проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
24.01.2020 Справа № 922/2249/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М.
розглянувши заяву ПрАТ "ФЕД" про ухвалення додаткового рішення у справі з розгляду апеляційної скарги позивача (вх. 3441 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2019 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Смірновою О.В., повний текст якого складено 16.10.2019 року, у справі
за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Державний концерн "Укрборонпром", м. Київ,
2. Фонд державного майна України, м. Київ,
3. Регіональне Відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "ФЕД", м. Харків
про визнання недійсним пункту договору
Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до місцевого господарського суду із позовом до відповідача - до Приватного акціонерного товариства "ФЕД" про визнання недійсним пункту 10.8 договору оренди №2961-Н від 12.09.2006 року (в редакції від 20.11.2018 року), в частині умов компенсації орендарю невід'ємних поліпшень у випадку приватизації, а саме текст: "крім випадку приватизації. В разі приватизації, компенсація орендарю здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства".
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2019 року у позові відмовлено.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 року Апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2019 року залишено без змін.
На адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача при ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.
Розглянувши заяву відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.5 ч.1 ст.237, п.2 ч.5 ст.238, п.п.в) п.4 ч.1 ст.282 Господарського процесуального кодексу України за результатами апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції повинен, серед іншого, вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 цього Кодексу судові витрати включають також витрати, пов'язані з розглядом справи, у тому числі - на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, ним не вирішено питання про судові витрати.
На підтвердження обставин понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідачем надано суду:
- договір про надання юридичних послуг;
- акт прийому-передачі наданих послуг;
- платіжне доручення про сплату відповідачем грошових коштів в розмірі 50000,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, згідно з ч.4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Своєю чергою, як вже зазначалося вище, ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює вимоги про співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, тоді як ч.5 ст.129 цього Кодексу зобов'язує суд враховувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат, серед іншого, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, апеляційний суд бере до уваги наступне:
- відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
- відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Наразі, пропорційність є складовим елементом закріпленого ст.8 Конституції України принципом верховенства права, якому за змістом ч.1 ст.11, ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України має відповідати будь-яке судове рішення, тоді як покладання на сторону тягарю компенсації неспівмірного розміру понесених іншою стороною витрат на оплату послуг адвоката є несумісним із визначеним ч.1 ст.2 цього Кодексу завданням господарського судочинства, адже матиме фактичний наслідок, тотожний до накладання штрафу.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, ціні позову та (або) значенню справи.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вищевикладена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну допомогу позивач вказує на відсутність значного обсягу проведених представником відповідача робіт з надання послуг правничої допомоги.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог відповідача про стягнення на його користь 50000,00 грн. в якості відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи та, зокрема, копій документів, поданих позивачем разом із клопотанням про зменшення розміру витрат відповідача на професійну допомогу, між сторонами у справі існують інші спору у інших судових справам - 922/2247/19 та 922/2248/19, з аналогічним предметом спору за іншими договорами оренди. Відзиви Приватного акціонерного товариства "ФЕД" на апеляційні скарги позивача Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" у названих справах є ідентичними відзиву у даній справі - 922/2246/19, При цьому, на відшкодування витрат на правничу допомогу Приватного акціонерного товариства "ФЕД" заявлено також по 50000,00 грн.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача ґрунтується на доводах та аргументах, покладених відповідачем в основу його заперечень в суді першої інстанції.
За викладених обставин, заявлена відповідачем в суді апеляційної інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу у даній справі є неспівмірною із складністю справи та виконаним адвокатом відповідача обсягом робіт.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що розмір витрат, пов'язаних із наданням відповідачу професійної правничої допомоги підлягає зменшенню, і у даному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат буде сума у розмірі 15000 грн.
З огляду на вищезазначене, судова колегія вважає за необхідне ухвалити додаткову постанову до постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2020р. про стягнення з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" на користь Приватного акціонерного товариства "ФЕД" 15000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України за перегляд справи в апеляційному порядку.
На підставі вищевикладеного та Керуючись статтями 221, 244, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, код ЄДРПОУ: 14310052) на користь Приватного акціонерного товариства "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, код ЄДРПОУ: 14315552) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15000,00 грн.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний судовий наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 24.01.2020
Головуючий суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко
Суддя М.М. Слободін