про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову
24 січня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/232/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанови та припису, -
14 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.12.2019 №ЗП3536/5/АВ/П/ТД-ФС та припису про усунення виявлених порушень від 05.12.2019 №ЗП3536/5/АВ/П.
23 січня 2020 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 20.12.2019 №ЗП3536/5/АВ/П/ТД-ФС до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративний справі №440/232/20.
Заява вмотивована тим, що оскаржувана постанова є самостійним виконавчим документом у розумінні Закону України "Про виконавче провадження" та направлена для примусового виконання до органів державної виконавчої служби. Наголошував, що незастосування заходу забезпечення позову спричинить ускладнення з виплатою заробітної плати, розрахунками з контрагентами, бюджетами, ускладнить або унеможливить ведення ним господарської діяльності та призведе до порушення прав позивача та інших осіб (в т.ч. працівників позивача). Зазначав, що у разі стягнення з позивача примусово суми спірного штрафу та наступного задоволення позову, зворотне стягнення суми штрафу з бюджету є надзвичайно ускладненою та довгою процедурою, яка потребуватиме нових звернень до суду з іншими позовами.
Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову /частина перша/.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю /частина друга/.
Отже, наведеною нормою визначено дві самостійні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 згаданого Кодексу позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку /частина перша/.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами /частина друга/.
В межах даного судового провадження позивач оспорює правомірність постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 20.12.2019 №ЗП3536/5/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на ТОВ "Служба безпеки Вітязь" у розмірі 375 570,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штраф.
Згідно з пунктом 11 цього Порядку не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до частини шостої статті 265 Кодексу законів про працю України виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.
Зі змісту постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 20.12.2019 №ЗП3536/5/АВ/П/ТД-ФС слідує, що вона прийнята на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, а тому є виконавчим документом та підлягає виконанню органом державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що у разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову існує імовірність, що Управлінням Держпраці у Полтавській області буде вжито дій щодо примусового виконання постанови, яка оскаржується у Полтавському окружному адміністративному суді. Дана постанова є виконавчим документом. Це призведе до стягнення з позивача суми оскаржуваного штрафу. У разі незаконності спірної постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області, що має бути вирішеним під час розгляду цього адміністративного спору, позивач матиме змогу поновити порушені права та інтереси шляхом подачі значної кількості судових позовів, наприклад, про скасування рішень державного виконавця, стягнення з бюджету безпідставно сплачених коштів, тощо. А це, у свою чергу, призведе до значних витрат коштів та часу як учасників справи, так і державних, пов'язаних із судовим розглядом декількох справ.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що невжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 20.12.2019 №ЗП3536/5/АВ/П/ТД-ФС - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративний справі №440/232/20 може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.
З огляду на викладене, заява ТОВ "Служба безпеки Вітязь" про забезпечення позову підлягає задоволенню.
При цьому суд зауважує, що забезпечення позову жодним чином не вирішує спір по суті, а лише спрямоване на збереження існуючого майнового стану позивача до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду справи по суті. У свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів стягувача (відповідача) чи інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" про забезпечення позову у справі №440/232/20 задовольнити.
Забезпечити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба безпеки Вітязь" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанови та припису.
Зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 20.12.2019 №ЗП3536/5/АВ/П/ТД-ФС - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративний справі №440/232/20.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва