441/1781/19 2/441/185/2020
17.01.2020 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Малахової-Онуфер А.М.
за участю секретаря судових засідань Гелецької Г.В.
представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
ОСОБА_4 , 27.09.2019 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування 34 757 грн. 51 коп. майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди мотивуючи тим, що постановою Городоцького районного суду Львівської області від 14.08.2018, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.06.2018 о 10 год. 17 хв. на 509 км + 895 м а/д М-06 Київ-Чоп, за участю його автомобіля Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_1 та автомобіля СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_2 під керуванням відповідача, внаслідок якої ТЗ Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_1 зазнав пошкоджень на 34 757 грн. 51 коп., що на час звернення до суду з позовом, в добровільному порядку ОСОБА_3 таку шкоду не відшкодовано. Окрім зазначив, що він вправі самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права і зокрема вправі звернутися до винної особи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просив позов задовольнити.
Позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився (а.с. 78-79).
Представник позивача ОСОБА_1 в суді вимоги підтримав покликаючись на мотиви викладені у заяві, окрім цього пояснив, що ОСОБА_4 після ДТП в ПрАТ «Київський страховий дім» або в МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування не звертався, оскільки очікував рішення суду про винуватість відповідача та висновок експерта про вартість відновлювального ремонту автомобіля, між тим на 14.08.2018 Страховик розпочав стадію ліквідації та припинив членство в МТСБУ, тому відповідач ОСОБА_3 , як винна у ДТП особа, відповідно до ст. 1192 ЦК України зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_4 34 757 грн. 51 коп. шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у суді позов заперечив, зазначив, що 06.06.2018, при оформленні ДТП, особисто, в телефонному режимі, повідомив свого роботодавця та Страховика автомобіля СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_2 про ДТП, в т.ч. і потерпілого ОСОБА_5 про те, що означений ТЗ застрахований відповідно до полісу №АК/8297270 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «Київський страховий дім», з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн., вважає себе неналежним відповідачем у справі, просить у позові відмовити.
Представник ОСОБА_2 у відзиві від 14.11.2019 та в судовому засіданні, позов заперечила, пояснила, що ДТП, яка мала місце 06.06.2018 о 10 год. 17 хв. на 509 км + 895 м а/д М-06 Київ-Чоп, сталася з вини ОСОБА_3 під час виконання ним трудових (службових) обов'язків, а відтак він не є особою, відповідальною за заподіяну шкоду, така шкода відповідно до положень ст. 1172 ЦК України відшкодовується роботодавцем, при цьому автомобіль СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП був застрахований, як це передбачено законодавством у ПрАТ «Київський страховий дім», з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн., відтак у цьому випадку, обов'язок відшкодувати шкоду позивачу у межах страхового відшкодування покладається на страховика (товариство), який і є належним відповідачем в справі, інше. Просить у позові відмовити та стягнути з позивача судові витрати (а.с. 41-45).
Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, оглянувши матеріали справи № 463/3266/18, суд доходить висновку про відмову у позові.
Відповідно до ст. ст. 4, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, із оглянутих в судовому засіданні матеріалів справи №463/3266/18 на ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП убачається, що ОСОБА_3 , 06.06.2018 о 10 год. 17 хв. на 509 км + 895 м а/д М-06 Київ-Чоп, в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1 ПДР України, керуючи автомобілем СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_2, перед зміною напрямку руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не впевнившись у безпечності маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, створив аварійну ситуацію, як наслідок відбулось зіткнення із автомобілем Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , при цьому обидва транспортні засоби пошкоджено.
Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 14.08.2018, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адмінстягнення у розмірі 340 грн. (а.с. 5-6).
Постанова судом прийнята у присутності ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 , 27.08.2018 набрала законної сили.
Згідно звіту №3372/18 про оцінку автомобіля Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_1 , складеного СПДФО ОСОБА_6 та долучених до нього додатків, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження під час ДТП 06.06.2018, становить 34 757 грн. 51 коп. (а.с. 7-22).
