Справа № 420/5243/19
08 січня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, вхід. № ЕП/8534/19 від 06.11.2019 року) позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5,6000 гектара у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно поданого клопотання позивача з додатками від 9 липня 2019 року вхідний № Б-8459/0/36-19 від 16.07.2019 року;
- зобов'язати відповідача розглянути належним чином клопотання позивача від 9 липня 2019 року з додатками вхідний № Б-8459/0/36-19 від 16.07.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5,6000 гектарів у власність за рахунок земель сільського призначення для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області та за результатами розгляду якого прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Ухвалами суду від 10 вересня 2019 року: прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 10 жовтня 2019 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.
В судове засідання 05.12.2019 року сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.46, 49)
06.11.2019 року від позивача до суду електронною поштою надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути справу № 420/5243/19 без участі позивача по справі. (а.с.35) Інших заяв з процесуальних питань від сторін до суду не надійшло.
Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:
- позивач, згідно з вимогами статей 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України, 9 липня 2019 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою одержання безоплатно у власність земельної ділянки площею 5,6000 га для ведення фермерського господарства. Вказана земельна ділянка розташована на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (поза межами населеного пункту). Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом Б-8459/0-4842/0/37-19 від 15.08.2019 року повідомило позивача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, мотивуючи це тим, що при поданні клопотання не зазначено інформацію про набуття права на земельну частку (пай) з посиланням на статтю 32 Земельного кодексу України, якою передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради; та дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Зазначені діяння відповідача порушують право позивача Громадянина України на отримання відповідного дозволу та подальше безоплатне отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, передбачене статтями 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України;
- підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно даних нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обтрушувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17;
- позивачем не було допущено невідповідності місця розташування об'єкта, надано вичерпний перелік необхідних документів та чітко повідомлено про неотримання земельної ділянки для зазначених цілей, куди також входить неотримання права на земельну частку (пай), отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру в Одеській області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України;
- позивачем виконані усі необхідні вимоги для отримання дозволу, проте Головне управління Держгеокадастру в Одеській області по суті приховано відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, що не передбачені чинним законодавством, але формально рішення про відмову у наданні дозволу відсутнє, тому предметом позову є оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо надання відповідного дозволу;
- позивач звернувся з клопотанням до відповідача саме про надання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою, а не отримання земельної ділянки у власність, тому відповідач мав би надати відповідний дозвіл та в подальшому не затверджувати відповідний проект землеустрою та не передавати земельну ділянку у власність - у випадку отримання позивачем раніше права на земельну частку (пай), хоча таке не отримувалось. Виходячи з приписів ст.ст. 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що підтверджується правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 463/3375/15-а;
- відповідачем не дотримано форми рішень, які б мали бути прийняті за наслідками розгляду поданої позивачем заяви. Позивач звернувся до відповідача з клопотанням саме в порядку ст. 118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Водночас, за результатами розгляду такого клопотання, відповідачем був направлений лише лист "Про розгляд клопотання", без прийняття будь-якого рішення;
- рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24 квітня 2018 року по справі № 802/1534/17-а. Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Таким чином, лист відповідача від 15.08.2019 за № Б-8459/0-4842/0/37-19, наданий у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України, та є протиправним. З огляду на викладене також слід зазначити, що відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку просту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що цей орган не прийняв жодного рішення з тих, які він повинен ухвалити за законом;
- відповідач вводить суд в оману та безпідставно робить посилання у відзиві на ст. 32 Земельного кодексу України, як підставу для вчинення своєї протиправної бездіяльності.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:
- на адресу відповідача 16.07.2019 за № Б-8459/0/36-19 надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 5,6 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту). За результатами розгляду клопотання Головним управлінням надана відповідь позивачу листом від 15.08.2019 за № Б-8459/0-4842/0/37-19. З урахуванням вищевикладеного, Головним управлінням надана мотивована відмова щодо надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства;
- суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів. Наявність у Головного управління виключних «дискреційних повноважень» на вирішення питання щодо надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, державної власності підтверджується постановою Верховного Суду від 8 травня 2018 року по справі № 815/3799/17. Також, постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року по справі № 810/3393/17 визначено, що Головне управління Держгеокадастру в Київській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.
Судом встановлено, що 16.07.2019 року відповідачем отримано клопотання позивача від 09.07.2019 року, вхід. № Б-8459/0/36-19 (а.с.29), в якому позивач, відповідно до вимог статей 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 5,6 га, яка розташована на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (поза межами населеного пункту).
