Київський апеляційний адміністративний суд
Справа:№22-а-469/07 Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М.
Доповідач: Межевич М.В.
21 червня 2007 року м. Києва
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Глущенко Я.Б. та Бараненка І.І., при секретарі Ковальчук А.І., за участю представника позивача Довгого А., представника відповідача Кащенко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Господарського суду м. Києва від 27.02.2007 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Європоліс» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання недійсною постанови, -
У серпні 2005 року Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Європоліс» (далі - позивач ЗАТ «АСК «Європоліс») звернулося до суду з позовом про визнання недійсною постанови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України(далі - відповідач Держфінпослуг) від 26.06.2005р. № СК-26/05-98.
Постановою Господарського суду міста Києва від 22.09.2005 р. позов задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2005р. апеляційну скаргу Держфінпослуг від 03.10.2005р. на рішення Господарського суду м. Києва від 22.09.2005р. залишено без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2006 р. касаційну скаргу Держфінпослуг задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 22.09.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2005р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки рішення у суді першої інстанції було постановлено неповноважним складом суду, тобто розгляд здійснювався суддею одноособово, що протирічить ч.1 ст.24 КАС України.
Постановою Господарського суду м. Києва від 27.02.2007 р. позов задоволено: скасовано постанову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №СК-26/05-98 від 26.06.2005р. Згадане рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не доведено суду правомірності постанови № СК-26/05-98 від 26.06.2005р. відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з даною постановою, Держфінпослуг звернулася з апеляційною скаргою, в якійпросить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 27.02.2007р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційні вимоги підтримав та в обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовано усі обставини справи, не надано належної оцінки доказам, а також порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав, що вважає постанову Господарського суду м. Києва від 27.02.2007р. цілком законною та обґрунтованою, просив залишити апеляційну скаргу Держфінпослуг без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, новий розгляд здійснювався колегіально, у відповідності до приписів КАС України.
Судом встановлено, що з 20 по 24 травня 2005 року Держфінпослуг на підставі посвідчення на проведення перевірки №26/05-08-339 від 13.04.2005р. було проведено планову виїзну перевірку діяльності ЗАТ «АСК «Європоліс» за період з 01.01.2004р. по 01.01.2005р. щодо виконання вимог чинного законодавства України у сфері надання фінансових послуг і з питань запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
За результатами перевірки було складено Акт перевірки №26/05-08-339 від 22.07.2005р.(далі - Акт перевірки).
26.07.2005 р. відповідачем було винесено постанову №СК-26/05-98, якою до ЗАТ «АСК «Європоліс» на підставі вказаного Акту перевірки застосовано штраф у розмірі 8 500,00 грн.
Постанову прийнято на підставі висновку контролюючого органу про те, що позивачем було порушено ст. ст. 5 та 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», а саме: здійснено дві фінансові операції, пов'язані з отриманням страхової премії від юридичних осіб, в т. ч. оплата страхової премії ВАТ «Київський маргаринний завод» згідно рахунку №1804 від 22.03.2004 р. в сумі 122019,44 грн.(дата здійснення операції 29.06.2004р. та оплата страхової премії ДП «Укрхімтрансаміак» згідно поліса №108-Ф від 18.02.2004р. в сумі 98717,19грн.( дата здійснення операції 11.03.2004р.)
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності визначення відповідної штрафної санкції за результатами проведеної перевірки, виходячи з наступного.
Виявлені Держфінпослуг факти невиконання (неналежного виконання ) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» викладаються в Акті перевірки із зазначенням доказів, що підтверджують наявність порушення, та з посиланням на відповідну частину та статтю Закону(п.5 Порядку застосування Держфінпослуг штрафів з невиконання (неналежне виконання) вимог закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом», затвердженого Розпорядженням Держфінпослуг №120 від 13.11.2003р.).
Проте відповідач, в порушення зазначеної норми, в Акті перевірки та в постанові про застосування штрафних санкцій не вказав, якими критеріями або ознаками чи сукупністю ознак спірні фінансові операції позивача віднесені відповідачем до таких, що підлягали обов'язковому фінансовому моніторингу.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
В оскаржуваній постанові Господарського суду м. Києва цілком обґрунтовано зазначено, що оскільки фінансові операції, які на думку відповідача підлягають обов'язковому моніторингу, відбулись 29.06.2004р. та 11.03.2004 р., а постанова про застосування штрафу прийнята 26.07.2005 р., то є підстава стверджувати про порушення Держфінпослуг строку застосування адміністративно-господарської санкції. В даному випадку після вчинення порушення до застосування штрафних санкцій встановлений законодавством строк в один рік минув .
За таких обставин, судова колегія Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що відповідач не довів суду обставини, на які посилається і не надав належних доказів на підтвердження правомірності постанови №СК-26/05-98 від 26.07.2005, що йому належало зробити відповідно до ст. 71 КАС України .
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, постанова Господарського суду міста Києва 27.02.2007 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, тому суд апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у справі.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду міста Києва від 27.02.2007 року по справі №22-а-469/07 - залишити без змін.
Справу № 22-а-469/07 повернути до Господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий:
Судді: