Рішення від 24.01.2020 по справі 420/6859/19

Справа № 420/6859/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення - рішення від 07.03.2019 р.,-

І. Суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області в якому просив:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0012293/1-5307-1509 від 07.03.2019 року.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0012293/2-5307-1509 від 07.03.2019 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0012293/3-5307-1509 від 07.03.2019 року.

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

18.06.2019 р. позивач отримав від відповідача податкові повідомлення - рішення №0012293/1-5307-1509, №0012293/2-5307-1509, №0012293/3-5307-1509.

Так, у вищевказаних податкових повідомленнях - рішеннях вказано, що згідно з п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2016 р. в сумі 12 966,98 грн., за податковий період 2017 р. в сумі 22854,00 грн., за податковий період 2018 р. в сумі 35 033,43 грн.

Однак позивач вважає, що зазначенні податкові повідомлення - рішення протиправні та належать до скасування. Оскільки платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки може бути лише власник об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості.

Також, позивач зазначив, що усі підстави згідно з яких позивач набув право власності на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_6 станом на сьогоднішній день скасовані ще у 2012 р.

Таким чином, позивач зазначив, що жодним чином не володіє та не користується нежитловими приміщеннями , які знаходяться за адресою АДРЕСА_6 в період, який зазначений в податкових повідомленнях - рішеннях, а саме 2016, 2017, 2018 р. у зв'язку з тим, що підстави на яких він набув право власності скасовані рядом судових рішень.

Позивач у позові просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позові.

25.11.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та на встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

12.12.2019 р. від представника відповідача надійшов відзив, в якому він у задоволенні позову просив відмовити, з підстав викладених у відзиві.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що спірними рішеннями позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017, 2018 роки.

Відповідно до даних АІС «Податковий блок» за позивачем як за власником рахується нежитлове приміщення, складська база за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 941 кв.м.

Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.01.2019 №509/3690/17, якою затверджено мирову угоду від 25.12.2018 р. та зазначено, що нежитлове приміщення, складська база, що належить позивачу переходить у власність ТОВ «Одесоблпостачзбут» строком до 01.03.2019 р. про що між сторонами укладається відповідний акт приймання-передачі. Разом з тим зазначені обставини справи щодо зміни власника об'єкта нерухомості не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не звільняє позивача від обов'язку сплатити податок на нерухоме майно за 2016-2018 роки.

19.12.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що ТОВ «Одесоблпостачзбут» відмовлено у реєстрації зазначеного майна у зв'язку з наявністю арештів, що підтверджується рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №47974620 від 26.07.2019 р.

Однак, на сьогоднішній день в Овідіопольському районному суді Одеської області знаходиться справа №509/4239/19 за позовом ТОВ «Одесоблпостачзбут» до Прокуратури Одеської області про виключення майна з під арештів, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження.

Тому виходячи з вищевказаного, усі підстави згідно з якими позивач набув право власності на нежитлові приміщення за вищевказаною адресою на сьогоднішній день скасовані ще у 2012 р.

Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення . Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що 07.03.2019 р. відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення №0012293/1-5307-1509, №0012293/2-5307-1509, №0012293/3-5307-1509, якими зобов'язано позивача сплатити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.

Так, у вищевказаних податкових повідомленнях - рішеннях вказано, що згідно з п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2016 р. в сумі 12 966,98 грн., за податковий період 2017 р. в сумі 22854,00 грн., за податковий період 2018 р. в сумі 35 033,43 грн. (а.с.7,8,9).

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Згідно з ст.265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), який набрав чинності 01.01.2015 року, було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб проводиться:

а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку (пп. 266.1.2. п.266.1 статті 266 ПК України).

Відповідно до пп. 265.3.1 п. 265.3 ст. 265 Податкового кодексу України базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 статті 266 ПК України).

Згідно пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3.2 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

З огляду на з матеріали адміністративної справи, 12.07.2012 р. Овідіопольським районним судом Одеської області винесено рішення та додаткове рішення (16.08.2012 р.) по справі №2-2850/12, яким визнано право власності на нерухоме майно у вигляді виробничих та невиробничих будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_6 за позивачем.

Тобто, саме за вказаним рішенням у 2012 р. позивач набув право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

11.12.2012 р. Апеляційний суд Одеської області скасував рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №2-2850/12.

21.02.2018 р. позивач на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ОД192133470175, виданої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 13.12.2013 р., зареєстрував за собою право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

04.06.2018 р. Одеським окружним адміністративним судом винесено рішення по справі №815/4892/17 згідно з яким скасовано реєстрацію Декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 13.12.2013 за № ОД 192133470175 «Реконструкція складської бази» літ. «А», складу літ «Б», підсобної будівлі «В» за адресою: АДРЕСА_1, замовник будівництва ОСОБА_1 , що зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області.

Підстава скасування реєстрації Декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 13.12.2013 за № ОД 192133470175, те що 13.12.2013 р. позивач подав на реєстрацію до Інспекції ДАБК в Одеській області декларацію про готовність до експлуатації реконструйованого об'єкта за відсутності в нього права власності на цей об'єкт у первісному стані до реконструкції. Тобто в декларації було зазначено недостовірні відомості, у графі: «Інформація про земельну ділянку».

12.05.2018 р. П'ятий апеляційний адміністративний суд по справі №815/4892/17 виніс постанову згідно з якою рішення Одеського окружного адміністративного суду залишено без змін.

21.01.2019 р. Овідіопольський районний суд по справі №509/3690/17 виніс ухвалу, якою затвердив мирову угоду між ТОВ «Одесоблпостачзбут» та позивачем, згідно з якою: позивач визнає за ТОВ «Одесоблпостачзбут» право власності на нежитлове приміщення, складську базу загальною площею 941 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6.

Однак ТОВ «Одесоблпостачзбут» відмовлено у реєстрації права власності на нежитлове приміщення, складську базу загальною площею 941 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 у зв'язку з наявністю арештів, що підтверджується рішенням про відмову у реєстрації прав та їх обтяжень №47974620 від 26.07.2019 р.

Таким чином, позивач не є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розумінні визначення, встановлених пп.266.1.1, п.266.1 ст. 266 ПК України.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.2 статті 77 КАС України: « В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в порядку до п.10 ч. ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у зв'язку з тим, що віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 , питання про їх розподіл судом не вирішується.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0012293/1-5307-1509 від 07.03.2019 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0012293/2-5307-1509 від 07.03.2019 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0012293/3-5307-1509 від 07.03.2019 року.

5. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

6. Позивач- ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7/ адреса для поштової кореспонденції АДРЕСА_5 , ІПН: НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5; код ЄДРПОУ 39398646.

Суддя О.Я. Бойко

.