Також в даному клопотанні зазначено, зокрема:
- цим клопотанням заявник засвідчує, що ним не отримано безоплатно у власність земельну ділянку з цільовим призначенням, зазначеним у цьому клопотанні, у межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України;
- повідомлено, що він має намір створити сімейне фермерське господарство та виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, так як здобув освіту в аграрному навчальному закладі та має досвід роботи в сільському господарстві (тривалий час проживав в сільській місцевості). Крім того для обробітку земельної ділянки планується залучення сільськогосподарської техніки на умовах оренди та кредитних коштів;
- відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» надає згоду на обробку своїх персональних даних;
- про прийняте рішення просив повідомити письмово на адресу заявника та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 - у місячний строк з дати реєстрації клопотання.
Додатками до клопотання зазначено (а.с.30-31):
- копія паспорта та ідентифікаційного коду заявника;
- відомості з документації із землеустрою № 218/161-19 від 15.03.2018 року - щодо бажаного місця розташування земельної ділянки;
- копія листа відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі № 157/101-18 від 15.01.2018 року про середній розмір земельної частки - паю по сільським радам Ананьївського району Одеської області;
- копія диплому НОМЕР_2 від 02.07.1997 року про отримання заявником освіти в аграрному навчальному закладі.
Листом від 15.08.2019 року № Б-8459/0-4842/0/37-19 «Про розгляд клопотання» (а.с.27) відповідач, розглянувши клопотання від 09.07.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 5,6 га, на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населених пунктів), повідомив позивача про наступне:
- відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
- згідно із статтею 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради;
- дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай);
- з метою недопущення порушення норми цієї статті необхідно зазначити у клопотанні інформацію щодо набуття права на земельну частку (пай);
- враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року по справі № 812/1268/17, 24 квітня 2018 року по справі № 802/1534/17-а та від 27 лютого 2018 року по справі № 545/808/17 тощо.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521 (далі - Положення № 333).
Відповідно до п. 8 Положення № 333, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
В межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
Крім того, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Крім того, як вбачається зі змісту листа від 15.08.2019 року № Б-8459/0-4842/0/37-19 «Про розгляд клопотання», яким, по суті, відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у ньому відповідачем не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства.
Крім того, стосовно посилання відповідача у листі від 15.08.2019 року № Б-8459/0-4842/0/37-19 «Про розгляд клопотання» на те, зокрема, що: згідно із статтею 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради; дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай); з метою недопущення порушення норми цієї статті необхідно зазначити у клопотанні інформацію щодо набуття права на земельну частку (пай), суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у клопотанні від 09.07.2019 року, вхід. № Б-8459/0/36-19 від 16.07.2019 року, позивачем зазначено, зокрема, що цим клопотанням заявник засвідчує, що ним не отримано безоплатно у власність земельну ділянку з цільовим призначенням, зазначеним у цьому клопотанні, у межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності допущення оскаржуваної бездіяльності відповідачем суду не наведено та не надано.
При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновків, що:
- правова позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою що не відповідає змісту вищенаведених законодавчих норм, які регулюють спірні правовідносини, обмежує позивача у законодавчо встановленому праві;
- оскаржувана позивачем бездіяльність допущена відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ця бездіяльність, тому - вона є протиправною, відповідно, зазначені вимоги позивача та похідні від них вимоги зобов'язального характеру - є такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.
Отже, похідні вимоги позивача зобов'язального характеру в даному випадку підлягають задоволенню у спосіб, визначений абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України.
В прохальні частині позовної заяви позивач також просить, зокрема, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача надати суду звіт про виконання рішення суду.
У відзиві на позовну заяву, стосовно зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення, представник відповідача зазначає, зокрема, що: у разі ухилення Головного управління від виконання у встановлений судом строк зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України «Про виконавче провадження»; з огляду на не наведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження намірів Головного управління на ухилення від виконання судового рішення, Головне управління не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання Головного управління подати звіт про виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов'язком суду.
Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.
Проте, позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку для зобов'язання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18).
Враховуючи та на підставі вищенаведеного, в задоволенні вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - слід відмовити.
У зв'язку із звільненням позивача ухвалою суду від 10.09.2019 року від сплати судового збору, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись ст.ст. 194, 205, 132, 139, 194, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 39765871) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 9 липня 2019 року, вхід. № Б-8459/0/36-19 від 16.07.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 у клопотанні від 9 липня 2019 року, вхід. № Б-8459/0/36-19 від 16.07.2019 року, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова
.