Справа № 289/1945/19
Номер провадження 2/289/286/20
21.01.2020 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Радомишльська міська рада об'єднаної територіальної громади Радомишльського району Житомирської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
21.11.2019 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 на спадкове майно - гараж, загальною площею 33,6 кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вказаний гараж належав його батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту побудови в 1982 році на підставі рішення виконкому Радомишльської міської ради від 09.08.1982, однак, право власності за життя спадкодавцем не було зареєстровано.
Позивач разом із відповідачем ОСОБА_2 , який являється рідним братом позивача та сином спадкодавця, у визначений строк прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Відповідач не претендує на належну йому частину спадкового гаража і не заперечує щодо того, щоб весь гараж успадкував позивач.
Відсутність правовстановлюючого документу на гараж є перепоною для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою від 05.12.2019 було відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13.01.2020 (а.с.25).
Ухвалою від 13.01.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду на 21.01.2020 (а.с.42).
В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
Від третьої особи без самостійних вимог Радомишльської міської ради об'єднаної територіальної громади Радомишльського району Житомирської області надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, при вирішення спору покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 21.01.1976 серії НОМЕР_1 (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , спадщину після смерті якого як спадкоємеці першої черги за законом прийняли його сини - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 (а.с.12,30,31,32).
Згідно рішення виконкому Радомишльської міської ради від 09.08.1982 «Про будівництво господарської побутової будівлі на своїй присадибній ділянці» ОСОБА_3 дозволено побудувати на своїй присадибній ділянці гараж розміром 6.0х3.0. Згідно копії будівельного паспорта та проекту будівництва господарських будівель будівництво гаража розпочато в 1982 році, кінець будівництва серпень 1982 року (а.с.10-11).
Рішенням Радомишльської міської ради Житомирської області від 14.02.2018 № 35 об'єкту нерухомого майна (гараж), який знаходиться по АДРЕСА_1 , який належав померлому ОСОБА_3 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 , а 29.03.2018 виготовлено технічний паспорт на вказаний гараж (а.с.14,15-16).
Як вбачається з наданої довідки про наявність (відсутність) зареєстрованого майна від 06.04.2018 № 229, виданої КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, станом на 31.12.2012 за адресою АДРЕСА_1 , право власності на нерухоме майно не зареєстровано (а.с.17).
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частинами 1, 3 ст. 1268, частиною 1 ст. 1269, частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності суддів та нотаріусів. Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.
Це знайшло також підтвердження у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» в якому вказується, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину у судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися за правилами позовного провадження.
Таким чином, особа має право звернутися до суду тільки після отримання у нотаріуса відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Звернення до суду до цього моменту є передчасним, і в такому випадку суди підміняють органи нотаріату, що не відповідає закону.
У матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 у передбаченому Законом порядку звертався до нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. З відповіді нотаріуса від 06.12.2019 (а.с.30), вбачається, що заяв про видачу свідоцтв про право на спадщину не було подано. Відповідно, відсутня і відмова нотаріуса у вчиненні вищевказаних нотаріальних дій, яка б мала слугувати підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
Як було вище наведено, позивач, будучи спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька, зобов'язаний звернутися в силу ч. 1 ст. 1297 ЦК України до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину, а не до суду з позовом про визнання за ним права на спадщину.
Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (ч. 4 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат»).
Таким чином, нотаріат є органом, на який відповідно до норм чинного законодавства України покладений обов'язок видавати свідоцтва про право на спадщину, перевіряти при цьому коло спадкоємців, закликати до спадкоємства у необхідних випадках спадкоємців, перевіряти обтяження спадкового майна, так як спадкування це не тільки перехід прав померлої особи, але й перехід до спадкоємців її обов'язків. У разі виникнення спору між спадкоємцями про розподіл спадкового майна, такий спір підлягає розгляду в судовому порядку, а як зазначалося вище, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність спору щодо майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55). Іншими словами право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені, а в разі відсутності порушення або невизнання права, відсутня і необхідність його захисту в судовому порядку. Тому при зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу, відповідно до якого кожна особа самостійно вирішує: звертатися їй до суду чи ні.
Судом в судовому засіданні не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про невизнання або порушення відповідачем права позивача на спадкування, що вказує на відсутність спору між сторонами щодо спадщини, яка залишилася після смерті їх батька, отже, право позивача ніким не оспорюється, а тому не потребує захисту судом. Вказавши відповідачем у своїй позовній заяві ОСОБА_2 , позивач в позові не зазначив, яким чином відповідач порушує його право на спадщину, не визнає або оспорює його право на спадкове майно, не надав доказів, які підтверджують ці обставини, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутній спір про право цивільне, так як ОСОБА_2 не порушує, не оспорює і немає даних, що не визнає право позивача на спадщину.
У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, право власності на майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в зв'язку з відсутністю спору і необхідністю лише оформлення права на гараж ОСОБА_1 , в судовому засіданні позивачем не було доведено факту відсутності у нього умов для отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі та не надано обґрунтованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні такої нотаріальної дії, отже, були встановлені усі підстави, які надають суду прийти до однозначного висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-82, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ), третя особа без самостійних вимог Радомишльська міська об'єднана територіальна громада Радомишльського району Житомирської області (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Соборний Майдан, 12, код ЄДРПОУ 25923935) про визнання права власності на майно в порядку спадковання - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 22.01.2020.
Суддя Н. С. Сіренко