справа №1.380.2019.004423
21 січня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Маковецького Зоряна Вікторовича про визнання протиправними дій, скасування постанов,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Приватного виконавця Маковецького Зоряна Вікторовича (далі - приватний виконавець, відповідач) у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Приватного виконавця Маковецького Зоряна Вікторовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.08.2019 року в частині закінчення виконавчого провадження та виведення в окреме виконавче провадження та визначення до стягнення основної суми винагороди приватного виконавця в розмірі 57 999,96 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.08.2019 року, винесену Приватним виконавцем Маковецьким Зоряном Вікторовичем у виконавчому проваджені ВП № 57124267, в частині закінчення виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса №1245 від 25.07.2018 року та виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця від 03.09.2018 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 03.09.2018 року (із змінами внесеними постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 13.08.2019 року), винесену Приватним виконавцем Маковецьким Зоряном Вікторовичем у виконавчому проваджені ВП № 57124267.
Ухвалою від 23.12.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
У зв'язку із зупиненням провадження у справі для розгляду заяви про відвід судді, таке було поновлено ухвалою від 13.01.2020 із призначенням судового засідання по розгляду справи на 21.01.2020, тобто в межах встановленого строку.
Позовні вимоги обґрунтовані такими доводами.
ОСОБА_1 вважає дії приватного виконавця по винесенню оскаржуваних постанов у ВП №57124267 протиправними, а постанови такими що підлягають скасуванню з огляду на наступне. Між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредобанк» було укладено Кредитний договір, згідно яким позивачу було надано кредитні кошти на придбання автомобіля. Зобов'язання по Кредитному договору були забезпечені Договором застави придбаного автомобіля.
Позивач вказує, що виконавче провадження №57124267 було відкрите на виконання виконавчого напису нотаріуса, яким було накладено арешт на належний позивачу автомобіль. Вказаний виконавчий напис оскаржується ОСОБА_1 у судовому порядку у зв'язку з чим приватним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчих дій.
У свою чергу ПАТ «Кредобанк» звернувся до Сихівського районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, однак у зв'язку з досягненням між банком та позивачем домовленостей про врегулювання правовідносин щодо погашення кредиту, зокрема укладення Додаткового договору, банком було подано заяву про залишення позову без розгляду.
Позивач зазначає, що ним було здійснено всі платежі за Додатковим договором, на підтвердження чого банком було надано лист про повне виконання зобов'язань по Кредитному договору, а також витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна припинення обтяження за Договором застави. Враховуючи наведене, позивач вважає, що у зв'язку з повним виконанням ним зобов'язань по Кредитному договору - Договір застави автомобіля є припиненим, в результаті виконавчий напис нотаріуса виданий на виконання такого Договору застави не підлягає виконанню, а заставний автомобіль повинен бути повернутий позивачу.
Як зазначає позивач, приватний виконавець закінчив виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, що є на його переконання протиправним, оскільки позивачем було здійснено дострокове погашення кредиту, а єдиним способом виконання виконавчого напису нотаріуса є продаж автомобіля та задоволення вимог ПАТ «Кредобанк» за рахунок коштів вилучених від його продажу. Тобто, у приватного виконавця не було підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, і для прийняття такого рішення він мав перевірити чи існують відповідні підстави, вказати результат виконання виконавчого документа, якими в даному випадку є продаж автомобіля та сума виручена від його продажу.
Щодо рішення відповідача про стягнення основної винагороди приватного виконавця, то ОСОБА_1 зазначає, що така стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача в результаті виконання виконавчого документа, а виконавчий документ відповідачем не виконано, не стягнуто жодної суми коштів шляхом реалізації майна (автомобіля) на яке було звернуто стягнення, тоді як позивачем було здійснено дострокове погашення кредиту за Кредитним договором згідно Додаткової угоди.
