ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.01.2020Справа № 910/14971/19
Суддя Господарського суду міста Києва Шкурдова Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №910/14971/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин"
до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
про стягнення 75 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Собин" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про стягнення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., з яких 25 000,00 грн. за надані послуги зі зберігання майна у серпні 2019 року та 25 000,00 грн. за надані послуги зі зберігання майна у вересні 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013 в частині оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження.
05.11.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 75 000,00 грн., з яких 25 000,00 грн. за надані послуги зі зберігання майна у серпні 2019 року, 25 000,00 грн. за надані послуги зі зберігання майна у вересні 2019 року та 25 000,00 грн. за надані послуги зі зберігання майна у жовтні 2019 року.
Відповідно до ч. 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки ухвала про відкриття провадження у справі №910/14971/19 судом була постановлена 04.11.2019, то з урахуванням вимог вищезазначених норм суд приймає до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме стягнення заборгованості у розмірі 75 000,00 грн.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позивач зазначає, що на відповідальному зберіганні перебувають речові докази у кримінальному провадженні № 3201311006000149, яке проводить прокуратура Київської області та наразі це провадження не закінчено, у зв'язку з чим відповідач навіть після припинення дії договору зберігання не в змозі повернути майно, яке зберігається у позивача. Крім того, відповідач зазначає, що саме орган досудового розслідування повинен був зберігати та нести витрати пов'язані зі зберіганням речових доказів.
Суд не вбачає наявності підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у розгляді даної справи в процесуальному статусі третьої особи - Слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м.Києві, оскільки предмет розгляду даної справи стосується стягнення заборгованості за Договором відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013, стороною якого Слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м.Києві не є.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Собин" (далі - зберігач) та Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - поклажодавець) укладено Договір відповідального зберігання №10-13-109з/551, умовами якого передбачено, що за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання речові докази у кримінальному провадженні №32013110060000149 від 03.04.2013 (далі - майно) у кількості, визначеному у додатках до договору "Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання".
Майно буде знаходитися на зберіганні за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, буд. 38 (п. 1.2. Договору).
Майно, яке передається на зберігання, постановою слідчого СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів міста Києва від 14.08.2013 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №32013110060000149 від 03.04.2013 (п. 1.3. Договору).
Згідно з п.2.1. Договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього у такому технічному стані, у якому було прийняте на зберігання та зафіксовано у Протоколі огляду місця події від 13.08.2013 (п.2.1.5.). Повернення майна поклажодавцю здійснити за актом приймання-передачі (п. 2.1.6.).
Відповідно до п.3.1 Договору, поклажодавець зобов'язаний, зокрема передати зберігачеві майно на зберігання не пізніше, ніж через 10 календарних днів після підписання цього договору, а також забрати у зберігача майно до закінчення строку дії договору. Сплачувати зберігачу послуги за договором із розрахунку 15 000, 00 грн. за 1 місяць відповідно до виставлених рахунків.
Цей договір набуває чинності з дати підписання акту передачі-приймання майна і діє до 31.12.2013 (п. 6.1 Договору).
Додатком № 1 до договору №10-13-109з/551 від 24.10.2013 сторони визначили перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання.
У подальшому між сторонами були укладені Додаткові договори № 1/713 від 27.12.2013, № 2/282 від 11.06.2014, № 3/315 від 02.06.2014 та № 5/666 від 31.12.2014 до Договору зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013.
Так, відповідно до Додаткового договору №5/666 від 31.12.2014 сторони продовжили строк дії договору зберігання до 31.06.2015 та збільшили вартість послуг зберігання до 25 000,00 грн. за один місяць.
Позивачем на виконання умов Договору №10-13-109з/551 від 24.10.2013 прийнято від відповідача на зберігання майно згідно з переліком, зазначеним у додатку №1 договору, та, як наслідок, у Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" виник обов'язок оплачувати вартість послуг за зберігання цього майна.
