Справа № 212/10815/19
2/212/1273/20
24 січня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання - Горбунової Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я,
24 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Відповідач, ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я в сумі 187785 грн. без утримання податків з доходу фізичних осіб та інших податкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що з 28.12.1977 по 22.06.2012 працювала машиністом крану (кранівником) на підприємствах відповідача: ш. «Родіна» РУ імені К.Лібкнехта, ВО «Кривбасруда», ДП «Кривбасзалізрудком», Сервісному управлінні з ремонту та монтажу шахтного обладнання. Рішенням МСЕК від 22.06.2012 позивачу було встановлено 45% втрати професійної працездатності по вібраційній хворобі та встановлено третю групу інвалідності. У зв'язку із отриманим профзахворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, яка позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, вона постійно відчуває біль, загальну слабкість, підвищену втомлюваність, посилення больових відчуттів при незначному фізичному навантаженні, охолодженні, метеоперепадах, періодичний головний біль, зниження слуху, кашель. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в її житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
11 січня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт спричинення відповідачем моральної шкоди, надані документи підтверджують лише факт виникнення професійного захворювання та не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди позивачу. Вказав, що позивач з 28.12.1977 по 22.06.2012 року працювала на підприємстві відповідача машиністом крану (кранівником) з правом на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 та у віці 55 років звільнилась з підприємства відповідача за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за віком. Зазначив, що втрату професійної працездатності позивачу встановлено первинно, безстроково в червні 2012 року за вібраційною хворобою. Вказує, що відповідно до виписки з медичної картки позивача біль у руках почала турбувати з 2005 року, а поперековий біль з 2007, але позивач продовжувала працювати до середини 2012 року, а отже позивач з власної ініціативи, нехтуючи здоров'ям 34 роки 3 місяці замість 10 років, які дають право на пільгову пенсію працювала заради компенсаційних виплат. Щодо причин професійного захворювання позивача зазначив, що технічні характеристики крану закладені його виробником, які відповідач не може змінити. Вказав, що позивач жодного доказу щодо порушення її законних прав та завдання моральної шкоди не надала.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.12.1977 по 22.06.2012 працювала машиністом крана на підприємствах відповідача: на шахті «Родіна» Рудоуправління ім. К.Лібкнехта Об'єднання «Кривбасруда», ВО «Кривбасруда», Сервісне управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання ш. Родіна ДП «Кривбасзалізрудком», ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком» та була звільнена з підприємства на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку із виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 27-33).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10.04.2012 року встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання - вібраційна хвороба другої ст.: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладнений енцефалопатією з вестибулопатією; в сполученні з синдромом полірадикулоневропатії на шийному і поперековому рівнях, з вираженими статико-динамічними порушеннями і нейродистрофічним ураженням у вигляді двостороннього плечолопаткового пері артрозу (ПФС другого ст.), деформуючого артрозу, в сполученні з пері артрозом, ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ст.) із зазначенням його причини - стаж роботи машиністом крану 34 роки 3 місяці в умовах вібрації в параметрах, що перевищували гранично допустимі (а.с. 11-12).
У пункті 19 згаданого Акту № 1 визначені особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме керівництво шахти «Родіна» РУ імені К.Лібкнехта, ВО «Кривбасруда», ДП «Кривбасзалізрудком», Сервісне управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком», які за період роботи ОСОБА_1 порушили ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП України.
Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, Позивач 22.06.2012 пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де їй встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 45% безстроково внаслідок професійного захворювання та встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується копією довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 076404 та копією довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 012779 (а.с.7-10).
Так, наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, зокрема виписними епікризами, з яких вбачається що вона неодноразово проходила стаціонарне лікування в закладах охорони здоров'я з діагнозом: вібраційна хвороба (а.с. 14-26) .
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Судом встановлено, що у зв'язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 45%, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, вона змушена постійно проходити лікування, яке не дає покращення в стані здоров'я. Крім того, відчуває біль в суглобах та хребті, кашель та швидку втому, зниження слуху, судоми, а також має поганий сон на фоні сильних больових відчуттів.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України '' Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому, суд враховує, що період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємствах відповідача 34 роки 3 місяці, характер та тривалість отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в її життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням безстроково, а також визнано особою з інвалідністю (3 група), що вказує на неможливість покращення стану здоров'я позивача в подальшому, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 65 000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133,141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судовій збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.
Повне судове рішення складено та підписано 24 січня 2020 року.
Суддя: О. В. Колочко