04.01.2020 за вх. №847 судом отримано відзив на позовну заяву. На заперечення позовних вимог приватний виконавець зазначає, що оскаржувані постанови у виконавчому провадженні №57124267 були винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства. 13.08.2019 на адресу відповідача надійшла заява представника стягувача АТ «Кредобанк» про те, що ОСОБА_1 погасив заборгованість перед банком, що існувала згідно з виконавчим написом нотаріуса. Вказує, що виконавець не має жодного відношення до фомування змісту заяв що подаються стягувачем в межах виконавчого провадження, а у постанові про закінчення виконавчого провадження відповідач зазначив про те, що згідно із заявою стягувача боржником. Крім того відповідач покликається на те, що оскільки постанова про стягнення з боржника основної винагороди є виконавчим документом, а він являється стягувачем за такою постановою, то і скористався правом стягувача, що встановлені Законом, та пред'явив таку до примусового виконання.
Сторони у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Судом було отримано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю відповідача у роботі Дисциплінарної комісії приватних виконавці у м. Києві та задіянням представника позивача у в якості представника в іншому судовому засіданні.
Щодо даних обставин суд вважає за доцільно зазначити, що згідно з частиною 1 статті 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Зважаючи на особливості розгляду справи передбачених ст.287 КАС України, суддя ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
12.05.2017 між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредобанк» (далі - Банк) було укладено Кредитний договір №8330/2017 (надалі - Кредитний договір).
За умовами вказаного Кредитного договору - Банк зобов'язався надати позивачу кредит в сумі 605 272,23 грн. Встановлений строк погашеннч до 01.05 2024.
Кредит позивач отримував для придбання транспортного засобу марки SUZUKI модель VITARA 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 .
Крім цього на виконання умов вказаного вище Кредитного договору між позивачем та Банком було укладено Договір застави - 15.05 2017, згідно з яким позивач передав в заставу ПАТ «Кредобанк» автомобіль марки SUZUKI модель VITARA 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 свідоцтво про реєстрацію СХМ334156 від 11.05.2017 року вартістю 653 000,00 грн.
25.07. 2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. було вчинено виконавчий напис № 1245 (далі по тексту - виконавчий напис), за яким звернуто стягнення на належний ОСОБА_1 автомобіль SUZUKI модель VITARA 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 11.05.2017.
Згідно вищевказаного виконавчого напису, за рахунок коштів отриманих від реалізації вказаного транспортного засобу запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Кредобанк» станом на 18 липня 2018 року за період з 01 травня 2018 року по 18 липня 2018 року у розмірі:
- 548 650,92 грн. неповернута сума кредиту станом на 18 липня 2018 року
- 17 434,64 грн. прострочені відсотки станом на 18 липня 2018 року
- 5 702,19 грн. нараховані відсотки станом на 18 липня 2018 року
- 6 211,88 грн. заборгованість по пені за період з 19 липня 2017 року по 18 липня 2018 року
- 2000,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису що становить загальну суму 579999,64 грн.
03.09.2018 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №57124267 з виконання цього виконавчого напису та накладено арешт на належний позивачу автомобіль марки SUZUKI модель VITARA 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди (із змінами внесеними постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 13.08.2019 року).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 було оскаржено означений виконавчий напис в судовому порядку (справа № 464/7117/18) відповідачем було винесено постанову про зупинення виконавчих дій від 03.05.2019 у виконавчому провадженні №57124267.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2019 АТ «Кредобанк» звернулося до Сихівського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором № 8330/2017 від 12.05.2017 (справа № 464/2878/19).
Також між позивачем та АТ «Кредобанк» було укладено Додатковий договір від 25.07.2019 до Кредитного договору № 8330/2017 від 12.05.2017 згідно умов якого у випадку погашення позивачем 480 000,00 грн. заборгованості по кредиту та 14 308,90 грн. витрат банку пов'язаних з примусовим стягненням до 25.07.2019, банк відповідно до ст. 605 ЦК України звільняє його від обов'язку сплатити залишок заборгованості за Кредитним договором в сумі 42488,72 грн. У тому числі по поверненню основної суми кредиту. В результаті прощення боргу зобов'язання позивача по даному кредитному договору припиняються.
