Справа №: 643/12418/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/3051/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.125 КК України
03 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , яка взяла захист своїх інтересів на себе, без участі потерпілого ОСОБА_8 , належним чином повідомленого про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Московського районного суду м. Харкова від 21 08 2019 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вищевказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Лиман Зміївського району Харківської області, громадянка України, яка має середню спеціальну освіту, незаміжня, має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_9 , 2007 року народження, ОСОБА_10 , 2010 року народження, офіційно не працевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 88 КК України є особою, яка не має судимості, -
визнано винною і пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, якщо вона протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на неї судом обов'язки.
На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи триваючі неприязні відносини з мешканцями квартири АДРЕСА_3 , 29 06 2019 року приблизно о 21 год. прийшла за вказаною адресою та постукала у двері. Двері квартири відчинила ОСОБА_11 , з якою у ОСОБА_12 виник словесний конфлікт, тоді, з метою припинення конфлікту, до останніх вийшов ОСОБА_8 , з яким у ОСОБА_7 також виник словесний конфлікт з приводу агресивної поведінки ОСОБА_12 на адресу ОСОБА_11 , в ході якого, останні спустились на 1-й поверх під'їзду № 2 та перебували біля вхідних дверей.
В цей час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, за вищевказаних обставин, у ОСОБА_12 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. Тоді, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій раптово виниклий прямий злочинний умисел та мету, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, стоячи обличчям до спини ОСОБА_8 , правою рукою нанесла останньому один удар предметом, схожим на камінь, по голові, а саме в область потилиці. Даними діями, ОСОБА_7 спричинила ОСОБА_8 фізичний біль, моральні страждання та тілесні ушкодження.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 09/1204-С/2019 від 16 07 2019 року, спричинено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на голові.
За ступенем тяжкості забійна рана на голові, відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів.
Вказані дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України - як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок Московського районного суду м. Харкова від 21 08 2019 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання за ч.2 ст.125 КК України - скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - застосування судом закону, який не підлягає застосуванню, у тому числі, положень ст.75 КК України. Просив ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді громадських робіт, строком на 240 годин.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор просив вимоги апеляційної скарги задовольнити у повному обсязі.
Обвинувачена просила прийняти рішення на розсуд суду.
Потерпілий, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справ від нього не надходило.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченої, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Дії обвинуваченої відповідають кваліфікації за інкримінованим їй злочином, а висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє.
Сама обвинувачена свою вину визнала повністю, пояснивши про обставини вчиненого, як зазначено в обвинувальному акті та у вироку суду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Разом з цим, перевіряючи вирок в частині правильності призначення обвинуваченій покарання, суд апеляційної інстанції виходить з положень ст.65 КК України.
Не оспорюючи встановлених судом обставин та кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що вказаний вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - застосування судом закону, який не підлягає застосуванню, а саме положень ст.75 КК України.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 10 2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність незнятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 має на утриманні 2-х малолітніх дітей 2007 та 2010 року народження.
Відповідно до ч.3 ст.61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
Таким чином, суд першої інстанції, призначивши покарання ОСОБА_7 у виді обмеження волі, застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Крім цього, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 10 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 10 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання, суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст.65 КК України.
Проте, судом першої інстації не приділено належної уваги вищезазначеним нормам і при призначенні покарання ОСОБА_7 не враховані дані, що характеризують особу засудженої та характер вчинених нею дій, а саме те, що вона, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, скоїла умисний злочин проти здоров'я особи; ОСОБА_7 на даний час ніде не працює.
З урахуванням наведеної характеристики особи ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що її звільнення від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України не може в повній мірі послужити її виправленню та перевихованню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирок Московського районного суду м.Харкова від 21 08 2019 року стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного їй покарання.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 420, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити.
Вирок Московського районного суду м.Харкова від 21 08 2019 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , в частині призначення покарання за ч.2 ст.125 КК України, - скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді громадських робіт строком на 240 годин.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
___________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4