Представник позивача ОСОБА_1 в суді просить стягнути з ОСОБА_3 , як з винної особи, відшкодування 34 757 грн. 51 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.06.2018 о 10 год. 17 хв. на 509 км + 895 м а/д М-06 Київ-Чоп, покликаючись на ст. 1192 ЦК України, згідно якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Із змісту інформаційної довідки від 07.11.2019, із копії розстановки сил та засобів 3 батальйону УПП у Львівській області ДПП з 08 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. 06.06.2018, затвердженої заступником начальника - начальника ВЧС УПП у Львівській області ДПП ст. лейт. поліції Богушем А.В ., інших матеріалів справи убачається, що інспектор роти №3 батальйону №3 УПП у м. Львові ДПП ОСОБА_3 . під час виконання службових обов'язків, керуючи автомобілем СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_2, 06.06.2018 о 10 год. 17 хв. на 509 км + 895 м а/д М-06 Київ-Чоп, здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Golf, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 (а.с. 50-53).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , законним володільцем автомобіля СКС MOU-04.MП, 2017 року випуску, р.н. НОМЕР_2 є Департамент патрульної поліції (а.с. 48).
Із пояснень відповідача в суді, із матеріалів справи убачається, що 21.12.2017 між Департаментом патрульної поліції та Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» укладено поліс №АК/8297270 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком до 22.12.2018. За цим полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Цим полісом забезпечений транспортний засіб СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_2 та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 100 000 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) - 200 000 грн. (а.с. 48-49).
У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц та Верховним Судом у постанові від 17.07.2019 у справі №641/5883/16-ц.
Судом встановлено, що Страховиком, відповідно до полісу №АК/8297270 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким забезпечено ТЗ СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_2 з страховим лімітом за шкоду заподіяну майном - 100 000 грн., на момент вчинення ДТП було ПрАТ "Київський страховий дім".
Таким чином, ураховуючи, що цивільно-правова відповідальність Департаменту патрульної поліції - власника ТЗ СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_2 на час настання страхового випадку була застрахована у ПрАТ "Київський страховий дім" на підставі полісу №АК/8297270 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21.12.2017, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається саме на Страховика, оскільки покладення такого обов'язку на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Більше того, як убачається з пояснень сторін в суді, інших матеріалів справи відповідач на момент ДТП, керував автомобілем СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_2 , виконуючи свої службові обов'язки.
За положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц дійшла висновку про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, відповідач ОСОБА_3 не є особою, відповідальною за заподіяну шкоду, оскільки таку шкоду було заподіяно ним під час виконання службових обов'язків.
Покликання представника ОСОБА_1 в суді про те, що на дату ухвалення Городоцьким районним судом Львівської області рішення про винуватість ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, Страховик - ПрАТ «Київський страховий дім», у якому на момент ДТП був застрахований автомобіль СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_2 , розпочало стадію ліквідації та 05.07.2018 втратило членство в МТСБУ, а відтак саме ОСОБА_3 , як винна особа, зобов'язаний нести відповідальність за шкоду завдану автомобілю ОСОБА_4 внаслідок ДТП, яка мала місце 06.06.2018 о 10 год. 17 хв. на 509 км + 895 м а/д М-06 Київ-Чоп, не ґрунтуються на нормах закону й не спростовують того факту, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі.
Більше того, як убачається із пояснень сторін в суді, із оглянутих матеріалів справи №463/3266/18 на ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 (договір №062101118 про надання правової допомоги від 21.06.2018) знали, що автомобіль СКС MOU-04.MП, р.н. НОМЕР_2, яким на момент ДТП 06.06.2018 керував відповідач був застрахований у ПрАТ «Київський страховий дім», проте до 27.09.2019 у страхову компанію або в МТСБУ не зверталися, страховим відшкодуванням не цікавились.
Відповідно до положень ст. 51 ЦПК України, визначення відповідача у справі є правом позивача і лише за його клопотанням суд вправі замінити первісного відповідача належним відповідачем.
Суд звертав увагу представника позивача ОСОБА_1 на наслідки заявлення вимог до неналежного відповідача, між тим клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, у відповідності до положень ЦПК України, представник не заявляв.
Отже, ураховуючи, що вимоги ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП пред'явлено до неналежного відповідача, суд у позові відмовляє.
За наведеного, керуючись ст. ст. 12-13, 80-81, 89, 133, 141, 263, 265, 354 ЦПК України,
вирішив:
у позові ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , прож. на АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_5 , прож. на АДРЕСА_2 ) про відшкодування 34 757 грн. 51 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22.01.2020.
С у д д я : А.М. Малахова - Онуфер