділу розміру регламентної виплати на двох осіб, відповідальних за заподіяння взаємопов'язаними сукупними діями неподільної шкоди, які у даному випадку не підлягали застосуванню.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 25038 грн. є безпідставними та необґрунтованими.
Що стосується невиплати відповідачем заявленого позивачем страхового відшкодування утриманцям померлого (у заяві про виплату страхового відшкодування від 18.04.2019 року розмір цієї частини регламентної виплати вказаний представником позивача на рівні 150228 грн., а у позові - 149924 грн.), то листом за № 893 від 01.07.2019 року відповідач повідомив позивача, що страхове відшкодування, у зв'язку з смертю годувальника (п.27.2. ст.27 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ») буде перераховане після надання відповідачу документів, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника (частина е) п.35.2. ст.35 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ»).
Крім того, на виконання вимоги МТСБУ від 03.07.2019 року № 4.2-10/20839, відповідач листом за № 4380/10-19Ц від 05.07.2019 року, повідомив МТСБУ, що ним направлено позивачу лист з проханням надати документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника (п.е ч.35.2 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»); наголошено, що після отримання необхідних документів страховик повернеться до розгляду страхової справи.
Тобто відповідач не відмовився від покладених на нього майнових зобов'язань перед позивачем, але здійснення виплати страхового відшкодування утриманцям померлого може відбутися лише за умови чіткого дотримання імперативних норм Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ».
Відповідно ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В обґрунтування позову позивач покликається на наявність у нього права на відшкодування, передбаченого ст.1200 ЦК України, ст.27 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ».
Відповідно до п.27.2 ст.27 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами; загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Згідно з п.2 абз.2 ч.1 ст.1200 ЦК України шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.
Частиною 2 ст.1200 ЦК України встановлено, що особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Тобто, до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, належать: - непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; - дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Згідно з абзацом 17 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти і інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Згідно з п.п.35.1, 35.2 ст.35 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ заяву про страхове відшкодування, до якої, крім іншого, додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли буде встановлено, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Із довідки виконавчого комітету Овруцької міської ради № 7-475 від 28.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_5 , 1982 року народження, (нині покійний) проживав, але не був зареєстрований з матір'ю ОСОБА_3 , 1960 року народження, за адресою АДРЕСА_1 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Оскільки предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданою смертю потерпілого, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. Сам факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні. До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 18 квітня 2018 року у справі № 165/325/17, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховується при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
В судовому засіданні представник позивача підтвердила, що відповідачу разом із заявою про виплату страхового відшкодування від 18.04.2019 року в якості додатків серед іншого надсилалися для підтвердження факту перебування позивача на утриманні потерпілого довідка виконавчого комітету Овруцької міської ради № 7-475 від 28.03.2019 року про склад сім'ї і зареєстрованих та довідка до акту огляду МСЕК № 220477 від 08.02.2016 року, згідно з якою позивач є інвалідом другої групи. Однак обставина спільного фактичного проживання позивача із сином до моменту його смерті та інвалідність позивача, не свідчать про перебування останньої на утриманні потерпілого. Доказів того, що на етапі врегулювання страхового випадку позивачем були подані відповідачу інші документи на підтвердження факту перебування на утриманні потерпілого суду не надано. Не надано таких документів і безпосередньо до матеріалів цивільної справи в ході судового провадження.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування на утримання у розмірі 149924,00 грн. є передчасними.
Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача пені з розрахунку подвійної ставки НБУ у розмірі 5138, 61 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 446 грн., нарахованих позивачем за період з 01.07.2019 року по 01.08.2019 року на підставі ст.625 ЦК України, є похідними від основних вимог про стягнення страхового відшкодування у загальній сумі 174962 грн., які не підлягають задоволенню, то у їх задоволенні також слід відмовити за безпідставністю.
Щодо вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 10 000 грн., то суд вважає, що вони не ґрунтуються на законі та договорі, а тому також не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю, з огляду на таке.
Згідно з другим абзацом п.21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов'язань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов'язальними. У випадку порушення зобов'язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 992 ЦК України та Законом України «Про страхування» не передбачено такого виду відповідальності страховика, як відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно з п.27.3. ст.27 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.п.2, 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Позивачем документально підтверджено понесення судових витрати, пов'язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в сумі 8500 грн. Проте з огляду на відсутність підстав для задоволення позову, відсутні і правові підстави для стягнення цих витрат з відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, пп.15.5) п.15) п.1 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Овруцький районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.01.2020 року.
Суддя: В. І. Вачко