Справа № 212/10814/19
2/212/1272/20
24 січня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання - Горбунової Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я,
24 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гузєв І.Г., звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Відповідач, ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я в сумі 229515 000 грн. без утримання податків з доходу фізичних осіб та інших податкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що працював на підприємстві відповідача з 01.11.1993 по 13.11.1998 підземним прохідником шахти імені Леніна тресту «Кривбасшахтобуд» в/о «Кривбасруда» та в період часу з 13.11.1998 по 02.12.2011 підземним прохідником шахти імені Леніна ШБУ ВАТ «Кривбасзалізрудком». Висновком МСЕК від 30.11.2011 позивачу було встановлено 55% втрати професійної працездатності: 15 % по хронічному обструктивному захворюванню легенів та 40% по радикулопатії, а також 3 групу інвалідності. У зв'язку із отриманим профзахворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, який позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває біль, загальну слабкість, підвищену втому, головний біль, кашель, біль та обмеження рухів в шийному та попереково-крижовому відділах хребта, в плечових, ліктьових та колінних суглобах. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
23 січня 2020 року судом отримані клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, зобов'язання позивача надати до суду оригінали письмових доказів, та визнання явки позивача обов'язковою, які за результатами розгляду ухвалою суду від 24 січня 2020 року залишені без задоволення.
23 січня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт спричинення відповідачем моральної шкоди, надані документи підтверджують лише факт виникнення професійного захворювання та не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди позивачу. Вказав, що позивач звільнився з підприємства відповідача за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком, а не внаслідок погіршення стану здоров'я, а тому вважає, що протиправних дій які б знаходились у причинному зв'язку з виникненням у позивача хронічного професійного захворювання позивач не вчиняв, а тому не може нести відповідальність за шкоду завдану позивачу. Зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів розміру моральної шкоди, яку останній просить стягнути з відповідача.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.11.1993 по 02.12.2011 працював підземним прохідником на шахті ім. Леніна тресту «Кривбасшахтобуд», який в подальшому було перейменовано в ШБУ Криворізького державного залізорудного комбінату, який в свою чергу в подальшому було реорганізовано в ВАТ та ПАТ «КЗРК». 02.12.2011 був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 52-57).
Відповідно до Акту № 28 розслідування хронічного професійного захворювання від 02.11.2011 року встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання - радикулопатія С6, С7, С8, і L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кістях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового пері артрозу, остеоартрозу, в поєднанні з пері артрозами, ліктових і колінних суглобів, хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого-другого ст. із зазначенням його причини - робота 24 роки 2 місяців в умовах важкої праці, пилу, параметри яких перевищували норми (а.с. 16-18).
Також, відповідно до пункту 16 вказаного Акту № 28 професійне захворювання виникло за обставин праці: з 11.1993р. - 11.1998р. в тресті «Кривбасшахтобуд» в/о «Кривбасруда», з 11.1998 по теперішній час в ШБУ ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком» підземним прохідником в підземних умовах шахт, які з причин особливостей технологічних процесів, а також внаслідок обмеженості робочого простору, не дозволявших постійно застосовувати засоби малої механізації, характеризувалися важкою фізичною працею, та з причин, мавших місце порушення нормативного провітрювання - запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала ГДК. З 01.1987 - 07.1987 в тресті «Кривбасшахтопроходка» в/о «Кривбасруда» підземними гірником, з 07.1987 - 10.1993 там же, підземним прохідником виконував роботи в умовах важкої праці та впливу на організм пилу, параметри яких перевищували нормативні (а.с. 16-18).
Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, Позивач 30.11.2011 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 55% (по ХОЗЛ 15%, по радикулопатії 40%) внаслідок професійного захворювання, а також третю групу інвалідності безстроково, що підтверджується копією виписки із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 072389 (а.с.9).
В подальшому ОСОБА_1 неодноразово проходив переогляди, і 28.11.2019 йому було встановлено повторно безстроково 55% втрати професійної працездатності (ХОЗЛ 15%, по радикулопатії 40%), а також третю групу інвалідності, що підтверджується копією виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 078567 (а.с. 13).
Так, наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, а саме виписними епікризами, з яких вбачається що він неодноразово проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров'я з діагнозом: ХОЗЛ, радикулопатія (а.с. 21-51) .
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Судом встановлено, що у зв'язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 55%, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, яке не дає покращення в стані здоров'я. Крім того, відчуває біль та важкість у грудній клітині, задишку, кашель та швидку втому, біль та обмеження руху в шийному та попереково-крижовому відділах хребта, в плечових, ліктьових та колінних суглобах.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України '' Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому, суд враховує, що період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача 19 років із загального стажу роботи в шкідливих умовах 24 роки 2 місяців, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням і третю групу інвалідності безстроково, однак в подальшому його стан здоров'я не поліпшився і йому було повторно встановлено 55 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково, що вказує на неможливість покращення стану здоров'я позивача в подальшому, незворотність негативних наслідків профзахворювання на житті позивача, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 75 000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133,141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судовій збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.
Повне судове рішення складено та підписано 24 січня 2020 року.
Суддя: О. В. Колочко