Справа №2-975/10
28 січня 2010р. Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючого судді - Злотнікова В.Я.,
при секретарях - Мехтієвій А.Ш., Зудіновій К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми позики у розмірі 31627 грн. 98 коп. з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.12.2008 р. він передав відповідачу в борг 3963 долара США, а останній зобов'язався повернути позикодавцеві цю суму у строк до 15.02.2009р., проте у вказаний строк свій обов'язок належним чином не виконав, повернувши лице суму, еквіваленту 200 доларам США.
У судовому засіданні позивач уточнив заявлені вимоги, пояснивши, що він передав відповідачу суму позики у розмірі 3500 доларів США. Сума була передана двома частинами: спочатку, в началі грудня 2008р., ним були передані 2500 доларів США, надалі, 30.12.2008р. - ще 1000 доларів США. В розписці про отримання грошових коштів відповідач зазначив, що отримав 3963 долара США, ця сума була визначена сторонами за обоюдною згодою з урахуванням процентів, які міг би отримати ОСОБА_1, якщо б поклав гроші в банк. Вказана розписка була написана відповідачем на вимогу позивача вже після того, як були передані грошові кошти, приблизно в кінці січня 2009р., оскільки на час передачі грошових коштів між сторонами були довірчі стосунки.
Відповідач ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні 23.11.2009р. заперечував проти задоволення позову, пояснивши, що дійсно він брав у позивача в борг суму, що зазначена ним в розписці, двома частинами, проте, не повертає цю суму, оскільки в його магазині після інвентаризації виявилася недостача, і він вважає, що до цього причетний позивач. Надалі у судовому засіданні, під час розгляду справи по суті, відповідач змінив свої показання, пояснивши, що ніяких грошей від позивача він не отримував, розписку написав оскільки довіряв позивачу та вважав, що він надалі передасть йому гроші, так як між ними були дружні стосунки, проте ОСОБА_1М так і не передав йому в позику гроші, обумовлені в розписці, отже вона є безгрошовою.
Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню частково по наступних підставах.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 в присутності свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була написана розписка про те, що він 30.12.2008р. отримав від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 3963 долара США, та зобов'язався повернути цю суму у строк до 15.02.2009р. (а.с.27).
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що першу грошову суму у розмірі 2500 доларів США ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в началі грудня 2008р., гроші передавалися на ринці в магазині відповідача, при цьому був присутній ОСОБА_4, який на той час працював у ОСОБА_2 30 грудня 2008р. позивач в другий раз передав відповідачу в борг суму у розмірі 1000 доларів США. Надалі, ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_2, в рахунок повернення суми позики, повернув ОСОБА_1 суму, еквівалентну 200 доларам США. Приблизно в кінці січня - в началі лютого 2009р. сторони домовилися письмово оформити правочин, у зв'язку з чим, відповідач в їх присутності, а також в присутності своєї дружини ОСОБА_5, власноручно написав розписку про отримання ним суми позики у розмірі 3963 долара США та зобов'язався повернути цю суму до 15.02.2009р. Дана сума була визначена сторонами за обоюдною згодою з урахуванням процентів, які міг би отримати ОСОБА_1, якщо б поклав гроші в банк. При написанні розписки ОСОБА_5 не заперечував того факту, що він ще у грудні 2008р. отримав від позивача гроші в борг.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, судом встановлено, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в позику грошову суму у розмірі 3500 доларів США, 200 доларів США ОСОБА_2 йому повернув, а суму, що залишилася з урахуванням обумовлених сторонами процентів, зобов'язався повернути до 15.02.2009р., проте у визначений строк позику не повернув.
На думку суду той факт, що розписка про одержання грошової суми була написана вже після того, як гроші були передані не може свідчити про її безгрошовість, оскільки даною розпискою сторони за обоюдною згодою письмово оформили правовідносини, які раніше виникли між ними.
Суд критично оцінює заперечення відповідача, так як пояснення, дані ним під час попереднього судового засіданні та під час розгляду справи по суті є суперечливими, непослідовними і спростовуються зібраними по справі доказами в їх сукупності.
Судом також не приймаються до уваги пояснення допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що розписка була безгрошовою, оскільки, як вона повідомила суду, про дану обставину вона знає зі слів свого чоловіка ОСОБА_2 (відповідача по справі).
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині стягнення процентів виходячи з наступного.
Пунктом 5 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги й державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до положень цього Закону, надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п.6 ст.4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5 ч.1 ст.1 Закону). Фінансові послуги надаються фінустановами, а також фізичними особами - СПД, якщо це прямо передбачено Законом. Отже, в інших випадках, надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Суд також вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, оскільки позивачем не надано відповідного розрахунку або довідки Державного комітету статистики про індекс споживчих цін (індекс інфляції) в Україні.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума позики у розмірі 26 862 грн., що еквівалентно 3300 доларам США, з урахуванням повернутих 200 доларів США, а також, відповідно до ст.88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, понесені позивачем і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 268,62 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього у сумі 27 250 грн. 62 коп.
На підставі ст.ст.1047,1049,1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,209,212-215, 294 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, суму позики у розмірі 26 862 грн., що еквівалентно 3300 (три тисячі триста) доларам США, а також витрати по сплаті судового збору у розмір 268,62 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього у сумі 27 250 (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 62 коп.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: