іменем України
(заочне)
14.01.2020 р. 145/1607/19
2/145/165/2020
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Ратушняка І. О.
при секретарі Тихій О.Н.
за участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій вказує, що 04 січня 2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено в простій письмовій формі договір позики, згідно умов якого позикодавець передав, а позичальник отримав грошові кошти в сумі 20000 гривень, про що надав розписку.
Однак після настання моменту виконання зобов'язання з боку позичальника за умовами вищенаведеного договору, тобто повернення грошових коштів, відповідач по справі почав уникати особистого спілкування з ним, при цьому в телефонних розмовах, обіцяючи погасити дану заборгованість, утім згодом припинив спілкування і по телефону.
Згідно розписки про отримання позики, відповідач зобов'язаний був повернути кошти в термін до 01 червня 2018 року, однак станом на сьогоднішній день, не зважаючи на сплив значного періоду часу, заборгованість відповідача перед ним залишається непогашеною.
Сума інфляції за весь час прострочення становить 1934 гривні 00 коп.
Загальна сума 3% річних становить 789,04 грн.
Згідно розписки відповідач отримав кошти під 5% місячних за користування, з 01 червня 2018 року по 23 вересня 2019 року пройшло 15 місяців, загальна сума боргу по процентам за користування позикою становить 15000 гривень.
Вважає, що відповідач в добровільному порядку не бажає виконувати взяті на себе за зобов'язання та повернути йому отримані в борг кошти, тому змушений звернутися за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 20000 гривень основного боргу за договором позики від 04 січня 2018 року; 1934 гривні інфляційних втрат; 789,04 грн. - 3% річних; 15000 гривень процентів за користування позикою.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 двічі (14.11.2019 та 14.01.2020) в судове засідання не з'явився, хоч про слухання справи повідомлений в установленому законом порядку за місцем реєстрації, що стверджується відомостями про місце реєстрації (а.с.13, 14), повернутими поштовими конвертами з відмітками «адресат відсутній», з судовими повістками на 14.11.2019 та 14.01.2020. Заяви про відкладення розгляду справи, про слухання справи у його відсутності до суду не надходило.
Відповідно до п.7 ч. 2 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.8 ч.4 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у порядку загального позовного провадження не надходило.
Відзив від відповідача до суду не надходив, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України).
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
В судовому засіданні встановлено, що 04 січня 2018 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 20000 гривень, з кінцевим терміном повернення - 01 червня 2018 року, що стверджується розпискою (а.с.6).
Однак у вказаний строк відповідач грошові кошти згідно розписки ОСОБА_1 не повернув, заборгованість перед позивачем залишається непогашеною.
Відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача кошти під 5% місячних за користування, про що зазначено у розписці.
3 01 червня 2018 року по 23 вересня 2019 року пройшло 15 місяців, загальна сума боргу за процентами за користування позикою становить 15000 гривень (20000 грн (сума боргу) х 5% (розмір процентів) х 15 місяців користування = 15000 грн.
Суд погоджується з розрахунками, наданими позивачем, відповідно до яких інфляційні втрати за весь час прострочення становлять 1934 гривні (а.с.7), загальна сума 3% річних від простроченої суми становить 789,04 гривні (а.с.8).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Після закінчення строку дії договору позики застосовується відповідальність, передбачена ст.625 ЦК України, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак судприсуджує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-280 ЦПК України, ст.ст.202, 207, 526, 530, 533, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України,
ухвалив :
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) - 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок основного боргу за договором позики від 04 січня 2018 року; 1934 (одну тисячу дев'ятсот тридцять чотири) гривні 00 копійок; інфляційних втрат 789 (сімсот сімдесят дев'ять) гривень 04 копійки; 3% річних - 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень процентів за користування позикою, в всього 37723(тридцять сім тисяч сімсот двадцять три) гривні 04 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) сплачений ним в прибуток держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Тиврівського районного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 17 січня 2020 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Суддя Ратушняк І. О.