15 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4219/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шульги М.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Яловець М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.
04 листопада 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ4037/1098/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
В обґрунтування своїх вимог позивачем наголошено, що за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення Козельщинським районним судом Полтавської області винесено постанову від 02.07.2019, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення з мотивів відсутності події та складу відповідного правопорушення. Як наслідок, ФОП ОСОБА_1 за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору відносно вже притягалась до відповідальності, а тому спірною постановою порушено положення статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатись до відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення. При цьому, вказане рішення суду має приюдиційне значення. Також, зазначала, що наявні і процесуальні порушення під час проведення такого роду "перевірок", а саме перевірка у визначеному Законом порядку не проводилась. Підстави, визначені п.5 Порядку №295, для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 у відповідача були відсутні. Самим інспектором суб'єкт відвідування не викликався, не було пред'явлено їй направлення на проведення заходу державного контролю та не пред'явлено службове посвідчення під час інспекційного відвідування. Відповідне направлення позивачу пред'явлено після проведеного заходу, що відбувся без участі останньої. Відтак, позивач був позбавлений можливості скористатись своїми процесуальними правами. Єдиний доказ допуску до роботи ОСОБА_2 є пояснення, надані останньою під тиском самого інспектора, та спростовані в ході судового розгляду показаннями свідка ОСОБА_2 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 прийнято позовну заяву до судового розгляду та провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
25.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зазначав, що підставою для призначення інспекційного відвідування послугував паспорт неформальної зайнятості Полтавської області, створений на виконання рішення колегії Держпраці. Наголосив на праві інспекторів здійснювати заходи контролю без попереднього повідомлення об'єкта відвідування за наявності службового посвідчення. За наслідками проведеного інспектування складено акт, яким зафіксовано допуск вказаної особи до роботи ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин /а.с. 24-29/.
Позивач своїм правом надати відповідь на відзив на позовну заяву не скористалась.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 закрито підготовче провадження у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у той самий день.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
На підстав наказу Управління Держпраці в Полтавській області від 12.04.2019 № 90П та направлення на проведення заходу державного контролю головному державному інспектору Білогубу А.Ф. доручено проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 /а.с. 30-31/.
За результатами відповідного заходу складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 12.04.2019 № ПЛ4037/1098/АВ, яким зафіксовано, що за результатами обстеження робочих місць за адресою здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 в продуктовому магазині: АДРЕСА_1 , проведеного членами робочої групи з легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення Козельщинської РДА, встановлено, що на час проведення обстеження на робочому місці продавця, за прилавком, перебувала ОСОБА_2 , яка здійснювала продаж товарів. Документи, які б підтверджували наявність оформлених трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 в ході обстеження не надані. Згідно пояснення гр. ОСОБА_2 , вона працювала 12.04.2019 у магазині АДРЕСА_1 , без оформлення трудового договору з ФОП ОСОБА_1 в зв'язку випробувальним терміном. При проведенні інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 документів, які б підтверджували факт оформлення трудових відносин з гр. ОСОБА_2 не надано. Таким чином, встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом розпорядженням власника або уповноваженого ним органу /а.с. 32-39/.
Управління Держпраці у Полтавській області прийнято рішення від 18 квітня 2019 року № ПЛ4037/1098/АВ/П/ПТ/ТД про розгляд справи щодо накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю відповідно до частини 2 ст. 265 КЗпП України /а.с. 58/.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02 травня 2019 року № ПЛ4037/1098/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено на позивача штраф у розмірі 125190 грн /а.с. 62/.
Не погодившись з відповідною постановою, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі по тексту - Закону №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За приписами частини 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
При цьому відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі по тексту - Порядок №295, діючого станом на момент спірних правовідносин).
Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) / пункт 1 Порядку №295/.
За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Підпунктом 6 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.
Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.
Відповідно до відзиву відповідачем пояснено, що в ході проведення аналізу незадекларованої праці по Полтавській області для заповнення паспорту регіону, була використана інформація Головних управлінь Пенсійного Фонду України, ДФС у Полтавській області, статистики у Полтавській області за 2019 рік. За встановленими критеріями було створено "Паспорт неформальної зайнятості Полтавської області на 2019 рік", що є джерелом інформації, за результатами аналізу якої та керуючись та ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці у промисловості і торгівлі №81 1947 року керівником органу контролю прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування /а.с.42-53/.
