Справа № 467/88/20
3/467/43/20
23.01.2020 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Арбузинка Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Суд визнав доведеним, що 03 січня 2020 року о 12 год. 50 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою : АДРЕСА_2 , вчинив відносно ОСОБА_2 , із якою проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу, домашнє насильство психологічного характеру, ображаючи останню брутальною лайкою та образливими словами і погрожуючи застосуванням фізичної сили, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173 -2 КУпАП, визнав повністю, розкаявся у скоєному та підтвердив обставини, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів щодо місця, часу і способу вчинення ним правопорушення.
Пояснив, що дійсно посварився із ОСОБА_2 через те, що остання мала намір їхати відпочивати в м. Южноукраїнськ, однак, його із собою брати не хотіла.
ОСОБА_1 додав, що проживає спільно з потерпілою однією сім'єю близько чотирьох років, однак, без реєстрації шлюбу.
У свою чергу, суд, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши надані йому докази у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зробив такі висновки.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
А положення ст. 280 КУпАП зобов'язують орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про
адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, в силу ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Тож, дослідивши усі надані суду докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає повністю доведеною провину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Зокрема, такі висновки суд зробив із всебічного аналізу наступних доказів :
- протоколу про адміністративне правпорушення серії АРП18 № 265974 від 03 січня 20120 року у частині щодо часу, місця, способу вчинення адміністративного правпорушення, а так само і наслідків ;
- письмових пояснень ОСОБА_2 від 03 січня 2020 року,
- письмових пояснень самого ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року зокрема, у частині часу, місця та способу вчинення правопорушення, які кореспондуються за своєю суттю з іншими даними, що наявні у матеріалах справи, у тому числі, й письмовими поясненнями ОСОБА_2 .
Усі ці докази, у їх сукупності, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у справі, як то, щодо часу, місця, способу вчинення адміністративного правопорушення, а також наслідків, що настали.
Отже, суд сприймає їх як належні, оскільки вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні і мають для нього значення.
При цьому ОСОБА_1 надав суду чіткі, логічні і послідовні пояснення, які за своєю суттю збігаються з іншими відомостями, посвідченими у письмових доказах, а тому не викликають сумнівів у суду щодо їх достовірності.
Також, суд не встановив наявності недопустимих доказів у цьому провадженні, позаяк, будь - яких даних про отримання їх з порушенням встановленого законом порядку, у своєму розпорядженні не мав.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 , суд виходив із положень Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” від 07 грудня 2017 року № 2229 -VIII, який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства ( далі - Закон).
Зокрема, із положень п. 3 ст. 1 Закону, згідно яких домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
У свою чергу, особа, яка постраждала від домашнього насильства це - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі ( п. 8 ст. 1 Закону).
А психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи ( п. 14 Закону).
У цьому контексті, суд ураховував той факт, що потерпіла мала побоювання за свою безпеку, позаяк, звернулась до органу Національної поліції із заявою, що достовірно установлено судом із даних протоколу прийняття заяви від 03 січня 2020 року, зареєстрованої належним чином.
Також, суд врахує, що домашнє насильство, у контексті положень ст. 173-2 КУпАП, являє собою умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
А тому, з огляду на наведене, у ракурсі установлених фактичних обставин справи шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії конкретному складу правопорушення, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки він вчинив домашнє насильство психологічного характеру, у той час, як раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, що виключає його відповідальність за іншими частинами статті 173 того ж Кодексу.
За такого, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, суд визнав повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-1 КУпАП за обставин, установлених судом.
При накладенні адміністративного стягнення на нього суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, на час розгляду справи не працює, має постійне місце реєстрації, а також форму його вини.
Обставин, що пом'якшують чи то обтяжують відповідальність згідно із ст.ст. 34, 35 КУпАП, суд у даному, конкретному випадку не встановив.
За такого суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу, у його мінімальному розмірі, яке буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, а також необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно ч.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 - VI у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день розгляду справи становить 420, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 251,252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через пятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через пятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Суддя І.В. Явіца