Справа № 148/1211/19
Провадження №2/148/206/20
Іменем України
( Заочне )
21 січня 2020 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( далі АТ КБ «Приватбанк» ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 28.09.2016 відповідач отримав кредит в розмірі 4852,92 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими позивачем Умовами та правилами, тарифами складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 29.05.2019 має заборгованість - 29615,67 грн, яка складається з наступного:
- 4852,92 грн - заборгованість за кредитом;
- 1706,87 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 5823,30 грн - заборгованість за пенею та комісією;
- 17232,58 грн - штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк». Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 29615,67 грн та понесені по справі судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився. В матеріалах справи наявне клопотання від нього про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, згідно повідомлення через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, і не повідомив суд про причини своєї неявки, у встановлений судом строк відзив не подав.
За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 28.09.2016 між ПАТ КБ «Приватбанк» (за Генеральною угодою - Банк), який на даний час АТ КБ «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_1 (за Договором - Позичальник) було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н (далі - Генеральна угода), метою якої було створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору № SAMDN40000010987533 від 16.01.2007 (далі - Договір-1), що підтверджується копією даної Генеральної угоди (а.с.12).
Відповідно до п.1.1 Генеральної угоди, сторони узгодили по Договору 1 зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме: проценти на 12599,39 грн, комісію на 4149,42 грн, пеню на 0.0 грн, штраф на 483,77 грн. Заборгованість по Договору 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 6015,31 грн. Дата кінцевого погашення заборгованості по Договору 1 - 30.09.2017.
Згідно пп.1.3.2. Генеральної угоди, вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (2-ий день) вважається простроченою.
Відповідно до п.2.1. Генеральної угоди, Банк надає Позичальнику строковий кредит в сумі 4852,92 грн (далі - Кредит), на строк 12 місяців, з 28.09.2016 по 30.09.2017 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 4852,92 грн в обмін за зобов'язання Позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків в розмірі 1,083 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, у вказані в Заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця Позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 433,45 грн для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається з заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат у відповідності до Умов та правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30.09.2017.
Відповідно до п.2.2. Генеральної угоди, згідно зі ст.ст.212,611,651 ЦК України, при порушенні Позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах більш ніж на 31 день, по зобов'язанням, строк яких не настав, Сторони узгодили, що строком повернення кредиту вважається 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по Кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 17232,58 грн.
Відповідно до п.2.5. Генеральної угоди, позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди згідно з Генеральною угодою та Умовами та правилами.
Відповідно до п.2.8. Генеральної угоди, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначено в Умовах та правилах за кожен день прострочки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими позивачем Умовами та правилами, тарифами складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
В свою чергу, відповідач в порушення умов Генеральної угоди свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував, а саме: не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка згідно з наданим предстаником позивача розрахунком (а.с.6) станом на 29.05.2019 становить - 29615,67 грн, яка складається з наступного:
- 4852,92 грн - заборгованість за кредитом;
- 1706,87 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 5823,30 грн - заборгованість за пенею та комісією;
- 17232,58 грн - штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.
Відповідач на спростування виконаного позивачем розрахунку заборгованості жодних доказів не подав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно вимог ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також пеню з комісією і штраф за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
З матеріалів справи видно, що відповідачем не виконуються умови договору щодо виконання зобов'язань, передбачених в Генеральній угоді, хоча сторони і узгодили в ній розмір процентів та розмір штрафу.
Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки, передбачені договором кредиту, належним чином не виконав, тому вимоги позивача в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом, процентами та штрафом є законними та обґрунтованими й підлягають задоволенню, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 28.09.2016 в розмірі 23792,37 грн, з яких: 4852,92 грн - заборгованість за кредитом, 1706,87 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 17232,58 грн - штраф.
Щодо позовний вимог про стягнення заборгованості за пенею та комісією, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що в Генеральній угоді від 28.09.2016, підписаній сторонами, комісія не зазначена, розмір пені та порядок її сплати не визначено.
Представник позивача, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором від 28.09.2016, посилався на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті:www:privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Натомість, Витяг з Тарифів банку, який би містив підпис відповідача, що в свою чергу свідчило про ознайомлення останнього з даними тарифами, представником банку суду не надано.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що наданий представником позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Генеральну угоду від 28.09.2016, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано представником позивача при розгляді вказаної справи.
На думку суду, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (28.09.2016) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12.06.2019 направлено суду поштовою кореспонденцією), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Генеральній угоді від 28.09.2016 домовленості сторін про сплату комісії, про розмір пені та порядок її сплати, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Надані представником позивача Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Генеральній угоді від 28.09.2016, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.09.2016 шляхом підписання Генеральної угоди. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді пені та комісії за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. А тому, правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості зі сплати пені та комісії немає.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03.07.2019.
Відтак, слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплти пені та комісії в розмірі 5823,30 грн, у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором№ б/н від 28.09.2016 в розмірі 23792,37 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з враахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, 1543,28 грн. (23792,37 х 1961 /29615,67 = 1543,28 грн.)
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 551, 610, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048 -1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», місцезнаходження якого: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, р/р№ НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.09.2016 в розмірі 23792,37 грн (дванадцять три тисячі сімсот дев'яносто дві гривні 37 копійок), з яких: 4852,92 грн - заборгованість за кредитом, 1706,87 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 17232,58 грн - штраф, а також 1543,28 грн (одна тисяча п'ятсот сорок три гривні 28 копійок) судових витрат.
В задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення пені та комісії відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: