Справа № 128/689/19
Іменем України
17 січня 2020 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілої особи ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 ,
обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінального провадження по обвинувальному акту, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018020000000142 від 17.04.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України,
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб на підставі ст. 331 КПК України.Своє клопотання прокурор мотивував тим, що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає до завершення судового розгляду, при цьому запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни, скасування немає та існують ризики, з метою уникнення яких обвинуваченому обрано запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник, адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні щодо продовження дії запобіжного заходу ОСОБА_7 заперечували, оскільки вважають, що ризики, наведені прокурором, відсутні та обвинувачений ОСОБА_7 не має наміру ухилятися від явки до суду чи впливати на свідків, має сталі соціальні зв'язки, двох малолітніх дітей. За таких обставин просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Представник потерпілої особи ОСОБА_6 при вирішенні даного клопотання підтримала позицію прокурора.
Обвинувачена ОСОБА_11 та її захисник ОСОБА_12 заперечували щодо продовження дії запобіжного заходу ОСОБА_7 та підтримали позицію сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник, адвокат ОСОБА_10 , також підтримали позицію сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_7 .
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися.
Вислухавши думку учасників судового засідання,оглянувши наявні в суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1. ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи або навчання, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа тощо.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України, що підтверджено матеріалами справи.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих осіб та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи дане питання, колегія суддів враховує також позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»).
В силу ст. 5 Конвенції про захист прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 5 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Та згідно обвинувального акту, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_7 , становить більше 1 млн. грн.
У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Особлива тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
На даному етапі судового розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства(рішення у справі «Летельє проти Франції»).
Обсяг обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні вказаних в обвинувальному акті злочинів свідчить про їх суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Стороною захисту не спростовано належними та допустимими доказами, що наведені прокурором ризики відпали, зокрема наведені стороною захисту аргументи не є достатніми, на думку суду, обставинами, які переважують інші ризики, встановлені судом при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу, враховуючи як тяжкість пред'явленого обвинувачення, його об'єм, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_7 . Наявність в обвинуваченого ОСОБА_7 сталих соціальних зв'язків в даному випадку не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому не є безумовною підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я та неможливості перебування обвинуваченим ОСОБА_7 під вартою до суду не надходило.
Тому, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, враховуючи п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, колегія суддів вважає виправданим тримання ОСОБА_7 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на думку колегії суддів, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд приходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_7 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб з залишенням попереднього розміру застави в сумі 552 300 грн.
Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 про зміну раніше обраного запобіжного заходу слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 183, 199, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 17.03.2020 включно.
Залишити ОСОБА_7 встановлену заставу в розмірі 552 300 грн., які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
прибувати на виклики суду за першою вимогою;
не відлучатись з населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду;
повідомляти суду про зміну місця проживання, роботи або навчання;
утриматись від спілкування з особами, які являються потерпілими, свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;
носити електронний засіб контролю.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на ОСОБА_7 , визначити термін їх дії строком два місяці.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3