Справа № 210/1293/18
Провадження № 2/210/147/20
іменем України
"21" січня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,
за участі секретаря судового засідання: Реви К.В.,
представника позивача: Солов'я Д.Г. ,
представника відповідача ОСОБА_2 : Лисенка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
23 березня 2018 року позивач ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з вищезгаданим позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, що стягуються з нього: на користь ОСОБА_5 (далі - відповідач 1) на утримання доньки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2008 року в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та на користь ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, змінивши розмір стягнення в обох випадках з 1/4 частини на 1/6 частину усіх видів доходу (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - щомісячно.
07 травня 2018 року суд ухвалив прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на такі фактичні обставини. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2008 року з нього стягнено аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів доходу на користь відповідача 1, на утримання доньки ОСОБА_6 . На підставі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року з позивача стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів доходу на користь відповідача 2, на утримання доньки ОСОБА_7 . Таким чином розмір аліментів, що стягується з нього у сукупності дорівнює 1/2 частці його заробітку (доходу). Позивач зазначає, що такий розмір аліментів, що стягується з нього не відповідає статті 183 Сімейного кодексу України, відповідно до якої розмір аліментів на двох дітей складає 1/3 частки заробітку (доходу) боржника. В якості доказів, що підтверджують підстави позову, до останнього додані копії судових рішень Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2008 року по справі №2-3115/2008 та Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року по справі №211/4223/15-ц.
29 травня 2018 року до канцелярії суду надійшов Відзив на позовну заяву Відповідача 2, в якому позовні вимоги вона не визнає, позов вважає безпідставним, та таким, що поданий, користуючись зловживанням процесуальними правами. У відзиві відповідач 2 просить визнати явку позивача при розгляді справи №210/1293/18 обов'язковою (1), вжити заходів щодо встановлення місця праці та дійсного розміру доходу позивача (2), відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю (3).
У відзиві відповідач 2 зазначає про такі фактичні обставини. В рішенні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у справі №211/4223/15-ц: «Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав частково та просив врахувати довідку про його заробіток та стягнути з нього менший розмір аліментів». Позивач, окрім того, що частково визнав стягнення з нього аліментів за цим рішенням суду, не оскаржував його. Позивач звертається із цим позовом, адже не має бажання виконувати свій обов'язок по сплаті аліментів на утримання дітей в повному обсязі, про що свідчить довідка - розрахунок по АСВП №50239494. З довідки вбачається розмір заборгованості позивача перед відповідачем 2 станом на 01 березня 2018 року, який складає 8680,75грн. Також відповідач 2 зазначає у відзиві, що позивач на теперішній час працює за межами держави Україна, отримує достойну зарплатню та має можливість виконувати свій батьківський обов'язок по утриманню дітей в повному обсязі, однак доказів цього відповідач 2 надати не може, через законодавче обмеження. Тому до Відзиву додає клопотання про витребування від Адміністрації Державної прикордонної служби України належним чином засвідчену інформацію про те, чи перетинав позивач Державний кордон України в період з 01 січня 2018 року по 20 травня 2018 року із зазначенням напрямку перетину державного кордону України. Відзив також містить посилання відповідача 2 на те, що у теперішній час їй дуже складно самостійно забезпечити доньку товарами першої необхідності (продукти харчування, одежа, ліки), наймання житла, відвідування спортивних секцій та організовувати дозвілля, сприяючи духовному розвитку дитини. Відносно правового обґрунтування позовної заяви статтею 183 СК України відповідач 2 заперечує та зазначає, що ця норма, по - перше, регулює відносини при подачі заяви про видачу судового наказу. По - друге, відповідно до ч.2 ст.183 СК України, при визначенні розміру аліментів суд має враховувати, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. До відзиву додані такі докази (документи): копія довідки - розрахунку заборгованості позивача по АСВП №50239494, копія акту обстеження квартири у житловому приміщенні від 24 червня 2014 року, в якому зазначено про фактичне місце проживання відповідача 2 (відмінне від зареєстрованого). Зазначені копії доказів не засвідчені стороною відповідача 2. До відзиву також додана копія судового рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року по справі №211/4223/15-ц, яка наявна в матеріалах справи. Опис вкладення, який підтверджує направлення іншим учасникам копії Відзиву, містить інформацію про те, що учасникам направлений Відзив на 2 аркушах, без додатків зазначених у Відзиві, які були надані суду. Разом із Відзивом відповідач 2 подала клопотання про витребування доказів, звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, в якому просить про витребування від Адміністрації Державної прикордонної служби України належним чином засвідчену інформацію про те, чи перетинав позивач Державний кордон України в період з 01 січня 2018 року по 20 травня 2018 року із зазначенням напрямку перетину державного кордону України.
19 листопада 2018 року до канцелярії суду надійшов відзив відповідача 1 на позовну заяву, в якому остання просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю у зв'язку із безпідставністю (1), вжити заходів щодо встановлення місця праці та дійсного розміру доходу позивача (2), розглянути справу за її відсутністю (3). Щодо фактичних обставин справи зазначає, що позивачем жодних доказів та документальних підтверджень про зміну матеріального та сімейного стану, або погіршення здоров'я після ухвалення рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2008 року у справі №2-3115/2008 позивачем суду не надано. В частині правого обґрунтування відзив відповідача 1 дублює позицію, викладену у відзиві відповідача 2. Так само відповідач 2 просить суд вжити заходів щодо встановлення місця праці та дійсного розміру доходу позивача. До відзиву відповідача 1 додана заява про розгляд справи за її відсутністю, та копія рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2008 року у справі №2-3115/2008, яка наявна в матеріалах справи. Доказів направлення копії відзиву іншим учасникам відповідачем 1 не надано.
14 листопада 2019 року до канцелярії суду від представника позивача, адвоката Солов'я Дмитра Георгійовича, надійшла Відповідь на відзив (на обидва відзиви). У Відповіді на Відзив представник позивача, зазначає, що відповідачі безпідставно заперечують погіршення матеріального стану позивача або наявності інших підстав передбачених ст.192 СК України для зменшення розміру аліментів. У відповіді зазначено, що не відповідають нормам матеріального права та не ґрунтуються на законі доводи відповідачів, що позивач працює закордоном, має достатній дохід і стягнення з нього аліментів у загальному розмірі 1/2 від доходу не може погіршити його матеріального стану (1), а також доводи стосовно того, що ч.5 ст.183 СК України регулює розмір аліментів лише у разі звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів (2). Вказує, що ч.2 ст.183 СК України імперативно визначає те, що й в разі стягнення аліментів більш ніж на одну дитину суд має встановити єдину частку від заробітку, яка буде стягуватись з платника аліментів, При цьому закон не розмежовує чи це діти від одного шлюбу чи від різних, і чи провадиться таке стягнення на користь одного стягувача чи різних. Також представник позивача зазначає у відповіді, що позивач фактично визнав у судових процесах по стягненню аліментів у 2008 році та 2015 році позовні вимоги, а тому судами по суті не досліджувались всі істотні обставини, що мали б бути досліджені при розгляді таких спорів, а саме передбачені ч.1 ст.182 СК України. Лише у рішенні від 2015 року враховано доводи платника аліментів, при цьому судом не досліджено ані матеріального становища заявника, ані наявності інших осіб на утриманні, ані потреб безпосередньо самої дитини. Щодо обставин які свідчать про погіршення матеріального стану представник позивача у відповіді зазначає, що сам факт народження другої дитини у позивача та необхідність участі у її утриманні, ухвалення рішення Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2015 року свідчить про зміну матеріального стану позивача, з часу ухвалення рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2008 року. Вказує на релевантну практику Верховного суду, в якій суд вважав за можливе при аналогічних обставинах допустити зміну розміру аліментів, а саме Постанови Верховного Суду у справах: №216/7779/15-ц від 11 квітня 2018 року, №361/4908/16-ц від 03 жовтня 2018 року, №505/1404/16-ц від 26 вересня 2019 року. Також зазначає, що на момент ухвалення рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позивач мав постійне місце роботи, однак на момент звернення до суду із цим позовом не працював та постійного доходу не мав, про що може свідчити обставина наявності заборгованості зі сплати аліментів, адже в протилежному випадку державний виконавець стягував би ці кошти в примусовому порядку. В якості доказів направлення Відповіді на відзив представник позивача додав до відповіді 2 поштових фіскальних чеки на ім'я відповідачів 1, 2 з яких неможливо встановити вміст рекомендованих листів, що направлялись даним особам, а також адресу на яку були направлені ці листи. В подальшому копію відповіді на відзив була отримана представником відповідача 2, про що свідчить розписка адвоката Лисенка О.А. від 29 листопада 2019 року на звороті 3 аркушу Відповіді на Відзив, що міститься в матеріалах справи (а.с.149).
11 грудня 2019 року до канцелярії суду надійшли заперечення від представника відповідача 2, адвоката Лисенка Олександра Анатолійовича на відповідь на відзив, в котрих представник відповідача 2 зазначає наступне. Представник позивача всупереч ч.3 ст.179, п.2 ч.5 ст.178 ЦПК України, не надав доказів направлення відповіді на відзив іншим учасникам справи. Також зазначає, що представник позивача, подав заяву про ознайомлення із з матеріалами справи від 01 липня 2019 року, а відповідь на відзив подав лише 14 листопада 2019 року, що в свою чергу можна розцінювати як порушення процесуальних строків. Суд відхиляє це посилання представника відповідача 2 щодо пропущення процесуальних строків, адже подання заяви про ознайомлення із матеріалами справи не є тотожнім із реальним ознайомленням із нею, та разом з тим, в матеріалах справи наявне підтвердження, що представник позивача, адвокат Соловей Д.Г. ознайомився із справою 08 листопада 2019 року (а.с.145). По суті справи у запереченнях представник відповідача 2 зазначає, що в зв'язку із посиланням позивача на факт народження другої дитини як на підставу зміну матеріального стану позивача, слід застосувати позовну давність, адже друга дитина позивача, ОСОБА_7 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак право на звернення позивача до суду виникло саме з лютого 2012 року. Також у запереченнях зазначено, що позивач міг оскаржити рішення судів Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2008 року та Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2015 року, а тому його представник вдається до переоцінки доказів на підставі яких були ухвалені рішення судів, що набрали законної сили. Тому, представник відповідача 2 у запереченнях просить застосувати наслідки пропуску позовної давності до вимог позивача, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав недоведеності. В якості доказів направлення Відповіді на відзив представник позивача додав до відповіді 3 поштових фіскальних чеки на ім'я інших учасників справи, з яких неможливо встановити вміст рекомендованих листів, що направлялись даним особам, а також адресу на яку були направлені ці листи.
В судовому засіданні 21 січня 2020 року були присутніми представник позивача, адвокат Соловей Д.Г., представник відповідача 2, адвокат Лисенко О.А.. Позивач та відповідач 1 в судовому засіданні присутніми не були, в матеріалах справи наявні заяви від останніх про розгляд справи за їх відсутністю (а.с.41, 58).
Присутні в судовому засіданні представники сторін в повному обсязі підтримали аргументи й вимоги викладені, в заявах по суті справи сторін.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Щодо прийнятності заяв по суті справи та доказів поданих відповідачем 2 разом із відзивом. Суд не приймає в якості доказу копію довідку - розрахунок по АСВП №50239494, копію акту обстеження квартири у житловому приміщенні від 24 червня 2014 року, адже вони не засвідчені належним чином заявником Відзиву, а її копія не направлена іншим учасникам, що суперечить вимог ч.7 ст.43, ч.2 ст.95, ч.4 ст.178 ЦПК України, хоча ці докази потенційно не встановлюють обставин, спроможних ухвалити протилежне рішення суду.
До Відзиву відповідача 1, відповіді на відзив та заперечень у цій справі не долучені належні докази їх направлення (надання) іншим учасникам справи, що суперечить ч.4 ст.178 ЦПК України.
При цьому, судом встановлено такі факти.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2008 року з позивача стягнено аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів доходу на користь відповідача 1, на утримання доньки ОСОБА_6 .
На підставі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року з позивача стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів доходу на користь відповідача 2, на утримання доньки ОСОБА_7 .
Таким чином розмір аліментів, що стягується з позивача у сукупності дорівнює 1/2 частці його заробітку (доходу).
На виконання ухвали суду від 27 березня 2019 року Адміністрація Державної прикордонної служби України надала суду інформацію, що позивач, ОСОБА_4 , серія паспорта НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . у період з 01 січня 2018 року по 01 березня 2019 року 4 рази виїжджав через пункт пропуску (Нові Яриловичи ) до України з території Республіки Беларусь, та 4 рази виїжджав з території України через пункт пропуску Городище, Нові Яриловичи, Київ на територію Республіки Беларусь (а.с.97).
Ухвалою суду від 17 травня 2019 року було відхилено клопотання представника відповідача 2 (повторне) щодо правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з метою отримання письмових доказів працевлаштування позивача на території Литовської Республіки, адже воно не стосувалось предмету спору. Так, шляхом тлумачення статті 195 СК України суд приходить до висновку, що частка від заробітку (доходу) боржника, визначається з фактичного заробітку (доходу), незалежно від того, одержаний такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Тому, і при вирішення питання про зменшення розміру аліментів, посилання відповідачів на імовірний заробіток позивача за кордоном, є безпідставним, адже аліменти стягуються з позивача не в твердій валюті, а в частці.
Суд додатково звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.2 ст.195 СК України, у разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Але, учасники справи не надали суду відомостей про те, чи надавали вони державному виконавцю, що здійснює ВП №50239494, інформацію про заробіток позивача за кордоном, та які дії вчинялись державним виконавцем з цього приводу.
Попутно слід зазначити, що обґрунтовуючи необхідність звернення суду правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з метою отримання письмових доказів, відповідач 2 (її представник) лише зазначав, що йому достовірно відомо про цей факт, але з яких джерел не зазначив. При цьому спочатку відповідачі зазначали, що імовірно позивач працює в Польщі.
Разом із цим отримана інформація, що позивач, ОСОБА_4 , серія паспорта НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . у період з 01 січня 2018 року по 01 березня 2019 року 4 рази виїжджав через пункт пропуску (Нові Яриловичи ) до України з території Республіки Беларусь, та 4 рази виїжджав з території України через пункт пропуску Городище, Нові Яриловичи, Київ на територію Республіки Беларусь, достеменно не свідчить про його перебування в Литовській Республіці. Учасники справи могли клопотати суд про дослідження, наприклад, закордонного паспорту позивача, з якого можна було встановити де саме він перебував, однак учасниками справи не було це зроблено.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.
Щодо аргументів позивача.
Суд погоджується із позицією позивача та його представника, висловленою останнім в ході судового засідання 21 січня 2019 року, що факт народження другої дитини є зміною матеріального стану позивача та необхідності утримання дитини.
Представник відповідача 2 непрямо визнав це, заявивши клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача, констатуючи, що право на звернення позивача до суду виникло саме з лютого 2012 року, адже дитина позивача, ОСОБА_7 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд погоджується із позицією позивача та його представника, що при вирішенні позовів, про зменшення розміру аліментів за статтею 192 СК України, мають враховуватись і розміри аліментів, зазначені в ч.5 ст.183 СК України. Норми Сімейного кодексу України перебувають в системному взаємозв'язку й потребують системного тлумачення.
Суд відхиляє доводи представника позивача, що рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області не ґрунтувались на істотному дослідженні всіх обставин, адже ці рішення набрали законної сили, й позивач міг їх оскаржити із вказаних його представником підстав.
Суд відхиляє доводи представника позивача, що скрутний матеріальний стан позивача свідчить наявність в нього заборгованість по аліментам у виконавчому провадження АСВП №50239494, а також відсутність працевлаштування. Копія довідки - розрахунок по АСВП №50239494, подана відповідачем 2, не засвідчена належним чином, а тому не може бути прийнята судом в якості доказу. Представник позивача доказів наявності та розміру заборгованості позивача по аліментам не надав.
