24 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4609/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 18.10.2019 №62 колегіального органу з призначення пенсії Сектору з питань призначення та перерахунків пенсії про підтвердження періодів, що дає право на призначення пенсії за віком;
- зобов'язання ГУПФУ в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві з 02.01.1991 по 14.09.2001.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком із зарахуванням до стажу роботи періоду праці з 02.01.1991 по 14.09.2001 в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві, пославшись на розбіжність між датою фактичного прийняття ОСОБА_1 на роботу вказаним підприємством (02.01.1991) та датою наказу про його прийняття на роботу №1-к-3 від 02.01.1990. Вказує, що період його роботи слюсарем в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві з 02.01.1991 по 14.09.2001 можуть підтвердити свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які працювали разом з ним у вказаний період на цьому підприємстві.
Ухвалою суду від 02.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/4609/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:15 год 19.12.2019.
17.12.2019 відповідачем до суду наданий відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 /а.с. 32-34/. Вказує, що в ході аналізу поданих позивачем до пенсійного органу для призначення пенсії за віком документів встановлено, що відповідно до запису №12 трудової книжки ОСОБА_1 на підставі наказу №1-к-3 від 02.01.1990 він був прийнятий слюсарем 3 розряду по ремонту тракторних двигунів в Шишацьке ремонтно-транспортне підприємство. Разом з тим, запис про прийняття на роботу зроблений не в тижневий строк, а через рік - 02.01.1991, чим порушено вимоги пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, а тому період з 02.01.1991 по 14.09.2001 не може бути врахований до загального страхового стажу. На підставі аналізу наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу (копія форми ОК-5) стаж, підтверджений в установленому законодавством порядку, складає 24 роки 4 місяці 25 днів. У зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, а саме 26 років, підтвердженого в установленому законодавством порядку, рішенням колегіального органу з призначення пенсії Сектору з питань призначення та перерахунків пенсій №9 від 18.10.2019 №62 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Враховуючи зазначене, Головне управління жодних протиправних дій відносно ОСОБА_1 не вчиняло, рішення про відмову у призначенні йому пенсії за віком прийнято згідно вимог чинного законодавства.
В судове засідання 19.12.2019 всі учасники, які беруть участь у справі, не з'явилися, будучи належно повідомленими про дату, час та місце його проведення. У зв'язку з цим, за наслідками підготовчого засідання 19.12.2019 судом без здійснення фіксування судового засідання постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12:20 20.01.2020.
Разом з тим, оскільки у вказаній ухвалі суд помилково зазначив дату судового розгляду справи по суті 21.01.2020, при тому, що вірною датою призначеного судового засідання є 20.01.2020, суд ухвалою від 28.12.2019 виправив описку шляхом зазначення вірної дати судового розгляду справи по суті у відкритому судовому засіданні 20.01.2020.
В судове засідання 20.01.2020 позивач подав заяву, у якій просив суд провести розгляд справи у порядку письмового провадження за його відсутності.
Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання 20.01.2020 не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, направив до суду клопотання про проведення засідання за відсутності уповноваженого представника управління.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.
10.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського ОУПФУ Полтавської області із заявою про призначення пенсії за віком встановленої форми разом з доданими документами /а.с. 37-38, 42-67/.
За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів колегіальний орган з призначення пенсії Сектору з питань призначення та перерахунків пенсій №9 при ГУПФУ в Полтавській області прийняв рішення від 18.10.2019 №62, яким відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Вказане рішення пенсійний орган мотивував тим, що на підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, стаж, підтверджений в установленому законодавством порядку, складає лише 24 роки 4 місяці 25 днів. До стажу роботи заявника не зараховано період роботи з 02.01.1991 по 14.09.2001 в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві, так як розбіжність між датою прийняття 02.01.1991 та датою наказу №1-к-3 від 02.01.1990 рік, чим порушено пункт 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, та пункту 15 розділу 2 загальних вимог до створення документів Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, якою передбачено, що документ повинен містити обов'язкові реквізити, а саме, реєстраційний індекс (номер).
Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 та чинної на час внесення запису у трудову книжку позивача про прийняття його на роботу в Шишацьке ремонтно-транспортне підприємство на підставі наказу №1-к-3, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Поряд з цим, згідно пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та чинної на момент прийняття спірного рішення управління, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Матеріалами справи підтверджується, що причиною відмови позивачу у зарахуванні періоду його роботи з 02.01.1991 по 14.09.2001 в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві слугували неточності в трудовій книжці ОСОБА_1 .
Так, у трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 , копія якої мається у матеріалах справи, міститься запис №12, який має розбіжності між датою фактичного прийняття ОСОБА_1 на роботу вказаним підприємством (02.01.1991) та датою наказу про його прийняття на роботу №1-к-3 від 02.01.1990 /а.с. 43 зі звороту/.
Вказане, на думку пенсійного органу, є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, а тому на підставі запису №12 трудової книжки ОСОБА_1 пенсійним органом не може бути зараховано останньому період його роботи з 02.01.1991 по 14.09.2001 до стажу роботи.
Надаючи оцінку вказаним доводам суд зазначає, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Шишацьке ремонтно-транспортне підприємство фактично 02.01.1991, а не 02.01.1990, при цьому, при внесенні запису в трудову книжку реквізитів наказу про прийняття останнього на роботу (його дати на номеру) кадровим працівником підприємства було допущено помилку у даті такого наказу (замість наказ №1-к-3 від 02.01.1991, помилково зазначено наказ №1-к-3 від 02.01.1990), що підтверджується наявними у матеріалах справи нотаріально посвідченими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які працювали в один період з позивачем в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві.
Так, згідно пояснень ОСОБА_3 , який з 24.02.1964 працював в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві на посаді інженера по комплексному обслуговуванню, а з 1993 року виконував обов'язки інженера по підготовці і підбору кадрів, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Шишацьке РТП 02.01.1991 слюсарем 3 розряду по ремонту тракторних двигунів в машино-тракторну майстерню, пропрацював до 14.09.2001 і був звільнений за власним бажанням /а.с. 93/.
Згідно пояснень ОСОБА_5 , яка працювала в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві на посаді інженера по підготовці і підбору кадрів до 01.04.1993 та виконувала обов'язки з прийому на роботу, звільнення з роботи, надання щорічних відпусток, направлення на навчання працівників, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Шишацьке РТП 02.01.1991 слюсарем 3 розряду по ремонту тракторних двигунів в машино-тракторну майстерню. Запис у трудову книжку про прийняття на роботу ОСОБА_1 вносила особисто ОСОБА_5 , при цьому, в графі 4 трудової книжки ОСОБА_1 остання помилково вказала запис про наказ №1-к-3 від 02.01.1990. Свою помилку при внесенні запису в графу 4 трудової книжки ОСОБА_1 ОСОБА_5 підтверджує /а.с. 94/.
Також, суд відмічає, що наявні у матеріалах справи копії трудових книжок ОСОБА_5 та ОСОБА_3 дійсно свідчать про те, що вказані особи працювали в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві разом з позивачем /а.с. 88-91/.
Таким чином, вказані документи підтверджують фактичне прийняття позивача на роботу в Шишацьке ремонтно-транспортне підприємство саме 02.01.1991, а не 02.01.1990.
Водночас, суд зауважує, що наявність незначних недоліків у трудовій книжці не є безумовною підставою для відмови особі в зарахуванні до трудового стажу відповідного періоду праці на підприємстві, в установі чи організації.
Відтак, на думку суду, колегіальний орган з призначення пенсії Сектору з питань призначення та перерахунків пенсій №9 при ГУПФУ в Полтавській області безпідставно у спірному випадку прийняв відносно позивача рішення від 18.10.2019 №62, яким відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку внаслідок не зарахування ОСОБА_1 до загального стажу роботи періоду роботи з 02.01.1991 по 14.09.2001 в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 18.10.2019 №62 колегіального органу з призначення пенсії Сектору з питань призначення та перерахунків пенсії про підтвердження періодів, що дає право на призначення пенсії за віком, та зобов'язання ГУПФУ в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві з 02.01.1991 по 14.09.2001.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасування рішення колегіального органу з призначення пенсії Сектору з питань призначення та перерахунків пенсій №9 при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18 жовтня 2019 року №62.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в Шишацькому ремонтно-транспортному підприємстві з 02 січня 1991 року по 14 вересня 2001 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Гіглава