Справа № 210/3524/17
Провадження № 2/210/105/20
іменем України
"23" січня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді Хлистуненко О.В.
секретаря судового засідання Недолуги Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Відкритий Акціонерний Банк» в особі уповноваженої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної Марини Анатоліївни про визнання договорів недійсним, -
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання договорів недійсним. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.03.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було укладено кредитний договір №71/гр. Відповідно до п.1.1. договору банк надав позичальнику грошові кошти у сум 176750,00 гривень, в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до положень п.1.2. договору було визначено цільове використання кредиту, а саме: проведенні розрахунків по договору купівлі-продажу трикімнатної квартири від 05.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького МНО Коваленко І.М.
Відповідно до п.1.3. договору кошти надано терміном до 03 березня 2023 року. Відповідно до п.1.4. договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 18% річних. В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань, 05.03.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було укладено договір іпотеки на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . З кредитної угоди вбачається, що в них не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не має умов, які п.п.3.2, 3.4 розділу 3 Правил, визнані обов'язковими.
Також, банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. З наданого банком розрахунку в додатку №1 до кредитної угоди не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для споживача. Із графіку погашення кредиту вбачається, що не розраховано та чітко не розмежовано вартість сплати саме по тілу кредиту та процентній ставці, а розрахунку суми винагороди банку взагалі немає. Отже, в порушення п.2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону. Відповідно до п.п.1.4.1., 2.1.1.10., 2.3., 2.4.3., 2.6.3., 4.3., 7.4. кредитного договору №71/гр встановлено помісячну плату за обслуговування кредиту, одноразову плата за відкриття позичкового рахунку. До того ж, договором передбачено штрафні санкції за невиконання даних умов договору. Однак, відомості про ці платежі та їх суми банком не внесено до графіку. Таким чином банк, в договорі про надання кредиту а також в додаткову угоду, включив положення які відповідно до ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживача» є несправедливими, так як містять умови про зміни у витратах. Крім того, враховуючи додаткові нарахування, відсоток за користування кредитними коштами збільшився. Отже, із зазначених вище обставин вбачається, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача. Тому, просить суд визнати недійсним кредитний договір №71/гр від 05.03.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є ПАТ «Відкритий Акціонерний Банк»; визнати недійсним договір іпотеки б/н від 05.03.2008, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є ПАТ «Відкритий Акціонерний Банк».
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не в'явився, до початку розгляду справи надав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити їх.
Представник відповідача Гадаманчук О.В. в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, в задоволені позову просив відмовити. В письмових запереченнях на позовну заяву просив застосувати строк позовної давності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, заперечення на позовну заяву, письмові пояснення, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.03.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») укладено кредитний договір №71/гр, відповідно якого банк надав позичальнику 176750,00 грн. на строк по 03.03.2023 року (а.с. 5-8).
Відповідно до п. 1.4. Договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 18% річних.
В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, 05.03.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (правоступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») укладено іпотечний договір, відповідно якого передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , договір посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коваленко І.М., зареєстровано в реєстрі за №611 (а.с. 9-14).
Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 19 травня 2016 року № Р-223/0/3-16 «Про перейменування топонімів у населених пунктах області» вулицю «Іллічівська» змінено на вулицю «Гетьманська».
Відповідно до постанови Правління НБУ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від 19.03.2015 року № 188, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» є належним відповідачем по справі.
В силу ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 11, ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: установлюються обов'язкові для споживача умови, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надаються продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2 постанови правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» встановлено, що ці правила регулюють порядок надання банками споживачу повної необхідної, доступної достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту, з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.
Відповідно до п. 3.1 цієї Постанови банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.
Як роз'яснено в п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Згідно з ч. 1,3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з п. 2.5.1 кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язалась щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших плат, встановлених у графіку.
Згідно з п. 4.3. кредитного договору у разі несвоєчасного повного чи часткового повернення кредитних коштів та несвоєчасну повну чи часткову сплату проценті, ОСОБА_4 зобов'язалась сплачувати штраф у розмірі 20%, від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.
Розділом 4 кредитного договору ОСОБА_1 , визнала та погодилась з відповідальністю за порушення умов вказано договору.
Отже, судом встановлено, що перед укладенням спірного кредитного договору між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (Який є правонаступником ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», банк у письмовій формі надав ОСОБА_4 у повному обсязі всю інформацію, тобто сторони погодили усі істотні умови кредитного договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, річну відсоткову ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок оплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
При цьому, позичальник ОСОБА_1 особистим підписом засвідчила отримання зазначеної інформації та те, що вона погодилась з умовами кредитного договору від №71/гр. від 05.03.2008 року.
Таким чином, ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк» перед укладанням договору виконано усі вимоги, передбачені Законом та постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 61-34338св18 від 01.08.2019 року.
Спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов'язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зокрема, згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст. 77-80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таки чином, суд прийшов висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_4 та її представником позовної вимоги про визнання недійсним кредитного договору, тому й відмовляє в задоволенні з цих підстав, та вважає за необхідне відмітити правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 04.10.2018 року за результатами розгляду провадження за №61-3026св18.
Вимога ОСОБА_1 про визнання недійним договір іпотеки б/н від 05.03.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (правонаступник якого є ПАТ «Відкритий Акціонерний Банк»), є похідною позовною вимогою, тобто задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), а тому суд залишає її також без задоволення.
При цьому, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивачем також без поважних причин пропущено строк звернення до суду та не заявлено клопотання про його поновлення. Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Таким чином, пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови в позові тільки в разі доведеності позовних вимог. Отже, суд вважає за необхідне відмовити в позові у зв'язку з його недоведеністю, що є самостійною підставою для цього.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 203, 215, 252-257, 626-628, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 18, 76, 77, 80, 81, 82, 141, 247, 279, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Відкритий Акціонерний Банк» в особі уповноваженої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної Марини Анатоліївни про визнання договорів недійсним залишити без задоволення.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: О. В. Хлистуненко