Разом з тим, ця довідка складена станом на 01 березня 2018 року, а відзив відповідача 2 був поданий 29 травня 2018 року, тому ця довідка не може точно свідчити про наявність заборгованості станом на день подання її до суду (29 травня 2018 року), тим паче станом на день подання відповіді на відзив представником позивача. Відсутність офіційного працевлаштування позивача, не свідчить про відсутність заробітку у позивача (неофіційного або закордоном), в той же час, не є поважною причиною для зменшення розміру аліментів, адже утримувати дитину є обов'язком батьків, з якого логічно випливає обов'язок отримувати дохід.
Щодо аргументів Відповідача 2.
Суд погоджується із представником відповідача 2, що стаття 183 СК України регулює відносини, пов'язані із подачею судового наказу про стягнення аліментів, однак відхиляє доводи представника відповідача 2 про неможливість врахування цієї статті у випадку зменшення розміру аліментів, в разі зміни сімейного стану платника аліментів, з підстав вже наведених.
Суд відхиляє заяву представника відповідача 2 про застосування до позовних вимог позовної давності, адже відповідно до статті 20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім окремих випадків, до яких ця справа не відноситься.
Суд відхиляє доводи відповідача 2 відносно того, що у теперішній час їй дуже складно самостійно забезпечити доньку, в частині її посилання на покупку ліків, найму житла, оплати відвідування спортивних секцій та організації дозвілля, сприяючи духовному розвитку дитини, адже такі витрати не є предметом аліментних платежів, а є предметом додаткових витрат на дитину (стаття 185 СК України «Участь батьків у додаткових витратах на дитину»).
Факт найму житла відповідачем 2 нічим не підтверджується.
Позиція суду.
Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1998 року та яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батько (мати) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року за №2402-ІІІ, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частина перша ст.192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду, залишаючі без змін рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №216/7779/15-ц, у Постанові від 11 квітня 2018 року зазначив: « … Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що матеріальне становище позивача не змінилося з тих оскільки його теперішня дружина не пред'явила позову про стягнення аліментів на своє утримання та на утримання їх сина ОСОБА_12, оскільки саме по собі народження другої дитини є зміною матеріального стану позивача та необхідності утримання дитини. …».
Тобто, закон встановлює обставини, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів: 1) зміна матеріального стану платника або одержувача аліментів; 2) зміна сімейного стану платника або одержувача аліментів; 3) погіршення здоров'я платника або одержувача аліментів; 4) поліпшення здоров'я когось з них. При цьому перелік обставин, які можуть слугувати підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів є вичерпаним і розширеному тлумаченню не підлягає.
З урахуванням вищезазначених правових норм суд при вирішенні питання зменшення розміру аліментів, має з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Частиною 2 ст.182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Верховний Суд України у Постанові по справі №6-143цс13 від 05 лютого 2014 року, Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у Постанові по справі №638/7075/16-ц від 19 березня 2018 року чітко роз'яснювали, що при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статтею 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вирішуючи питання про зменшення розміру аліментів, суд враховує стягнення з позивача аліментів на утримання двох дітей в розмірі 1/2 частки заробітку (доходу), у той час як мінімально встановлена частка дорівнює 1/3, те, що при зменшенні розміру аліментів - сума аліментів не може бути меншою, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому суд задовольняє позов.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.141, 180, 182,183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, - задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дочки, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2008 року, з 1/4 частини на 1/6 частину з усіх видів доходу, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.
Розпочати стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Відізвати з Металургійного відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виконавчий лист, виданий на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 жовтня 2008 року у справі №2-3115/2008 щодо стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повернути до суду, що видав виконавчий лист.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки, - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року, з 1/4 частини на 1/6 частину з усіх видів доходу, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.
Розпочати стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Відізвати з Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виконавчий лист, виданий на підставі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 серпня 2015 року у справі №211/4223/15-ц щодо стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 23 січня 2020 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
- відповідачі: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя: Н. Ю. Вікторович