22 січня 2020 р. справа № 400/3206/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,
представника позивача: Кваши С.С.,
представника відповідачів: Старкової М.Д.,
у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаВолинської митниці ДФС, вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350
провизнання протиправним та скасування рішення від 11.09.2019 р. № UA 205110/2019/001546/2
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС (надалі - відповідач або Митниця), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2019 року № UA205110/2019/001546/2.
Свої вимоги позивач обґрунтував наступним. У вересні 2019 р. у Федеративній Республіці Німеччина (надалі - ФРН) ним за ціною 7 000,0 євро був придбаний автомобіль, який своїм ходом доставлений до митного поста на території України. Для митного оформлення 11 вересня 2019 р. уповноваженою особою позивача до Митниці була подана митна декларація UA205090/2019/106581, в якій вартість автомобіля задекларована за ціною договору купівлі-продажу. Відповідач витребував додаткові документи, що підтверджують митну вартість автомобіля, на що уповноважена особа позивача повідомила Митницю про подання декларантом всіх документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару та додаткових документів не подала. Відповідач відмовив позивачу в прийняті митної декларації, одночасно відкоригувавши митну вартість автомобіля за резервним методом, виходячи з інформації, наявної в довіднику "SuperSchwacke", в результаті чого митна вартість автомобіля збільшилась до 9 600,0 євро. Позивач наполягає, що ним для митного оформлення були подані всі документи, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості автомобіля, а тому застосування відповідачем резервного методу визначення товару є безпідставним.
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив в його задоволенні відмовити. При опрацюванні митної декларації позивача, спрацювала автоматизована система, якою були згенеровані обов'язкові митні процедури у виді витребування документів. Позивач на вимогу Митниці не надав додатково витребуваних документів, що підтвердили б задекларовану вартість товару. На підставі цього, Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості автомобіля, для чого була використана інформація з довідника "SuperSchwacke", відповідно до якого вартість автомобіля в країні експорту з подібними до заявлених позивачем характеристик, становить 9 600,0 євро. Відповідач звертає увагу на те, що в наступному позивач подав нову митну декларацію, в якій у лівому підрозділі графи 43 "Код МВВ" проставлено "1", тобто за ціною договору, а у правому "6" визначений митним органом резервний метод митної вартості товару, що суперечить відомостям зазначеним у декларації № UА205010/2019/106581, в якій декларант самостійно зазначав метод визначення вартості транспортного засобу "6", що в свою чергу доводить те, що у митних органів були наявні та обґрунтовані сумніви, щодо достовірних відомостей, зазначених у декларації (а. с. 44-52).
У відповіді на відзив позивач повторно виклав доводи позовної заяви та додатково зазначив про безпідставне збільшення відповідачем митної вартості автомобіля на підставі одних тільки даних довідника "SuperSchwacke", що суперечить вже підтвердженій задекларованій вартості автомобіля Citroen C-5, відповідно до офіційних документів, складених митним органом ФРН (а. с. 73-75).
Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення, викладені в заявах по суті справи.
Вирішуючи спір, суд встановив наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.
05.09.2019 року на автоплощадці "AM Autohandel" позивач придбав автомобіль Citroen C-5, 2015 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , вартістю 7000,0 євро.
11.09.2019 року декларантом ФОП ОСОБА_2 до митного поста "Луцьк" Волинської митниці ДФС подано митну декларацію № UA205090/2019/106581, в якій визначено "6" метод митної вартості (резервний), де ціну товару вказано 7000,0 євро (а. с. 55).
Одночасно з митною декларацією декларант подав документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: рахунок-фактуру № 110.2019 від 05.09.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЕМ 305869 від 19.09.2015 року; тимчасове реєстраційне посвідчення FG-K-248/19-00142 від 05.09.2019 року; сертифікат відповідності АА № 43355 від 10.09.2019 року; висновок експертного дослідження № 1787-F від 11.09.2019 року; експортну декларацію країни відправлення товару від 05.09.2019 року MRN 19DE553013280770E1; акт про проведення митного огляду транспортного засобу від 08.09.2019 року; касові чеки, що підтверджують витрати на транспортування.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості, митний орган повідомив декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме необхідність надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість автомобіля Citroen C-5, 2015 року випуску.
11.09.2019 року представником позивача повідомлено відповідача, що ним подано всі документи для підтвердження митної вартості та додаткових документів надано не буде (а. с. 33).
11.09.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/001546/2, в якому відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні 9600,0 євро (а. с 34).
В рішенні про коригування митної вартості товарів від 11.09.2019 року № UA205110/2019/001546/2 зазначено, що метод визначення митної вартості, обраний декларантом, не може бути застосовано, так як подані позивачем документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел". На вимогу Митниці, додаткові документи позивач не надав. При використанні довідника "SuperSchwacke", відповідачем встановлено, що вартість подібного автомобіля становить 9 600,0 євро, а тому відповідачем застосований резервний метод визначення митної вартості автомобіля, за яким відкоригована вартість автомобіля позивача склала 9 600,0 євро (а. с. 34).
