про залишення позовної заяви без руху
22 січня 2020 р. справа № 400/251/20
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
провизнання дій протиправними; стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2015-2019 р.р. в сумі 42 232,40 грн.; стягнення середнього заробітку з 30.07.2019 р. по день фактичного розрахунку
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача в частині не виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.07.2019 року;
- стягнути з відповідача компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки в сумі 42 232,40 грн.;
- стягнути з відповідача середній заробіток за період з 30.07.2019 року по день фактичного розрахунку з розрахунку 603,32 грн. за календарний день, але не менше середньомісячного грошового забезпечення, яке було на момент звільнення та складало 18 703,10 грн. за календарний місяць.
Суд ознайомився з позовом та встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України).
Проте, як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці".
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду саме в частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку.
Отже, позивач має подати заяву, в якій вказати підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 30.07.2019 року по день фактичного розрахунку з розрахунку 603,32 грн. за календарний день, але не менше середньомісячного грошового забезпечення, яке було на момент звільнення та складало 18 703,10 грн. за календарний місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву, в якій вказати підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
4. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Суддя А. О. Мороз