Водночас суд зазначає, що Порядком №295 не передбачено зазначеної відповідачем підстави для проведення інспекційного відвідування.
Частиною другою статті 8 Закону № 877-V визначено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом; дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Серед принципів здійснення державного нагляду (контролю) відповідно до статті 3 Закону № 877-V зазначені, зокрема: гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.
При цьому, відповідачем указані вимоги Закону не дотримано.
Суд зазначає, що недотримання умов та порядку прийняття відповідним органом (суб'єктом владних повноважень) рішення про проведення перевірки не може бути належною підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. п. 8, 9 Порядку N 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Відповідно до п. 11 Порядку N 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Відповідно до п. 14 Порядку N 295 під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право, зокрема: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису.
Так, суд зазначає, що законодавець чітко визначив, що до початку проведення перевірки інспектор праці зобов'язаний пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в ході судового розгляду допитаним в якості свідка головним державним інспектором Білогубом А.Ф., інспекційне відвідування здійснювалося за відсутності об'єкта відвідування, зокрема ФОП ОСОБА_1 , що є підставою для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування.
Суд зауважує, що відповідно до відібраних показань свідка головного державного інспектора Білогуба А.Ф . оригінал направлення на проведення заходу державного контролю від 12.04.2019 № 763 станом на дату проведення інспекційного відвідування у нього був відсутній. Вихід на інспекційне відвідування здійснений на підставі сканованої копії такого направлення, що отримано допитаним свідком на електронну пошту.
При цьому в порушення вказаних вище положень Порядку №295 саме така копія направлення була пред'явлена ФОП ОСОБА_1 о 14:00 в приміщенні Козельщинського центру зайнятості після завершення інспекційного відвідування, проведеного за відсутності такого суб'єкта. Факт відсутності позивача в приміщенні магазину по АДРЕСА_1 станом на момент початку інспекційного відвідування також підтверджено допитаними судом свідками: ОСОБА_2 , Білогубом А.Ф .
Відповідно до п.16 Порядку № 295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Відтак з норм Порядку вбачається, що під час інспекційного відвідування присутність об'єкта відвідування, а саме суб'єкта господарювання є обов'язковим. Вказані положення кореспондують нормам ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування відповідачем не складався.
У поясненнях ОСОБА_2 , на які посилається відповідач зазначено, що вони адресовані: "Голові комісії з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення Гордієнку В.
Я 12 квітня 2019 року працювала в магазині АДРЕСА_1, без трудового оформлення з ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з випробувальним терміном. 12.04.2019" /а.с. 41/.
З матеріалів справи судом встановлено, що пояснення особи, яка, ніби-то, здійснювала продаж продукції та перебувала в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , було відібрано не в рамках інспекційного відвідування, а надано на ім'я Голови комісії з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення Гордієнка В. /а.с. 41/. Самим головним державним інспектором Білогубом А.Ф. в межах дорученого заходу контролю жодних пояснень від гр. ОСОБА_2 не відбиралось, так само і доказів на підтвердження перебування у розпорядженні вказаної посадової особи оригіналу письмового пояснення, наданого на ім'я Голови комісії з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення Гордієнка В., або належного передання засвідченої копії пояснення суду надано не було.
Також, в ході судового розгляду справи по суті допитаним в якості свідка головним державним інспектором Білогубом А.Ф. надані суперечливі свідчення стосовно фіксації допуску громадянки ОСОБА_2 до фактичної роботи, зауважено, що остання здійснювала реалізацію товару, однак самим інспектором не надано відомостей та доказів на їх підтвердження стосовно які саме товари та кому реалізовувались. Ні робочою групою, ні інспектором не з'ясовувалось у особи, що була зафіксована у приміщенні магазину, її фактичні обов'язки, відомості про оплату робочого часу та періоду роботи останньої у ФОП ОСОБА_1 . Також не було жодним чином зафіксовано реалізацію товару і осіб які брали участь в такій реалізації.
Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, що в ході інспекційного відвідування вказаного об'єкту проведено закупівлі продукції у гр. ОСОБА_2 , чи розрахунки за таку продукцію, також не відібрані пояснення у ймовірних покупців такого магазину.
Жодної фото-, відеофіксації не провадилось.
