Справа № 184/561/18
Номер провадження 1-кп/184/25/20
23 січня 2020 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12018040360000196 від 09.03.2018 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Осокорівка Нововоронцовського району Херсонської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-27.07.2011 року Нововоронцовським районним судом Херсонської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі;
-22.11.2011 року Нововоронцовським районним судом Херсонської області за ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі. Постановою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 14.02.2012 року уточнено резолютивну частину вироку, призначено покарання за ч.2,3 ст.185, ч.2 ст.190, ч.4 ст.70 КК України з урахуванням відбутого покарання за вироком від 27.07.2011 року до 6 років позбавлення волі. Звільнився 24.02.2017 року з Дружелюбовського ВЦ Запорізької області (№1) по відбуттю терміну покарання,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_5 ,
09.03.2018 року приблизно о 00 год. 10 хв. ОСОБА_3 проходив біля домоволодіння АДРЕСА_2 завідомо знаючи, що у вказаному домоволодіння мешкають особи похилого віку - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у нього виник злочинний намір, спрямований на вчинення таємного викрадення майна з території вказаного домоволодіння.
В цей же ж день та час, ОСОБА_3 , знаходячись там же і реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до сховища, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що ніхто не побачить його протиправних дій, переліз через паркан, чим незаконно проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , яка є сховищем для майна ОСОБА_6 .
В цей же день та час, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, знаходячись на території зазначеного домоволодіння, переконавшись, що його протиправні дії ніхто не бачить, діючи таємно, умисно, повторно, із корисливих спонукань, виніс з території домоволодіння АДРЕСА_2 , належне ОСОБА_6 майно, а саме:
- металеву драбину довжиною 4 м., вартість якої, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1448-18 від 20.03.2018 року (далі за текстом висновок експерта), складає 100,00 гривень;
- алюмінієву миску ємністю 30 л., вартість якої, згідно висновку експерта складає, 170,00 гривень;
- чавунний казан ємністю 15 л., вартість якого, згідно висновку експерта, складає 240,00 гривень;
- чавунний казан ємністю 20 л., вартість якого, згідно висновку експерта, складає 260,00 гривень.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на викрадення майна, належного ОСОБА_6 , в цей же день та час, знаходячись на території вказаного домоволодіння, ОСОБА_3 , застосувавши фізичну силу, відчинив вхідні двері сараю, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_2 , через які протиправно проник до вказаного приміщення, звідки таємно викрав належне ОСОБА_6 майно, а саме:
- три совкові лопати, вартість однієї лопати, згідно висновку експерта, складає 140,00 гривень, загальною вартістю 420,00 грн.;
- три штикові лопати, вартість однієї лопати, згідно висновку експерта, складає 140,00 гривень, загальною вартістю 420,00 грн.;
- троє вил, вартість одних вил, згідно висновку експерта, складає 150,00 гривень, загальною вартістю 450,00 грн.;
- двоє граблів, вартість одних граблів, згідно висновку експерта, складає 100,00 гривен, загальною вартістю 200,00 грн.
Після цього, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 2260,00 гривень.
В ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого та пояснив, що з потерпілою ОСОБА_7 , яка є власницею домоволодіння по АДРЕСА_2 , та потерпілим ОСОБА_6 , який проживає за вказаною адресою він раніше знайомий, оскільки допомагав їм по господарству. Про їх похилий вік він знав. Приблизно 09.03.2018 року (точної дати він не пам'ятає) вночі, з метою здійснення крадіжки майна, він, маючи з собою пилку по металу, переліз через паркан на територію вищевказаного домоволодіння, звідки викрав металеву драбину, яку розпиляв на частини, алюмінієву миску та чавунні казани. Після цього, відчинивши вхідні двері сараю на даній території, проник до нього, звідки викрав лопати, вила та граблі. Після цього, він виніс викрадене майно з двору, а потім заніс за адресою свого місця проживання. Вказане майно пізніше здав на металобрухт. У вчиненому розкаюється. З вартістю викраденого майна, визначеного товарознавчою експертизою, погоджується в повній мірі. Матеріальну шкоду відшкодував в повному обсязі.
Покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України та наслідки її застосування, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідженням доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Згідно з ч. 5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, доходить висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно і поєднаного із проникненням у інше приміщення та сховище, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 підлягають кваліфікації за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення та сховище.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ст. 65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд визнає: щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом визнано вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Призначаючи, відповідно до ст. 65 КК України вид і міру покарання суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, особу винного, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря фтизіатра, за місцем проживання характеризується позитивно та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.3 ст.185 КК України, адже саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередить вчинення ним нових злочинів.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від реального відбування призначеного йому покарання у відповідності до ст.75 КК України, суд враховує позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини - ОСОБА_9 , 2010 року народження, здійснення догляду за матір'ю та братом, які є інвалідами третьої групи та з якими він спільно проживає, а також за батьком, який потребує постійного догляду, тривалу хворобу обвинуваченого, визнання вини останнім, позитивні зміни в особистості обвинуваченого, проявлені під виховним впливом судового процесу, а саме неофіційне працевлаштування обвинуваченого, що у свою чергу свідчить про готовність останнього до самоконтролю та правослухняної поведінки, думку потерпілих, які просили обвинуваченого суворо не карати, оскільки матеріальну шкоду їм відшкодовано, а також позицію Апеляційного суду Дніпропетровської області викладену в ухвалі від 27.09.2018 року по вказаному кримінальному провадженні, згідно якої колегія суддів вважає, що при підтвердженні обвинувачення в тому ж обсязі, можливе застосування щодо ОСОБА_3 звільнення від відбуття реального покарання.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про можливість досягнення мети покарання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства шляхом звільнення останнього від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком, у відповідності до ст.75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті, суд не вбачає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Вирішуючи питання про речові докази, суд виходить з положень ст.100 КПК України.
Вирішуючи питання про процесуальні витрати, суд, виходячи з положень ч.2 ст.124 КПК України вважає, що витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Відповідно до п.1-2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази, а саме:
- пилку по металу, яка знаходиться в камері схову Покровського ВП Нікопольського ВП ГУНП України у Дніпропетровській області, після набрання вироком законної сили - конфіскувати в дохід держави;
- драбину та металеве корито, передані під розписку потерпілому ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили - залишити потерпілому.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи №1448-18 від 20.03.2018 року в сумі 572 гривень 00 копійок.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.
За правилами, встановленими ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_1