Справа № 22-а -4328 /07 р.
13 липня2007 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Денісова А.О.
суддів Бараненка І.І.
Ситникова О.,Ф.
при секретарі Спиридонової В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України«Укрзалізниця»на постанову господарського суду м. Києва від 18.5.07 р. у справі за позовом ЗАТ «Інтертранс» до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», треті особи із сторони відповідача без самостійних вимог Державне підприємство «Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень» та Міністерство транспорту і зв»язку України, про визнання дій протиправними, рішень нечинними та зобов»язання утриматися від вчинення дій,
Постановою господарський суд міста Києва від 18 травня 2007 року позов задоволений частково. Визнані не чинним наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) № 473-Ц від 30.11.2006 „Про введення в дію Тарифної політики залізниць України на 2007 рік, а такожпротоколи Тарифної комісії Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) від 01.12.2006 та 20.12.2006, щодо встановлення тарифів на транзитні перевезення.
На вказане рішення суду Укрзалізниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що суд дійшов до помилкового висновку, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789 до компетенції Мінтрансзв'язку віднесено виконання функцій Адміністрації залізничного транспорту України в частині тарифної політики та здійснення відповідно до законодавства повноваження щодо регулювання цін (тарифів). Суд не врахував, що тарифи на перевезення вантажів у міжнародному сполученні встановлюються відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства, а також, що на Укрзалізницю покладена функція щодо формування і реалізації єдиної тарифної та цінової політики на залізничному транспорті.
На думку апелянта, Мінтрансзв'язку маєлише формувати принципи тарифної політики на транзитні перевезення, які б при цьому забезпечували виконання норм національного законодавства та зобов'язань держави за міжнародними угодами в частині тарифної політики.Укрзалізниця вважає, що спірний наказ № 473-Ц від 30.11.2006, прийнятий в межах її компетенції, а дії, направленні на проведення засідань Тарифної комісії від 01.12.2006 та 20.12.2006, здійснені в межах правового поля. Укрзалізниця вважає безпідставними посилання на ухвали суду від 11.10.2006 та від 19.12.2006 по адміністративній справі № 20/586-А, оскільки в цей період вони оскаржувалися в судах різних інстанцій, тобто вони не набрали чинності, а томуУкрзалізниця діяла правомірної, не виконуючи їх. На думку апелянта надані коефіцієнти до ставок Тарифної політики на 2007 фрахтовий рік на перевезення транзитних вантажів залізницями України відповідають вимогам Тарифної політики на 2007 фрахтовий рік та чинному законодавству України.
Позивач із апеляційною скаргою був не згодний і вважав, що рішення суду є законним і обґрунтованим.
Представники третіх осіб Державного підприємства «Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень» та Міністерства транспорту і зв»язку України в судове засідання не з»явилися, письмових заперечень проти апеляційної скарги не надали.
Суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст..118 КАС України виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Суд першої інстанції, визнаючи не чинним наказ Укрзалізниці № 473-Ц від 30.11.06 р. «Про введення в дію Тарифної політики залізниць України на 2007 рік» а також протоколи тарифної комісії від 01.12.06 р. і 20.12.06р., що стосуються встановлення тарифів на транзитні перевезення, дійшов до обґрунтованого висновку, що зазначені акти були прийняті відповідачем на порушення судової заборони, встановленої ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.06р. та від 19.12.06р. по адміністративній справі №20/586-А.
Постановою суду від 26.02.07р. по адміністративній справі №21/410-А, що набула законної сили 13.04.07р., залишені в силі норми постанови КМУ від 06.06.06 р. №789 «Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України» в частині виконання функцій Адміністрації залізничного транспорту України в частині тарифної політики Міністерством транспорту та зв'язку України. Постановою суду від 28.02.07 р. по адміністративній справі №48/66-А, яка набула законної сили 13.04.07р., зобов'язано Міністерство транспорту та зв'язку України виконати свої функції в частині тарифної політики шляхом прийняття наказу про встановлення тарифів на транзитні перевезення залізницями України з 01.01.07р. Вказані рішення суду є обов'язковими при розгляді даної справи.
Таким чином, всі оскаржувані рішення, прийняті Укрзалізницею після 15.06.06р. стосовно визначення тарифів на транзитні перевезення вантажів територією України з 01.01.07р. є не чинними і підлягають скасуванню.
Суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що міжнародні договори, які регулюють правовідносини щодо тарифної політики на залізничному транспорті, не визначають і не можуть визначити компетенцію органів виконавчої влади на території України.
В той же час суд першої інстанції визнав, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Укрзалізниці з проведення засідань Тарифних комісій 01.12.06 р. та 20.12.06 р. фактично охоплюються вимогами про визнання не чинними вищевказаних протоколів, а тому не підлягають задоволенню.
Що ж стосується наказу Укрзалізниці №337-Ц від 26.12.06р. «Про затвердження складу комісії з реалізації тарифної політики Укрзалізниці на перевезення вантажів залізницями України», то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що створення такої комісії і проведення її засідань є формою сприяння виконанню та реалізації тарифної політики Укрзалізницею, а тому такий наказ не може бути незаконним. Однак до повноважень цієї комісії не може бути віднесено формування тарифної політики Укрзалізниці та встановлення або затвердження рівня тарифів на транзитні перевезення.
Обґрунтованим є і висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання не чинними та прийнятими з порушенням вимог суду та перевищенням повноважень прийнятих на їх підставі (рішень відповідача у вигляді протоколів тарифної комісії від 01.12.06 р. та 20.12.06 р.) інших документів не можуть бути задоволені, оскільки предметом розгляду можуть бути лише конкретні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а позивач просив визнати не чинними невизначене коло документів.
Нас підставі наведеного, та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд
В задоволенні апеляційної скарги Державної адміністрації залізничного транспорту України на постанову господарського суду м. Києва від 18.5.07 р. у справі за позовом ЗАТ «Інтертранс» до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог Державне підприємство «Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень» та Міністерство транспорту і зв»язку України, про визнання дій протиправними, рішень не чинними та зобов»язання утриматися від вчинення дій, відмовити, а постанову суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядок і строки, визначені ст.. 212 КАСУ.
Головуючий суддя
Судді