З наявних у матеріалах справи доказів (квитанції) вбачається, що позивач виконав умови Додаткового договору.
Листом від від 28.07.2019 № 143-33289/19 банк повідомив ОСОБА_1 зняття заборони на відчуження майна, а саме автомобіля марки SUZUKI модель VITARA 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у зв'язку з повним виконанням ним зобов'язань по Кредитному договору.
Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація припинення обтяжень) №61041810 припинено обтяження за Договором застави від 15.05 2017, згідно з яким позивач передав в заставу ПАТ «Кредобанк» автомобіль марки SUZUKI модель VITARA 2017 року випуску № кузова НОМЕР_1 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 свідоцтво про реєстрацію СХМ334156 від 11.05.2017 року вартістю 653 000,00 грн.
У зв'язку із виконанням позивачем зобов'язань за Кредитним договором № 8330/2017 від 12.05.2017 банком у справі № 464/2878/19 було подано до Сихівського районного суду м. Львова заяву про залишення позову про стягнення боргу за цим кредитним договором без розгляду
Також банком було надіслано заяву вих. № б/н/19 від 08.08.2019 зокрема і до відповідача про закінчення виконавчого провадження №57124267 у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого напису №1245 від 25.07.2018.
Приватним виконавцем 13.08.2019 було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання даного виконавчого напису та про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
На виконання постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця від 03.09.2018 (із змінами внесеними постановою від 13.08.2019 року) 14.08.2019 року приватним виконавцем Михайловським С.В. відкрито виконавче провадження, в рамках якого 16.08.2019 на належний позивачу автомобіль накладено арешт.
ОСОБА_1 не погоджуючись з постановами приватного виконавця від 03.09.2018 про стягнення з боржника основної винагороди та від 23.08.2019 про закінчення виконавчого провадження №57124267, вважаючи їх такими що винесені протиправно та безпідставно, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, та заперечення відповідача суд виходить з такого.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
У відповідності до ч.1 Закону, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 34 цього Закону (зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа). - до розгляду питання по суті.
Приватним виконавцем було зупинено виконавче провадження, оскільки в рамках розгляду справи №464/7117/18 про оскарження виконавчого напису № 1245 від 25.07.2018,ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 03.05.2019 було зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Зазначені ухвала та постанова про зупинення та ухвала були чинними на день дострокового погашення позивачем зобов'язань за Кредитним договором, а судова справа № 464/7117/18 тривала. А отже, оскільки стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса було зупинено, то здійснений позивачем платіж не міг бути спрямований на виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса, а такий виконуватись впринципі.
Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено випадки, за наявності яких виконавче провадження підлягає закінченню. Зокрема, цією статтею передбачено лише два випадки закінчення виконавчого, що пов'язані із виконанням виконавчого документа, в саме: затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення (п.2 ч.І ст. 39 Закону) та фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.9 ч.І ст. 39 Закону).
Приватний виконавець закінчив виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», -у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як вже встановлено судом, закінчення виконавчого провадження було здійснено на підставі заяви АТ «Кредобанк» від 08.08.2019, в якій банк зазначив про те, що позивачем було сплачено борг за виконавчим документом, а саме виконавчим написом нотаріуса № 1245 від 25.07.2018.
Щодо даних обставин суд звертає увагу на те, позивачем було здійснено дострокове погашення кредиту за Кредитним договором № 8330/2017 від 12.05.2017 згідно додаткової угоди укладеної з Банком, а не на виконання виконавчого напису нотаріуса.
У даному випадку, суд бере до уваги покликання позивача стосовно того, що виконавчим написом нотаріуса звернуто стягнення на автомобіль SUZUKI модель VITARA, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та за рахунок коштів від реалізації цього транспортного засобу запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Кредобанк» станом на 18.07.2018 року. А отже запропонованим способом виконання даного виконавчого документа є продаж автомобіля та задоволення вимог ПАТ «Кредобанк» станом на 18.07.2018 року за рахунок коштів, виручених від його продажу. Суд зазначає, що альтернативних варіантів виконання виконавчого напису не визначено.
