іменем України
Справа № 210/234/20
Провадження № 1-в/210/49/20
"24" січня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
представника адміністрації колонії: ОСОБА_4 ,
засудженого: ОСОБА_5 ,
захисника засудженого, - адвоката: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції (дистанційного провадження), клопотання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року, за ст.ст.185 ч.3, 71 КК України, до покарання у вигляді 04 років позбавлення волі, про застосування положень Закону України №1810-VIII від 22 грудня 2016 року «Про амністію у 2016 році», -
16 січня 2020 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 , який відбуває строк покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)», про застосування відносно нього положень Закону України №1810-VIII від 22 грудня 2016 року «Про амністію у 2016 році».
Клопотання засудженим вмотивовано тим, що він має неповнолітніх дітей, відбув необхідну частину покарання та має задовільну поведінку.
Будучи присутніми у судовому засіданні засуджений та його захисник, кожен окремо підтримали клопотання з мотивів, викладених у ньому, просили суд його задовольнити.
Прокурор проти клопотання засудженого ОСОБА_5 заперечував вважаючи його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.
Представник адміністрації колонії вирішення даного питання залишив на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, матеріали особової справи засудженого, суд приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Так, 07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України №1810-VIII від 22 грудня 2016 року «Про амністію у 2016 році».
Статтею 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено право засудженого на звернення до суду із заявою про застосування амністії.
Відповідно до вимог ст.86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Перелік категорій осіб, до яких застосовується амністія встановлено ст.ст.1-6 Закону України «Про амністію у 2016 році», положеннями ст.7 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено скорочення наполовину невідбутої частини покарання.
Перелік категорій осіб, до яких не застосовується амністія встановлено ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року, за ст.ст.185 ч.3, 71 КК України, до покарання у вигляді 04 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року, вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року, залишено без змін.
При цьому, згідно положень ст.9 п.«в» Закону України «Про амністію у 2016 році», амністія не застосовується до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Враховуючи передбачену ст.9 п.«в» Закону України «Про амністію у 2016 році» заборону застосування амністії, те, що ОСОБА_5 засуджений раніше вироком Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2014 року, за ст.185 ч.2 КК України, до покарання у вигляді 01 року позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням, терміном на 01 рік, в період іспитового строку скоїв новий умисний тяжкий злочин, передбачений ст.185 ч.3 КК України, за вчинення якого його було засуджено вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року, підстави для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування до нього акту амністії відсутні.
Положення ст.7 Закону України «Про амністію у 2016 році», до засудженого ОСОБА_5 не застосовуються, оскільки останній відбуває покарання у вигляді позбавлення волі.
Положення ст.4 Закону України «Про амністію у 2016 році» до засудженого ОСОБА_5 також не можуть бути застосовані, оскільки останній відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, в тому числі за вчинення тяжкого злочину, на момент виходу амністії не відбув половини строку призначеного вироком суду покарання.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що подане засудженим клопотання про застосування амністії є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст.ст.537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року, за ст.ст.185 ч.3, 71 КК України, до покарання у вигляді 04 років позбавлення волі, про застосування положень Закону України №1810-VIII від 22 грудня 2016 року «Про амністію у 2016 році», - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Суддя: ОСОБА_1