Внаслідок прийнятого рішення відповідачем, позивач подав нову митну декларацію від 12.09.2019 року № UA205090/2019/107177 (а. с. 35), в якій зазначено митну вартість за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та повинен був додатково сплатити митні платежі на суму 21 978,55 грн., що відображено в графі 48 зазначеної митної декларації (а. с. 35).
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі - МК України) та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст. 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).
Відповідно до ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.
Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Та ж ст. 55 в ч. 2 п. 5 МК України передбачає, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити інформацію про право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.
В свою чергу, ч. 7 ст. 55 МК України визначає, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Стаття 305 ч. 1, 3 МК України визначає, що у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії (ч. 1 п. 1 ст. 306 МК України).
Розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту (ч. 1 ст. 308 МК України).
Як передбачено ч. 1-2 ст. 309 МК України, забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах: 1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); 2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава). Фінансова гарантія може бути індивідуальною (одноразовою), багаторазовою та загальною.
Фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів (ч. 2 ст. 310 МК України).
Відповідно до п. 1 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 р. № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684 (надалі - Порядок № 651), він визначає правила заповнення граф митних декларацій (надалі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (надалі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (надалі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (надалі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (надалі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.
Порядок № 651 визначає, що графа 43 "Метод визначення вартості" митної декларації заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.
Графа B "Подробиці розрахунків" графи 47 "Нарахування платежів" митної декларації передбачає запис інформації у разі забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа, а саме зазначається код за ЄДРПОУ гаранта та номер (номери) відповідних гарантійних документів (можуть зазначатись у графі посадовою особою митного органу при електронному декларуванні - в електронній МД, а у МД на паперовому носії - від руки з подальшим унесенням цих відомостей до електронної копії МД).
У п'ятій колонці "Спосіб платежу" графи 47 "Нарахування платежів" митної декларації зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку.
Наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 р. № 1011 затверджено Класифікатор способів розрахунку, який визначає, що різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (у разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу) позначається кодом "55".
Таким чином, МК України та Порядок № 651 передбачає певний алгоритм дій для декларанта, який має намір отримати товар щодо якого митний орган відмовив в прийнятті митної декларації та відкоригував його митну вартість, з чим декларант не згоден: в такому випадку він зобов'язаний подати нову митну декларацію, одночасно сплативши ту митну вартість товару, яка визначена ним самостійно, а також забезпечити сплату донарахованої митним органом вартості товару, шляхом внесення гарантії в порядку, передбаченому розділом Х МК України. При цьому, така декларація в графі 43 в лівому підрозділі повинна містити порядковий номер метода визначення митної вартості, який визначається декларантом, а за наявності рішення про коригування митної вартості товарів в правому підрозділі графи 43 зазначається номер методу визначення митної вартості, який застосовувався митним органом. Крім цього, у разі сплати гарантії, до графи 47 митної декларації вноситься запис про гаранта та реквізити гарантійного документа. Сплачена декларантом сума в якості гарантії позначається кодом "55".
Під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що в первинній митній декларації від 11.09.2019 року № UA205010/2019/106581 в графі 43, в лівому підрозділі позивачем самостійно визначено резервний метод митної вартості товару - "6", правий підрозділ не заповнено.
Отже, позивач самостійно визначив і задекларував митну вартість автомобіля за резервним методом.
Даний факт виключає можливість під час подання в подальшому нової декларації визначати основний метод визначення митної вартості товарів, оскільки в первинній митній декларації ціну товару було визначено за резервним методом. Досліджуючи митні декларації, судом встановлено, що позивачем під час подання повторної декларації ціну товару не змінено, також як і в першій декларації зазначено в графі "42" 7 000,0 євро, хоча відповідачем визначено ціну товару 9 600,0 євро під час винесення рішення про коригування.
Гарантійні платежі за кодом "55" в декларації також не зазначено та позивачем не сплачені.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 р. у справі № 816/2396/17 судом зазначено: "... Зі змісту наведених положень висновується, що у разі незгоди імпортера з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій імпортера (декларанта) передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом...
... Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що позивач не згодний з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні. Відтак, він мав право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), однак не зробив цього, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митним органом...
... Суд зазначає, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити…"
З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що у первинно поданій митній декларації № UA205090/2019/106581, позивач самостійно обрав резервний метод визначення митної вартості, гарантійних платежів не сплатив.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Волинська митниця ДФС, як суб'єкт владних повноважень, правомірно винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2019 року, відтак позовні вимоги позивача є безпідставними.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 КАС України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241 - 246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Волинської митниці ДФС (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, ЄДРПОУ 39472698), відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз