Справа № 346/75/20
Провадження № 2-з/346/4/20
23 січня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Веселов В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу в порядку захисту прав споживачів, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпеченням доказів, в якій він просить накласти арешт на грошові кошти фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах заявленої суми спору в розмірі 14971,20 грн., що знаходиться на його банківських рахунках.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї документи та встановивши певні обставини приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відтак, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Так, позивача у своїй заяві зазначає, що існує ризик невиконання судового рішення у майбутньому та просить накласти арешт на грошові кошти, банківські рахунки в межах заявленої суми позову, що належать відповідачу, втім, доказів щодо належності відповідачу будь-яких грошових коштів, на які може бути накладений арешт, не надано, тоді як арешт може бути накладено на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість (ст.56 Закону України «Про виконавчепровадження»). Арешт накладається у тому числі на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, однак, позивачем не надано доказів (п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України) про існування у відповідача належних йому грошових коштів на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, що надало би змогу пересвідчитися у наявності таких коштів, на які позивач просить накласти арешт.
Так, у відповідності до Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Андрій Рудемко проти України» , зазначено що: «35. З огляду на принципи, встановлені його практикою (див., наприклад, рішення у справі «Ян та інші проти Німеччини» (Jahn and Others v. Germany) [ВП], №№ 46720/99, 72203/01 і 72552/01, п. 78, ECHR 2005-VI), Суд зазначає, що мало місце втручання у право заявника на майно.
37. Отже, Суд визнає, що втручання у справі заявника становило «позбавлення» майна у значенні другого речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу. Тому Суд має визначити, чи було це втручання виправданим відповідно до цього положення.
38. Суд нагадує, що втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавлення майна лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (див. згадане вище рішення у справі «Україна-Тюмень» проти України», п. 49).»
У відповідності до Рішення Європейського суду з прав людини по справі «East\West Alliance Limited" проти України», зазначено : «167.Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу та Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див рішення по справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п.58,ECHR 1999-II. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права, що включає свободу від свавілля.
168.Суд нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою яку прагнуть досягти».
Суд зазначає, що з підписанням Угоди про асоціацію з Європейським Союзом Президентом нашої держави, та ратифікацією її вищим законодавчим органом - Верховною Радою України,- Україна, як держава, яка намагається вступити до європейського співтовариства в якості повноправного члена, повинна поважати в першу чергу право приватної власності всіх і кожного зокрема, як основоположне право особи, оскільки право приватної власності є основним постулатом і наріжним каменем європейських цінностей, непорушним і основою європейської спільноти, якого повинна дотримуватись кожна держава, яка є членом чи асоційованим членом європейської спільноти.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 не наводить обґрунтованих доводів, які давали би підстави вважати, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому,а також не надає .
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-150, 153,157 ЦПК України , -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Суддя Веселов В. М.