Натомість допитаною в ході судового розгляду свідком ОСОБА_2 пояснено, що остання з'явилась до приміщення магазину за прохання подруги, а саме ОСОБА_1 , з метою допомогти збирати товар, так як позивач закривала магазин і необхідно було допомогти спакувати товари, які були розміщенні на прилавках. Оскільки під час спаковування товару у малолітньої дитини позивача підвищилася температура, ОСОБА_1 вимушена була поїхати із дитиною до лікаря, залишивши ОСОБА_2 в приміщенні. Ключів від приміщення остання не мала, однак закрила основні двері (в приміщенні магазину є двоє дверей, одні з яких завжди замкнені для підтримання температури в приміщенні, інші - завжди відчинені, якщо магазин відкритий). Згідно показань свідка ОСОБА_2 до приміщення зайшли чотири невідомі свідкові особи, не представившись та не пред'являючи жодних документів, почали розпитувати ОСОБА_2 . Нею було пояснена, що товар зберігається, а вона не є працівником, однак такі особи, здійснюючи тиск та залякуючи її понесенням відповідальності у вигляді штрафу, запропонували написати їй пояснення, зміст якого був їй продиктовано, оскільки після написання нею таких пояснень її не притягуватимуть до штрафу.
Викладені показання співпадають з поясненнями, наданими позивачем в ході судового розгляду справи.
Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин суд не вважає вказані письмові пояснення гр. ОСОБА_2 допустимими доказами, що свідчать про вчинення позивачем порушень, та які можуть бути покладені в основу постанови про накладення штрафів на позивача, оскільки такі докази отримані з порушенням законодавства, що регулює порядок їх отримання, а також на тій підставі, що вказані пояснення без інших належних та допустимих доказів не можуть свідчити про допуск до роботи ОСОБА_2 суб'єктом інспекційного відвідування - ФОП ОСОБА_1 , як це вказано у Акті інспекційного відвідування фізичної особи від 12.04.2019 на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення.
З огляду на вищезазначене та враховуючи, що інспекційне відвідування розпочалось за відсутності позивача, не були дотримані процесуальні вимоги щодо належного повідомлення, пред'явлення посвідчень, направлення, Головне управління Держпраці у Полтавській області неправомірно використало пояснення особи, які йому не адресовані, без відсутності оригіналу у відповідачу таких пояснень, і які отримані фактично не в рамках інспекційного відвідування відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до приписів частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Частиною 1 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 КЗпП України).
Суд повторно наголошує, що в ході судового розгляду справи по суті допитаним в якості свідка головним державним інспектором Білогубом А.Ф. надані суперечливі свідчення стосовно фіксації допуску громадянки ОСОБА_2 до фактичної роботи, зауважено, що остання здійснювала реалізацію товару, однак самим інспектором не надано відомостей та доказів на їх підтвердження стосовно того які саме товари та кому реалізовувались. Ні робочою групою, ні інспектором не з'ясовувалось у особи, що була зафіксована у приміщенні магазину, її фактичні обов'язки, відомості про оплату робочого часу та періоду роботи останньої у ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, що в ході інспекційного відвідування вказаного об'єкту проведено закупівлі продукції у гр. ОСОБА_2 , чи розрахунки за таку продукцію, також не відібрані пояснення у ймовірних покупців такого магазину. Головним державним інспектором Білогубом А.Ф. не відібрано пояснення в особи, яка на його думку здійснювала реалізацію товару, тобто працювала у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудового договору. Головним державним інспектором Білогубом А.Ф. не було отримано оригіналу направлення на інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , не було пред'явленно ФОП ОСОБА_1 направлення на перевірку, наказу про проведення перевірки та службового посвідчення перед здійсненням інспекційного відвідування чим було не забезпечено для ФОП ОСОБА_1 права на не допуск його до перевірки об'єкту.
Таким чином, з огляду на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд приходить висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо допущення ФОП ОСОБА_1 працівника до роботи без укладення трудового договору, а відтак відповідачем не доведено факт порушення ФОП ОСОБА_1 частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ4037/1098/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02 травня 2019 року - прийнята не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначений законодавством України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача, з урахуванням положень статті 9 КАС України, вийшовши за межі позовних вимог, і визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ4037/1098/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02 травня 2019 року, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1252,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією від 28.10.2019 № 5 /а.с. 3/.
З огляду на те, що судом задоволено позов в повному обсязі, у даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими особами № ПЛ4037/1098/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02 травня 2019 року, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1252,00 грн (одна тисяча двісті п'ятдесят дві гривні).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24 січня 2020 року.
Суддя І.Г.Ясиновський