Постанова
Іменем України
Справа № 636/3142/19
Провадження № 22-ц/818/5505/19
16 грудня 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи - ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмила Михайлівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщева Олена Анатоліївна,
розглянув в порядку спрощеного апеляційного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4
на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 вересня 2019 року (суддя - Ковригін О.С.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмила Михайлівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщева Олена Анатоліївна, про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок частково недійсними та визнання права власності, -
встановив:
ОСОБА_1 в інтересах якого діяв представник ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщева О.А., в якому просив визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2011 року, площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325456200:00:001:0364, та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.04.2012 року, площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325456200:00:001:0273 в частині покупця, а також визнати позивача дійсним покупцем вказаних земельних ділянок та визнати за позивачем право власності на зазначені земельні ділянки.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що в 2011 році він домовився з ОСОБА_2 про придбання відповідачем на ім'я позивача земельних ділянок в смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області. 20.09.2011 року позивач передав ОСОБА_2 70000,00 грн. для придбання зазначених земельних ділянок. Однак, незважаючи на домовленість, 26.09.2011 року відповідач уклав договори купівлі-продажу земельних ділянок, площею 0,15 гектарів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . В якості покупця в договорах зазначений ОСОБА_2 . Отже, фактично відповідач придбав земельні ділянки на своє ім'я однак за кошти ОСОБА_1 . Про існування зазначених договорів купівлі-продажу позивач дізнався лише в серпні 2017 року, а до цього часу він перебував за кордоном.
Справу розглянуто без участі сторін.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок частково недійсними та визнання права власності задоволено у повному обсязі.
Визнано недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.09.2011 року, площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325456200:00:001:0364, та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.04.2012 року, площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325456200:00:001:0273 в частині покупця - ОСОБА_2 . Визнано ОСОБА_1 дійсним покупцем земельних ділянок та визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначені земельні ділянки.
Не погодившись з вказаним рішенням суду третя особа - ОСОБА_3 в особі свого представника звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права (штучний характер справи з огляду на шлюбні відносини відповідача - ОСОБА_2 з третьою особою - ОСОБА_3 , незалучення ОСОБА_3 у якості відповідача по справі, неналежне повідомлення даної особи про час, дату та місце судового засідання, ухвалення рішення без врахування строків позовної давності), що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу сторони по справі не скористались.
Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що договори купівлі-продажу в цілому відповідають вимогам закону і можуть бути визнаними недійсними лише в частині особи покупця, оскільки сторони не заперечують, що дійсним покупцем є позивач, і тому право власності на вказані земельні ділянки підлягає визнанню за позивачем.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
20.09.2011 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 70000,00 грн. для придбання зазначених земельних ділянок, що підтверджується розпискою (а.с. 12).
26.09.2011 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,15 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6325456200:00:001:0364), призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 2837 та 25.04.2012 року - договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,15 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6325456200:00:001:0273), призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 , зареєстрований в реєстрі за №351 (а.с. 10, 11).
Судом першої інстанції встановлено, що земельні ділянки площею 0,15 гектарів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6325456200:00:001:0364), площею 0,15 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6325456200:00:001:0273), придбані позивачем за його кошти, він є дійсним покупцем вказаних земельних ділянок.
Учасниками правочину вказана обставина не оспорюється, а тому приймається судом як обставина, що не підлягає доказуванню в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Згідно з ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Приписами п.п. 7, 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9, передбачено, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину.
Оскільки сторони не заперечують, що дійсним покупцем є позивач, а тому право власності на вказані земельні ділянки підлягає визнанню за позивачем, у зв'язку з чим висновки суду щодо обґрунтованості позову ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок частково недійсними та визнання права власності за ним є законними.
Доводи апелянта про штучний характер справи з огляду на існування у минулому шлюбних відносин відповідача - ОСОБА_2 з третьою особою - ОСОБА_3 , незалучення ОСОБА_3 у якості відповідача по справі судовою колегією не приймаються.
Ознакою штучності справи у апеляційній скарзі визначено існування у минулому шлюбних відносин відповідача - ОСОБА_2 з третьою особою - ОСОБА_3 . При цьому, апелянт посилається на певні судові рішення, які до апеляційної скарги та під час провадження у суді першої інстанції не долучив.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів на підтвердження того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існують якісь судові спори щодо поділу майна апелянтом не надано.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо ухвалення рішення без врахування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Під час розгляду справи позивач повідомив суд, що про існування договорів купівлі-продажу він дізнався лише в серпні 2017 року, а до цього часу він перебував за кордоном. Доказів обізнаності позивача щодо вказаної обставини ОСОБА_3 до матеріалів справи надано не було.
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 до окремих видів вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК). Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З огляду на зазначене, перебіг строку позовної давності розпочався в серпні 2017 року, а тому заява третьої особи про застосування строків позовної давності в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, задоволенню не підлягає.
Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.С. Сащенко
Судді А.І.Овсяннікова
І.П. Коваленко