На виконання виконавчого напису нотаріуса автомобіль позивача проданий не був, а відповідно не було коштів виручених від його продажу на виконання виконавчого напису нотаріуса.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно п. 22 розділу III Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження. повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувану, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
З наведеного випливає, що приватний виконавець не може виносити постанову про закінчення виконавчого провадження без наявності на це встановлених законом підстав і для прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження повинен перевірити чи існують відповідні підстави, вказати результати виконання виконавчого; документа, якими в даному випадку с продаж автомобіля та сума виручена від його продажу.
З огляду на викладене, можна прийти до висновку, що відповідачем передчасно було закінчене виконавче провадження. Приватний виконавець не вчинив усіх залежний від нього дій для з'ясування обставин, які слугували підставами для винесення оскаржуваних рішень. Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачу було відомо, що виконавчий напис нотаріуса оскаржено та стягнення за ним зупинено судом.
Щодо покликань відповідача на відсутність обов'язку перевіряти форму та зміст заяв поданих сторонами у виконавчому провадженні, то такі є необґрунтованими, оскільки приватний виконавець мав би співставити спосіб виконання вказаний у виконавчому документі (погашення заборгованості за рахунок коштів від реалізації майна, шляхом звернення стягнення на транспортний засіб) та фактичну підставу виконання умов Кредитного договору (дострокове погашення). Тобто, за наявних обставин, виконавчий напис нотаріуса на виконання якого було відкрито виконавче провадження не виконаний, транспортний засіб не реалізовано, а отже кошти від його реалізації не стягнуто, у зв'язку з чим у відповідача відповідно не було підстав звертати стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця виходячи із суми стягнення.
Додатково суд зазначає згідно статті 42 Закону № 1404, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувана; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з примусового виконання організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення рішень, є витратами виконавчого провадження. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Частиною 3 статті 45 Закону № 1404 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі Закон № 1403).
Відповідно до статті 31 Закону № 1403, за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
На виконання статей 13 та ЗІ Закону № 1403, постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до пункту 19 Порядку, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже законодавством встановлено, що обов'язковими умовами; стягнення винагороди приватного виконавця є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
З викладеного вбачається, що основна винагорода приватного виконавця стягується з фактично стягнутої суми; розмір винагороди вираховується також з фактично стягнутої суми.
Стосовно посилань приватного виконавця на постанову Верховного Суду у справі №480/1558/19, то спірні правовідносини у даній справі мали інших характер та стосувалися стягнення виконавчого збору державним виконавцем, а не основної винагороди приватного виконавця.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевірити, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч.2 ст. 2 КАС України.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є ґрунтовними та підставними, оскаржувані постанови приватного виконавця не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, відповідно є протиправними та не підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Сторонами, суду не наведено інших аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Сплачений судовий збір у розмірі 2305,20 грн., відповідно до ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 271, 272, 287, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Приватного виконавця Маковецького Зоряна Вікторовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.08.2019 року в частині закінчення виконавчого провадження та виведення в окреме виконавче провадження та визначення до стягнення основної суми винагороди приватного виконавця в розмірі 57 999,96 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.08.2019 року, винесену Приватним виконавцем Маковецьким Зоряном Вікторовичем у виконавчому проваджені ВП № 57124267, в частині закінчення виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса №1245 від 25.07.2018 року та виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця від 03.09.2018 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 03.09.2018 року (із змінами внесеними постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 13.08.2019 року), винесену Приватним виконавцем Маковецьким Зоряном Вікторовичем у виконавчому проваджені ВП № 57124267.
Стягнути з Приватного виконавця Маковецького Зоряна Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_4 ) на користь на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 2305 (дві тисячі триста п'ять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2020.
Суддя В.М. Сакалош