Проте відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг виконував неналежним чином, у зв'язку із чим позивач неодноразово зверталося до суду з позовами про стягнення з відповідача заборгованості за договором зберігання.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі №910/25267/15, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 та Вищого господарського суду України від 15.03.2016, позов ТОВ "Собин" про стягнення заборгованості у сумі 75 000, 00 грн. задоволено, стягнуто з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" на користь ТОВ "Собин" заборгованість у розмірі 75 000, 00 грн. за період зберігання майна з серпня по жовтень 2015 за договором відповідального зберігання № 10-13-109з/551 від 24.10.2013.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 у справі №910/3018/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 та Вищого господарського суду України від 18.10.2016, позов ТОВ "Собин" про стягнення заборгованості у сумі 175 000, 00 грн. задоволено, стягнуто з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" суму вказаної заборгованості за період зберігання майна з листопада 2015 року по травень 2016 року включно.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 у справі №910/18870/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017, позов ТОВ "Собин" про стягнення заборгованості у сумі 175 000, 00 грн. задоволено, стягнуто з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" суму вказаної заборгованості за період зберігання майна з червня по грудень 2016 року включно. Цим же рішенням стягнуті витрати на послуги адвоката у сумі 6 500, 00 грн. та 2 625, 00 грн. судового збору.
Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №910/2864/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017, позов ТОВ "Собин" про стягнення заборгованості у сумі 50 000, 00 грн. задоволено, стягнуто з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" на користь ТОВ "Собин" суму заборгованість у розмірі 50 000, 00 грн. за період зберігання майна з січня по лютий 2017 року включно, витрати на послуги адвоката у сумі 3 200,00 грн. та 1 600,00 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі №910/7607/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017, позов ТОВ "Собин" задоволено, стягнуто з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" на користь ТОВ "Собин" заборгованість у сумі 100 000, 00 грн. за період зберігання майна з березня по червень 2017 включно, витрати на послуги адвоката у сумі 4 000, 00 грн. та 1 600, 00 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі №910/15281/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017, позов ТОВ "Собин" задоволено, стягнуто з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" заборгованість у сумі 50 000, 00 грн. за період зберігання майна з липня по вересень 2017 включно, витрати на послуги адвоката у сумі 4 500, 00 грн. та 1 600, 00 грн. судового збору.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/1306/18, яке набрало законної сили, позов ТОВ "Собин" про стягнення заборгованості у сумі 100 000, 00 грн. задоволено, стягнуто з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" суму вказаної заборгованості за період зберігання майна з жовтня 2017 року по січень 2018 року включно, а також 1 600, 00 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі №910/5032/18, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ "Собин" задоволено повністю, стягнуто з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" заборгованість у сумі 75 000, 00 грн. за період зберігання майна з лютого 2018 року по квітень 2018 року включно, а також 1 762, 00 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі №910/9807/18, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ "Собин" про стягнення заборгованості у сумі 100 000, 00 грн. задоволено повністю, стягнуто з ДПАТ "НАК "Украгролізинг" суму вказаної заборгованості за період зберігання майна з травня 2018 року по серпень 2018 року включно, а також 1 762, 00 грн. судового збору і 1 500,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/15886/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" задоволено повністю. Стягнуто з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" 125 000, 00 грн. заборгованості за період зберігання майна з вересня 2018 року по січень 2019, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921, 00 грн. та 1 500, 00 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №910/5318/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" задоволено повністю. Стягнуто з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" 75 000, 00 грн. заборгованості за період зберігання майна з лютого 2019 року по квітень 2019, а також витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/9499/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" задоволено повністю. Стягнуто з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" 75 000, 00 грн. заборгованості за період зберігання майна з травня 2019 року по липень 2019, а також витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Таким чином, факти, встановлені у вищевказаних рішеннях Господарського суду міста Києва, які набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.
Як зазначає позивач, відповідачем в добровільному порядку сплачено кошти на надані послуги зі зберігання майна за період з жовтня 2013 по липень 2015.
В свою чергу, на підставі судових рішень з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" стягнуто заборгованість за договором № 10-13-109з/551 від 24.10.2013 за надані послуги відповідального зберігання майна за період з серпня 2015 по липень 2019 року (включно).
Як зазначає позивач, на даний час майно находиться на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин", з відповідною вимогою про повернення майна за актом приймання-передачі відповідач не звертався, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний оплатити послуги з відповідального зберігання майна у розмірі 75 000, 00 грн. за період з серпня 2019 по жовтень 2019р.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих за період з серпня 2019 по жовтень 2019 послуг зі зберігання майна, зокрема щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 75 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору №10-13-109з/551 від 24.10.2013 прийнято від відповідача на зберігання майно згідно з переліком, зазначеним у додатку № 1 до Договору, та, як наслідок, у Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" виник обов'язок оплачувати вартість послуг за зберігання цього майна.
Однак, відповідач зобов'язання з оплати наданих послуг з відповідального зберігання майна за період з серпня 2019 по жовтень 2019 не виконав, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 75 000,00 грн.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, за умовами договору зберігання (з урахуванням змін, внесених додатковим договором №5/666 від 31.12.2014) строк дії договору встановлений до 31.06.2015, при цьому відповідач, як поклажодавець, зобов'язаний забрати у позивача, як зберігача, майно до закінчення строку дії цього договору (п.3.1.2 Договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього у такому технічному стані, у якому було прийняте на зберігання та зафіксовано у Протоколі огляду місця події від 13.08.2013 (п. 2.1.5.). Повернення майна поклажодавцю здійснити за актом приймання-передачі (п. 2.1.6.).
Відповідно до ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України у разі, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Отже, відповідач (поклажодавець) зобов'язаний оплатити надані позивачем (зберігачем) послуги за весь час зберігання майна, навіть після завершення дії договору, оскільки відповідне майно на даний час перебуває на зберіганні у позивача.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про отримання відповідачем майна за актом приймання-передачі.
Доводи відповідача щодо неможливості отримання майна яке знаходиться на зберіганні у зв'язку із наявною забороною органами прокуратури на отримання майна, яке визнано речовим доказом, а також обов'язком органів досудового розслідування нести витрати за зберігання майна, яке є речовим доказом, відхиляються судом з огляду на те, що між позивачем та відповідачем склались господарські правовідносини на підставі укладеного договору зберігання майна та стороною вказаного договору є саме відповідач, а не органи прокуратури чи органи досудового розслідування.
Щодо неправомірності дій органів прокуратури, внаслідок яких відповідач змушений нести витрати по утриманню майна, яке є речовим доказом, суд зазначає, що відповідач не позбавлений можливості оскаржити вказані дії у встановленому законом порядку чи звернутись з відповідною вимогою щодо відшкодування понесених збитків, завданих такими діями.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки докази отримання відповідачем майна, яке знаходиться на зберіганні у позивача, та належної оплати за його фактичне зберігання за спірний період у матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору відповідального зберігання № 10-13-109з/551 від 24.10.2013 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 75 000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов'язані із правовою допомогою.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро "Малеванчук та Партнери" (адвокатське бюро) був укладений Договір про надання правничої допомоги №09/09/19, за умовами якого адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів клієнта по Договору відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Собин" (далі - зберігач) та Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".
16.10.2019 позивачем та Адвокатським бюро "Малеванчук та Партнери" складено та підписано акт №16/10/2019 прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги в якому наведено детальний опис наданих послуг.
Позивачем здійснено оплату послуг адвокатського бюро у розмірі 2 500,00 грн. згідно виставленого рахунку-фактури №16/10 від 16.10.2019, що підтверджується банківською випискою.
На підтвердження того, що Малеванчук І.В. є адвокатом, надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1103 від 03.03.2014.
Таким чином, враховуючи наведене вище, оскільки позовні вимоги задоволені повністю, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 2 500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, ідентифікаційний код 30401456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин" (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, буд. 38, ідентифікаційний код 36298149) 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору, 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Шкурдова Л.М.