Справа № 930/139/20
Провадження №2/930/363/20
17.01.2020 року м. Немирів
Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Царапора О.П. розглянувши заяву ОСОБА_1 подане у цивільній справі № 930/139/20 за позовом ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради Немирівського району про визнання права власності, -
В провадженні Немирівського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 подане у цивільній справі № 930/139/20 за позовом ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради Немирівського району про визнання права власності.
В рамках заявленого позову наявна заява позивача про забезпечення позову у якому позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення з боку відповідача будь-яких дій на передачу у користування чи у власність на земельну ділянку, кадастровий номер 0523084000:06:0020984, розміром 1,5 га, що розташована по АДРЕСА_1 та перебуває у власності Ковалівської сільської ради.
Свої вимоги позивача ОСОБА_1 обґрунтовує, тим, що 29.02.2008 року зборами уповноважених членів спілки співвласників майнових паїв с. Ковалівка, Немирівськогго району Вінницької області було розглянуто його заяву про надання в рахунок майнового паю, як єдиний майновий комплекс приміщення корівника 2.3 (Хвостівці) на залишкову вартість 7200 гривень по АДРЕСА_1 .
26.03.2008 року приміщення було передано заявнику згідно з актом прийому-передачі майна. Однак, заявнику стало відомо, що земельна ділянка на якій розташований майновий комплекс виставлена Ковалівською сільською радою для передачі в оренду, а тому заявник
вважає, що є підстави ддя забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення будь-яких дій, оскільки у подальшому це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, з наступних підстав.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Положеннями ч.3 ст.153 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно єдиний майновий комплекс корівника 2.3 (Хвостівці) на залишкову вартість 7200 гривень по АДРЕСА_1 .
Суд вбачає, що заходи забезпечення позову, які заявник просить застосувати, стосуються нерухомого майна на якому розташований майновий комплекс належить як зазначає сам ОСОБА_1 йому та є його власністю.
Встановлені судом фактичні обставини у справі, свідчать про те, що доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням позовних вимог є необґрунтованими.
Оскільки заява про забезпечення позову та її додатки не містять переконливих доказів, з яких можна зробити безспірний висновок про те, що відповідач ОСОБА_2 сільська рада під час розгляду справи в суді має намір передати земельну ділянку в оренду, тому заява про забезпечення позову не містить належного переконливого обґрунтування про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстави для забезпечення зазначеного позову відсутні.
Таким чином, суд, з урахування меж забезпечення позову та пред'явлених вимог, приймаючи до уваги інтереси власника майна, перевіривши безпосередній зв'язок об'єктів забезпечення з предметом спору, приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 152, 153 258-260, 268, 354 ЦПК України, суд,
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, подане у цивільній справі № 930/139/20 за позовом ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради Немирівського району про визнання права власності.
Копію ухвали направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили після підписання її суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області протягом 15 днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.П. Царапора